15 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/11440/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді: Носа С. П.;
суддів: Кухтея Р. В., Яворського І.О.;
з участю секретаря судового засідання: Джули В. М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 31 жовтня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду (головуючий суддя - Гладіч Н.І., смт. Любешів) за адміністративним позовом Камінь-Каширського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,-
У жовтні 2017 року Камінь-Каширське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Камінь-Каширське ОУПФУ) звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду із позовною заявою, визнати протиправними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області) щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52574368 від 30 червня 2017 року та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 54248336 від 03 липня 2017 року та постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 52574368 від 30 червня 2017 року.
Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 31 жовтня 2017 рокупозовну заяву було залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, Камінь-Каширське ОУПФУ подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що постановляючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що звернення до суду із даним позовом було зумовлене об'єктивними причинами, зокрема, на час отримання 10 липня 2017 року постанови про стягнення виконавчого збору та 17 липня 2017 року постанови про відкриття виконавчого провадження, був відсутній керівник органу Пенсійного фонду України у зв'язку з перебуванням у щорічній відпустці та тимчасовою непрацездатністю, а посада головного спеціаліста-юрисконсульта була вакантною. Після укомплектування вакантної посади головного спеціаліста-юрисконсульта та виходом із відпустки керівника таке звернення стало можливим лише 18 жовтня 2017 року. Тому просить скасувати ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 31 жовтня 2017 року, а справу направити для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що предметом оскарження по даній справі є протиправність дій заступника начальника відділу по винесенню постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору, а також їх скасування.
В обґрунтування позовних вимог позивачем надано суду супровідні листи, з яких убачається, що спірні рішення були отримані позивачем 10 та 17 липня 2017 року. Дану обставину також підтверджує апелянт у поданій апеляційному суду скарзі.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність на робочому місці по причині перебування на лікуванні заступника начальника об'єднаного управління ОСОБА_2 та вакантною посадою головного спеціаліста юрисконсульта не може бути об'єктивно поважною причиною, яка зумовила пропущення встановленого десятиденного строку звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.99 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою цієї статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.181 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали), учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду : у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Положення наведеної вище норми кореспондуються із частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч.ч.1, 2 ст.100 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали), адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
При цьому, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, позивачем не наводились доводи, якими обґрунтовуються вимоги апеляційної скарги, зокрема перебування у щорічній відпустці та тимчасовій непрацездатності першого заступника об'єднаного управління ОСОБА_2 та вакантною посадою головного спеціаліста-юрисконсульта. Вказані обставини та докази на їх підтвердження були додані лише до апеляційної скарги.
Крім того, у матеріалах справи (а.с.19) міститься клопотання представника позивача головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного сектору Камінь-Каширського ОУПФУ ОСОБА_3 від 27 жовтня 2017 року, зареєстроване в суді першої інстанції цього ж дня за вхідним номером № 4796/17 про розгляд даної справи без участі представника позивча.
Згідно ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
При цьому, частиною другої цієї статті передбачено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, з урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин та беручи до уваги наявність клопотання представника позивача про розгляд без її участі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, дав вірну оцінку причинам пропуску позивачем строку звернення до суду на підставі наявних у нього матеріалів та письмових доказів, доданих до позовної заяви.
З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції не бере до уваги подані представником позивача до апеляційної скарги на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду копію наказу № 61-щ.в від 03 серпня 2017 року про продовження відпустки ОСОБА_2, листи непрацездатності, копію наказу № 96-ос від 14 липня 2017 року про звільнення ОСОБА_4 з посади головного спеціаліста-юрисконсульта юридичного сектору за переведенням до Любешівського районного суду з 17 липня 2017 року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, колегія суддів зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
У відповідності до п.9 ч.1 ст.155 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали), суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322,325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Камінь-Каширського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а ухвалу Любешівського районного суду Волинської області від 31 жовтня 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 162/926/17 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_5
судді ОСОБА_6
ОСОБА_7