Справа № 815/570/18
14 березня 2018 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65026, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (вул. Старопортофранківська, 71, м. Одеса, 65020, КОД ЄДРПОУ 39565511) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі - ДПІ), у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №4370-17 від 21.08.2015 року, форма «Ф» ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області.
У позовній заяві позивач зазначив, що у 2015 році мав у власності автомобіль Porsche Cayenne TURB, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2011 року випуску, з об'ємом циліндрів двигуна 4806 см3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ 407203.
У серпні 2015 року ОСОБА_1 було отримано податкове повідомлення-рішення №4370-17 від 21.08.2015 року, форма «Ф». Відповідно до зазначеного рішення ДПІ було визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб» код 18011000 у розмірі 25000грн.
Позивач зазначив, що 16.09.2015 року вважаючи вимоги ДПІ правомірними він сплатив через банківську установу суму визначеного йому податкового зобов'язання у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що транспортний податок введений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VІІІ від 28.12.2014 року (далі Закон України № 71-VІІІ), внесено зміни до Податкового кодексу України (далі - ПК України), які набрали чинності з 01.01.2015 року. Застосування транспортного податку в 2015 році суперечить нормам п.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України, згідно з якими зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватись протягом бюджетного року.
Відповідно до ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Згідно з пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 та ст.265 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.
ОСОБА_1 зазначив, що згідно з пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Рішення Одеської міської ради №6257-VI «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку», яке послугувало підставою нарахування податкового зобов'язання, було ухвалено 21.01.2015 року. Оскільки транспортний податок введений Законом України №71- VІІІ від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не може справлятися у 2015 році, тому що місцеві ради не приймали рішення про встановлення цього податку у спосіб, передбачений законодавством.
Позивач вважає, що йому неправомірно було нараховане грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік та просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 13.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи відбудеться за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін у справі за наявними матеріалами.
Справа розглянута у порядку письмового провадження.
Відповідачем наданий відзив на адміністративний позов 07.03.2018 року.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача вважав правомірним податкове повідомлення-рішення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відзиві представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Porsche Cayenne TURB, 4806 куб. см., 2011 року випуску, дата першої реєстрації 08.02.2011 року, державний номер НОМЕР_2. Зазначений транспортний засіб є об'єктом оподаткування у 2015 році, оскільки згідно з пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см..
В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що згідно з п.п.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. При цьому календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 (пункт 267.4 ст. 267 ПК України). Із набранням чинності положеннями ПК України 01.01.2015 року, власники транспортних засобів, що використовувались до 5 років та об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. є платниками транспортного податку.
Також представник відповідача зазначив, що належний ОСОБА_1 автомобіль є об'єктом оподаткування у 2015 році відповідно до ст..267 ПК України. Обов'язок сплати транспортного податку покладено на ОСОБА_1 після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28.12.2014 року, та не поширено на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 року.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.27 БК України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та /або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим Таким чином, обмеження, передбачені вказаною нормою, стосуються законів чи їх окремих положень, які зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету та, відповідно не застосовуються до нових видів податків, що збільшують надходження до бюджету, яким є, зокрема, транспортний податок, що введено в дію з 01.01.2015 року.
Представник відповідача зазначив, що положеннями п.п.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодекс, такі податки до прийняття справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Питання справляння транспортного податку, хоча він і відноситься до місцевих податків, визначається Податковим кодексом України. Контролюючим органом правомірно прийняте податкове повідомлення-рішення щодо нарахування позивачу суму транспортного податку.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази, суд встановив, що ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль Porsche Cayenne TURB, 2011 року випуску, об'ємом двигуна 4806 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ 407203. Дата реєстрації 08.02.2011 року.
21.08.2015 року ДПІ згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України було винесено податкове повідомлення-рішення №4370-17, форми «Ф», яким визначило ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем: «Транспортний податок з фізичних осіб 18011000 у сумі 25000,00грн.
Суд вважає, що податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №25894-17 від 22.08.2015 року не ґрунтується на вимогах законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому суд виходить з наступного.
Транспортний податок, визначення його платників та об'єкту оподаткування був введений змінами в ПКУ Законом України від 28.12.2014 року, якій набрав чинності відповідно до п.1 розділу ІІ Прикінцеві положення з 01.01.2015 року.
Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України в редакції, що діяла до 01.01.2016 року, об'єктом оподаткування були легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мали об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Позивач у позові не заперечував, що автомобіль, якій належить йому на праві власності, підпадає під визначення об'єкту оподаткування, але вважає, що транспортний податок, якій введений в ПКУ Законом України № 71-VІІІ, та Рішенням Одеської міської ради “Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку” від 21.01.2015 року повинен нараховуватися власникам відповідних транспортних засобів з 2016 року, а не з 2015 року.
Статтею ст.8 ПК України визначено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до п.п.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПКУ до місцевих податків належить податок на майно.
Пунктом 12.3 ст.12 ПКУ встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів приймають сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Згідно з п.п.12.3.1-12.3.3 п.12.3 ст.12 ПКУ встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні ст.7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПКУ рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Рішенням Одеської міської ради від 21 січня 2015 року №5257-VI "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку" вказаний податок встановлено та визначено ставку податку з розрахунку на календарний рік 25000,00 гривень за кожний легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.
Згідно ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З урахуванням оприлюднення рішення Одеської міської ради №5257-VI про встановлення та розмір транспортного податку 21.01.2015 року, нараховуватися він може платникам цього податку лише в 2016 бюджетному році.
Факт прийняття Верховною Радою України і набрання чинності Закону №71-VIII, а так само обов'язковість для місцевих рад впровадити транспортний податок, не може заперечувати необхідність встановлення цього податку саме рішенням місцевих рад, оскільки встановлення місцевих податків є виключною компетенцією саме місцевих рад, як це визначено пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України.
Верховна Рада України не може підміняти власними повноваженнями компетенцію місцевих рад щодо встановлення місцевих податків.
Згідно з п. 4 Прикінцевих положень Закону №71-VIII, в якому органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Прикінцеві положення Закону №71-VIII рекомендували встановити місцевим радам транспортний податок на 2015 рік у 2015 році. Проте така рекомендація не може розглядатися як скасування чинної норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, яка імперативно врегульовує порядок опублікування і застосування рішення місцевої ради про встановлення місцевого податку.
Крім того, статтею 2 ПКУ також визначено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Закон України № 71-VІІІ, яким внесені зміни до Податкового кодексу та, зокрема, введений новий місцевий податок - транспортний, набрав чинності відповідно до п.1 розділу ІІ Прикінцеві положення з 01.01.2015 року.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також встановлений Податковим кодексом України принцип стабільності податкового законодавства ( п.п. 4.1.9. п. 4.1. ст. 4), відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Принцип стабільності у загальному вигляді означає здатність системи функціонувати таким чином, щоб її структура з часом не змінювалась та знаходилась у стані рівноваги, а тому суд вважає неспроможною та такою, що не ґрунтується на законодавстві та його принципах, позицію представника відповідача у запереченнях проти задоволення позову, що встановлений пп.4.1.9 п.4 ст.4 ПКУ принцип стабільності податкового законодавства щодо внесення змін до будь-яких елементів податків не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, не стосується введення нових податків, які вводяться для збільшення надходжень до бюджету, яким є транспортний податок.
Складовою принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який включає у себе сукупність вимог до процесів правотворчості та правозастосування, покликаних забезпечити захист особи від можливих проявів державного свавілля. Вимоги принципу правової визначеності передусім мають на меті забезпечення адаптації поведінки особи до нормативних умов правової дійсності, впевненості особи у своєму правовому становищі. Таким чином, принцип стабільності у поєднанні з принципом юридичної визначеності, свідчить про те, що встановлений пп.4.1.9 п.4 ст.4 ПКУ принцип стабільності податкового законодавства щодо внесення змін до будь-яких елементів податків стосується як наявних податків, так і введення нових податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача та необхідність задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає, що з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 704,80 грн.
Керуючись ст.ст. 2,9, 12,139,242-246 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 65026, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (вул. Старопортофранківська, 71, м. Одеса, 65020, КОД ЄДРПОУ 39565511) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 21.08.2015 року №4370-17, форма «Ф» на суму 25 000,00 гривень (двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок) за платежем транспортний податок з фізичних осіб 18011000.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 704,80 гривень.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва
.