ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
12 березня 2018 року № 826/3216/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу № Ю-0085140303 від 24.01.2017 року про сплату боргу по єдиному внеску у сумі 135958, 99 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення від 24.01.2017 року № 0086140303 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску у сумі 67979, 49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для прийняття оскаржуваної вимоги та рішення стали висновки перевірки про неподання позивачем звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2014 року. Однак, подача такого звіту підтверджується відповідною квитанцією від 20.05.2014 року, а сплата визначеного в ньому єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) - платіжними дорученнями.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання, призначене на 31.10.2017 року, не з'явився. Надав письмові заперечення проти позову, в яких просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що оскаржувана вимога і рішення прийняті на підставі обгрунтованих висновків перевірки про подання позивачем звітності по єдиному соціальному внеску за квітень 2014 року без таблиці 1, що є підставою для визнання його неподаним. У звєязку з цим Товариством занижено фонд оплати праці на 329756, 52 грн. та ЄСВ на 135958, 99 грн.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент ухвалення відповідного рішення), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З урахуванням вимог ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент ухвалення відповідного рішення), суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року.
За результатами перевірки складено акт № 9/26-15-14-01-04/34692645 від 10.01.2017 року, в якому містяться висновки про порушення позивачем:
- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті несвоєчасного подання за червень 2015 року та неподання за квітень 2014 року звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів;
- п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано фонд оплати праці - 329756, 52 грн. та єдиного соціального внеску на загальну суму 135958, 99 грн. (ЄСВ 38,52 % - 123268, 14 грн., 8,41 % - 819, 62 грн., 3,6 % - 11871, 23 грн.) за квітень 2014 року.
Суть порушення вказана на ст. 33-38 акту перевірки. Зокрема, зазначено, що 20.05.2014 року о 16:09:46 засобами електронного зв'язку товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» направлено звітність Додаток 4 «Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів» за квітень 2014 року (з таблицею 1, по якій проводяться нарахування в КОР платника). Згідно з квитанцією 2, «автоматична обробка електронного документа/звіту виконана вдало. Дані завантажено до Реєстру застрахованих осіб».
20.05.2014 року о 16:51:55 засобами електронного зв'язку направлено звітність Додаток 4 з табл. 5 «скасовуюча» та «початкова» за квітень 2014 року. Згідно з квитанцією 2, «автоматична обробка електронного документа/звіту виконана вдало. Дані завантажено до Реєстру застрахованих осіб». В результаті чого звіт від 20.05.2014 року 16:51:55 вважається чинним, а попередній звіт відображено в АІС «Податковий блок» в статусі «історії подання». У зв'язку з тим, що останній звіт подано страхувальником до закінчення терміну подання звітності без таблиці 1, нарахування в картці особового рахунку платника у сумі 135958, 99 грн. відсутні.
На підставі вказаного акта перевірки 24.01.2017 року контролюючим органом прийнято рішення № 0086140303 про застосування до позивача штрафних санкцій по єдиному внеску у сумі 67979, 49 грн. та сформовано податкову вимогу № Ю-0085140303 про сплату боргу по єдиному внеску у сумі 135958, 99 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням і вимогою, позивач звернувся до суду з цим позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як передбачено ст. 67 Конституції України та п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
Згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених о громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, штрафна санкція на підставі нього застосована відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI (50 % від 135958, 99 грн.).
Згідно з п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Позивачем на підтвердження неправомірності висновків перевірки надано копію звіту за квітень 2014 року з усіма передбаченими законодавством додатками, зокрема, з таблицею 1. Наявна в матеріалах справи копія електронної квитанції свідчить про те, що 20.05.2014 року цей звіт прийнято, його автоматична обробка виконана вдало, дані завантажено до Реєстру застрахованих осіб.
Крім того, у матеріалах справи міститься лист Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 19.12.2016 року, який також підтверджує реєстрацію звіту за квітень 2014 року на Центральному рівні 20.05.2014 № 656473 та завантаження даних до Реєстру застрахованих осіб.
Будь-які докази того, що звіт за квітень 2014 року поданий за невстановленою формою, з порушенням порядку, строків чи не повністю у матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, суд вважає необгрунтованими і спростованими наявними у матеріалах справи доказами висновки перевірки про порушення позивачем п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: неподання за квітень 2014 року звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів.
Вважаючи звіт за квітень 2014 року неподаним, контролюючий орган донарахував Товариству в акті перевірки фонд оплати праці у розмірі 329756, 52 грн. та єдиний соціальний внесок на загальну суму 135958, 99 грн.
Позивач при цьому надав суду копії розрахункових відомостей та зведених даних для нарахування, копію журналу-ордеру по рахунку 651 (розрахунки за єдиним соціальним внеском) за квітень 2014 року, що підтверджують дані, наведені Товариством у звіті за цей період. Також у матеріалах справи містяться копії платіжних доручень, що свідчать про сплату позивачем єдиного соціального внеску за квітень 2014 року.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що нарахування контролюючим органом в акті перевірки позивачеві єдиного соціального внеску на загальну суму 135958, 99 грн. (ЄСВ 38,52 % - 123268, 14 грн., 8,41 % - 819, 62 грн., 3,6 % - 11871, 23 грн.) за квітень 2014 року є необгрунтованим, а тому протиправним є рішення від 24.01.2017 року № 0086140303 про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску у сумі 67979, 49 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про протиправність нарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» єдиного соціального внеску за квітень 2014 року на загальну суму 135958,99 грн., тому протиправною є і вимога № Ю-0085140303 від 24.01.2017 року про сплату вказаної суми внеску.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» задовольнити.
Визнати протиправною і скасувати вимогу Головного управління ДФС у м. Києві № Ю-0085140303 від 24.01.2017 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 24.01.2017 року № 0086140303.
Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд» (код ЄДРПОУ 34692645, адреса: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 28 б) понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3059, 08 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39669867, адреса: м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов