Справа № 815/6803/17
14 березня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Юхтенко Л.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905, місцезнаходження: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, Болградське шосе, 31/1) до Одеської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ39441717, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А) про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/0000108/2 від 24.07.2017 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00823 від 24.07.2017 року, -
До суду 26 грудня 2017 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905, місцезнаходження: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, Болградське шосе, 31/1) до Одеської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ39441717, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А) про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/0000108/2 від 24.07.2017 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00823 від 24.07.2017 року.
Ухвалою суду від 27 грудня 2017 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.
На обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 05.07.2017 року між TOB “Дунайська імпортна компанія” (Покупець) та Фірмою «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) (Продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт № 341/17, відповідно до умов якого, Продавець зобов'язаний поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар, вказаний у специфікаціях, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті.
Відповідно до специфікації № 18 від 19.07.2017 року до контракту та інвойсу № 074 від 19.07.2017 року, Фірма «FRUTOPOLIS S.A.» на умовах поставки FCA-Скідра поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» відповідний товар.
Позивач зазначає, що на підставі договору про надання послуг з ТОВ “Брокерська Експедиційна компанія “Атаман-Груп” декларантом ОСОБА_1, з метою здійснення митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості до митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС була подана електрона митна декларація № UA500060/2017/012017, в якій було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо-економічного контракту № 341/17 від 05.07.2017 року, на підтвердження чого позивачем були надані відповідні документи.
Між тим, за результатами перевірки ВМД № UA500060/2017/012017 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00823 від 24.07.2017 року та прийнято рішення про корегування митної вартості товарів № UA500060/2017/0000108/2 від 24.07.2017 року, відповідно до якого надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом.
Позивач вважає, що документи подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту відповідають вимогам ст. 53 Митного кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. З цих підстав позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації.
16 січня 2018 року (вхід. №1105/18) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що під час митного контролю товарів за митною декларацією № UA500060/2017/12017 від 24.07.2017 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим зниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.
Також у відзиві представник відповідача зазначив, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом із митною декларацією № UA500060/2017/012017 від 24.07.2017 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: в експортній митній декларації не визначено клас товару(А,В), що не давало змоги перевірити вартість товару та виключало можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 МК України. Вищенаведені розбіжності були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови органом доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З цих підстав, представник позивача просив відмовити у задоволені позовних вимог повністю.
26 січня 2018 року (вхід. №2255/18) від представника позивача надійшли уточнення до адміністративного позову, в яких позивач просив визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/0000108/2 від 24.07.2017 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00823 від 24.07.2017 року
Представник позивача не скористався своїм процесуальним правом на подачу відповіді на відзив.
Ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання 14 лютого 2018 року, підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті на 26 лютого 2018 року.
На відкрите судове засідання, призначене на 26 лютого 2018 року, представник позивача не з'явився, подавши до суду 17 січня 2018 року (вхід. №1171/18) клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача також не з'явився на відкрите судове засідання, подавши клопотання 26 лютого 2018 року (вхід. №5463/18) про розгляд справи без його участі.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З цих підстав, суд вирішив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення учасників справи, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив такі факти та обставини.
05.07.2017 року між TOB “Дунайська імпортна компанія” (Покупець за контрактом) та Фірмою «FRUTOPOLIS S.A.» (Греція) (Продавець за контрактом) було укладено зовнішньоекономічний контракт №341/17 (а.с. 22-30), відповідно до умов п. 1.1. якого, Продавець зобов'язаний поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар, вказаний у інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті.
Відповідно до п. 1.2 Контракту поставка товару відбувається партіями, кількість кожної партії товару узгоджується сторонами та визначається в Замовленні, наданому Покупцем. Загальна кількість поставленого товару складається з кількості, вказаної в інвойсі по кожній партії товару.
Суд встановив, що за умовами контракту Фірма «FRUTOPOLIS S.A.» поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» партію товару за специфікацією № 18 від 19.07.2017 року, а саме:
- Персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 1440 шт., на 18 дерев'яних піддонах, врожай 2017 р., вага «брутто» - 15719 кг, вага «нетто» - 14729 кг., на загальну суму: 5449,73 євро, де 0, 37 євро за 1 кг, без урахування транспортних витрат;
- Нектарини свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 477 шт., на 7 дерев'яних піддонах, врожай 2017 р., вага «брутто» - 5221 кг, вага «нетто» - 4877 кг., на загальну суму: 2340,96 євро, де 0, 48 євро за 1 кг, без урахування транспортних витрат;
- Нектарини свіжі, класу В, у пластикових ящиках - 50 шт., на 1 дерев'яних піддонах, врожай 2017 р., вага «брутто» - 566 кг, вага «нетто» - 562 кг., на загальну суму: 173,58 євро, де 0, 33 євро за 1 кг, без урахування транспортних витрат.
01 березня 2016 року між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ТОВ “Брокерська Експедиційна компанія “Атаман-Груп” укладено договір про надання послуг по декларуванню товарів №211/16 (а.с.40-42).
На виконання умов зазначеного Договору декларантом ОСОБА_1, з метою митного оформлення товару для підтвердження його митної вартості до митного поста «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС була подана електрона митна декларація № UA500060/2017/12017 від 24.07.2017 року (а.с.43-45), в якій було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо-економічного контракту № 341/17 від 05.07.2017 року, на підтвердження чого позивачем було надано документи: зовнішньоекономічний контракт № № 341/17 від 05.07.2017 року; специфікацію № 18 від 19.07.2017 року; інвойс № 074 від 19.07.2017 року; прайс-лист від 15.07.2017 року; пакувальні листи від 19.07.2017 року; калькуляція від 05.07.2017 року; сертифікат походження товару форми EUR.1 № А760201; митну декларацію країни відправлення 17GREX410100045580 від 19.07.2017 року; документи, які підтверджують транспорті витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспорті витрати, книжка МДП) та інші документи, обумовлені ч. 2 ст. 53 МК України та які підтверджують числове значення митної вартості товару та не мстять розбіжностей
Відповідно до ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.
Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією № UA500060/2017/012017 від 24.07.2017 року було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
24.07.2017 року Одеською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2017/000108/2, у зв'язку з чим, митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом (а.с. 15-16) та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2017/00823 (а.с. 17-18).
19.09.2017 року ТОВ «Дунайська імпортна компанія» подала скаргу (а.с. 77-78) до Одеської митниці ДФС та додаткові документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару, а саме: копію завіреного печаткою митного органу Греції інвойсу № 074 від 19.07.2017 року; копію експортної митної декларації, завірену печаткою митного органу Греції; копію довідки з ТПП Греції; калькуляцію вартості товарів зазначених в інвойсі № 074 від 19.07.2017 року; копію платіжного доручення в іноземній валюті та заявки на придбання іноземної валюти; бухгалтерську довідку. Між тим, ця скарга залишена відповідачем без задоволення.
Перевіряючи правомірність оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500060/2017/000108/2 від 24.07.2017 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00823 від 24.07.2017 року, проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд зробив такі висновки.
Спірні правовідносини регулюються Митним кодексом України.
Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України (надалі МК України), законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.
До митної справи, відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п. 23, 24 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно з положеннями Митного кодексу України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до п. 2 ч. 2 зазначеної статті Кодексу, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 цієї статті Кодексу передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.
Таким чином, орган доходів і зборів має право вимагати від декларанта додаткові документи при наявності визначених законом підстав, визначених ч. 3 ст. 53 МК України.
Частиною першою статті 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Частиною 4 ст. 337 МК України визначено, що контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Суд встановив, що підтверджено матеріалами справи, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом за МД №UA500060/2017/012017, було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, згідно поданої декларації за товаром персики класу А нектарини класу А,В, однак в експортній митниій декларації клас товару не визначений. По товару нектарин неможливо перевірити вартість по експортній митній декларації, оскільки не вказана вартість за клас А та В.
Декларанту було запропоновано, відповідно до п. 3 ст. 53 МК України для підтвердження заявленої митної вартості потягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Суд встановив, що 24.07.2017 року декларантом підприємства ОСОБА_1 було надіслано повідомлення №211/16 щодо неможливості надання додаткових документів.
Між тим, перевіркою встановлено, що позивачем в експортній митній декларації за 17GREX410100045580 від 19.07.2017 року не визначено клас (А,В) товару.
Так, відповідно до стандартного правила 3.11 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973 року, дата приєднання України: 15.02.2011 року, дата набрання чинності для України: 15.09.2011 року) зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН.
Відповідно до розділу V Додатку до рекомендації № 1 «Формуляр-зразок Організації Об'єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування» (2001) до сектору офіційного контролю відносяться документи, що необхідні для контролю товарів у межах зовнішньоторгових операцій, який здійснюється різними офіційними органами в країнах експорту, імпорту, транзиту. Здійснення контролю є необхідними у цілях, які можуть бути згруповані наступним чином, зокрема, стягнення мис та податків, забезпечення надходжень (експортна декларація товарів, єдині адміністративні документи, вантажна декларація, та інші).
