Справа № 357/5313/15-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/272/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 18 14.03.2018
14 березня 2018 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2017 року про повернення обвинувального акту, -
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015110030001249 про обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, повернуто прокурору.
Дане рішення суд першої інстанції мотивував тим, що обвинувальний акт не містить належним чином сформульованого обвинувачення, зокрема не зазначене конкретне місце вчинення злочину та спосіб, яким саме було вчинено злочин.
В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність ухвали внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування доводів скарги указав на те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, зокрема у ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими та правову кваліфікацію дій обвинувачених із посиланням на положення частини і статті закону України про кримінальну відповідальність із вказівкою на кваліфікуючі ознаки. Звернув увагу на те, що в обвинувальному акті зазначене місце вчинення злочину, яким є «берег річки «Червона» с. Блощинці Білоцерківського району Київської області», а також зазначений спосіб вчинення злочину - «шляхом переправлення човна на протилежний берег річки». Просив ухвалу скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В запереченні на апеляційну скаргу прокурора, обвинувачений ОСОБА_9 звернув увагу на її необґрунтованість. Указав на те, що обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення з посиланням на обставини, які свідчать про наявність доведених даних про подію, час, місце і спосіб вчинення злочину. Звернув увагу на те, що зазначене в обвинувальному акті місце вчинення злочину - «берег річки «Червона» с. Блощинці Білоцерківського району Київської області», є недопустимим з огляду на те, що річка має два береги і протікає на десяток кілометрів. Окрім цього, вказав на відсутність в обвинувальному акті і даних щодо способу крадіжки. Просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу без зміни.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який апеляційну скаргу прокурора підтримав, підтвердив доводи викладені у ній та просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції;
захисника, який апеляційну скаргу прокурора вважав необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду без зміни;
обвинувачених, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду без зміни;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з огляду на таке.
Вимоги до обвинувального акта викладені у ст. 291 КПК України. Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленим, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Повертаючи обвинувальний акт, суд першої інстанції указав на неконкретність пред'явленого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачення, яке проявилась у не зазначенні конкретного місця вчинення злочину та способу вчинення злочину. На думку суду першої інстанції таке обвинувачення порушує гарантовані законом процесуальні права обвинувачених в тому числі і права на захист.
Однак колегія суддів вважає, що ці висновки суду першої інстанції зроблені внаслідок неправильного тлумачення норм кримінального процесуального закону та внаслідок неповного з'ясування обставин кримінального провадження. Так, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що обвинувальний акт містить сформульоване обвинувачення. У цьому обвинуваченні указане місце вчинення злочину та спосіб вчинення злочину так, як вони встановлені органом досудового розслідування. На думку колегії суддів, сформульоване у обвинувальному акті обвинувачення не містить такої неконкретності, яка виключає призначення обвинувального акту до розгляду. У ході розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції ні захисником, ні обвинуваченими не наведено докладних мотивів того, яким чином зазначена неконкретність обвинувачення могла вплинути на позицію захисту чи тактику проведення захисту і у чому проявляється порушення права обвинувачених на захист. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що зазначене кримінальне провадження неодноразово розглядалось у судах як першої, так і апеляційної інстанцій, обома судовими інстанціями проводилось дослідження доказів у межах пред'явленого обвинувачення та ухвалювались судові рішення. У ході зазначених судових розглядів обвинуваченими не порушувалось питання щодо неконкретності пред'явленого обвинувачення. Аналіз матеріалів кримінального провадження дає підстави стверджувати те, що обвинувачення обом обвинуваченим було зрозумілим, вони давали показання щодо цього обвинувачення, заперечували проти доказів, представлених стороною обвинувачення на доведення цього обвинувачення.
Наведені обставини дають підстави стверджувати те, що суд першої інстанції повернув обвинувальний акт без належних на те правових підстав, порушивши при цьому вимоги п. 5 ч.2 ст. 291 та п.3 ч.3 ст. 314 КПК України. Колегія суддів вважає, що зазначені порушення перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, ці порушення закону колегією суддів визнаються істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що, відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи судом апеляційної інстанції.
У зв'язку із викладеним колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора, скасування ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 23.11.2017 року про повернення обвинувального акта із направленням матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції для виконання вимог ст.314 - 317 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2017 року про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_8 скасувати.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015110030001249 про обвинувачення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України направити до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для виконання вимог ст.ст. 314-316 КПК України.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4