Оскільки відомості, що містяться у копії митної декларації країни відправлення є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, зазначених у митній декларації та доданих до неї документах, тому не визначення класу товару (А,В) у митній декларації країни відправлення виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості відповідно до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України. Так, суд встановив, що підтверджено матеріалами справи, що згідно із зовнішньоекономічним договором № 341/17 від 05.07.2017 року, у п. 7.1 якого зазначено, що товар може надходити покупцеві у тарі постачальника, яка в свою чергу включається до ціни на цей товар; щодо підтвердження витрат на транспортування відповідно до ч. 2 ст. 53 України до МД були надані документи, що підтверджують ці витрати, а саме: договір-заявку №18-D від 17.07.2017 року та довідку про транспортні витрати до кордону бн від 19.07.2017 року, рахунок-фактуру №18 від 19.07.2017 року, акт виконаних робіт №18 від 24.07.2017 року, також було надано договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів №01/02/17-MD від 01.02.2017 року, який підтверджує виконання роботи по транспортуванню. Крім того, позивачем було надано специфікацію до контракту постачання товару, прайс-листи виробника, пакувальні листи від 28.07.2017 року та позивач зазначив, що у всіх документах товари були розділені на класи.
Таким чином, позивач зазначив, що всі витребувані митними органами документи були надані своєчасно у встановленому Законом порядку, а інші документи, обумовлені ч. 2 ст. 53 МК України та які підтверджують числове значення митної вартості товару не містять будь-яких розбіжностей.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійсненні або повинні бути здійсненні покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Оскільки відомості, що містяться у копії митної декларації країни відправлення є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, зазначених у митній декларації та доданих до неї документах, тому не визначення класу товару (А,В) у митній декларації країни відправлення виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.
Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.
Судом встановлено, що на підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України та п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.
Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.
Згідно з статтею 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, а отже у виписках з бухгалтерської документації містяться відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Також частиною 6 статті 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Пунктом 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 передбачено, що оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіз і про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
Також пунктом 53 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 передбачено, що залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і виграти від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективною використання та існуючого використання).
Частиною 1 статті 254 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких с Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Відповідно до стандартного правила 3.11 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973 року, дата приєднання України: 15.02,2011 року, дата набрання чинності для України: 15.09.2011 року) зміст декларації на товари визначається митною службою. Письмова форма декларації на товари повинна відповідати типовій формі ООН.
У відповідності до розділу V Додатку до рекомендації № 1 «Формуляр-зразок Організації Об'єднаних Націй для зовнішньоторговельних документів. Керівні принципи для застосування» (2001) до сектору офіційного контролю відносяться документи, що необхідні для контролю товарів у межах зовнішньоторгових операцій, який здійснюється різними офіційними органами в країнах експорту, імпорту, транзиту. Здійснення контролю є необхідними у цілях, які можуть бути згруповані наступним чином, зокрема, стягнення мит та податків, забезпечення надходжень (експортна декларація товарів, єдині адміністративні документи, вантажна декларація, та інші).
Таким чином, оскільки відомості, що містяться у копії митної декларації країни відправлення є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, зазначених у митній декларації та доданих до неї документах, тому відсутність перекладу митної декларації країни відправлення виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України.
У зв'язку з цим, відповідно частини 1 статті 254 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову.
Однак, судом встановлено, що декларант відмовився надавати додаткові документи, про що повідомив відповідача.
Таким чином, Отже, суд дійшов висновку, що відсутність в поданих позивачем документах інформації щодо класу товару зумовило неповноту відомостей про митну вартість товарів та виключало можливість перевірки органом доходів та зборів числового значення заявленої митної вартості.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що за наявними вищевикладеними розбіжностями у документах, які були виявлені посадовою особою митниці під час митного оформлення, у відповідача виникли підстави для сумнівів з приводу достовірності задекларованої позивачем митної вартості товарів.
Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 599 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 року за № 984/21296), запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик виявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі “Для відміток митного органу” ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.
Таким чином, керуючись ч. 3, ч. 5 ст. 53 МК України, з метою перевірки обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, Одеською митницею ДФС повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Частиною 1 статті 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Пунктами 2,3 частини 6 статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що митним органом виявлені розбіжності у поданих документах, суд встановив, що у відповідача були передбачені ч. 6 статті 54 МК України підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 МК України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.
Також згідно з ч.4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України 24.05.2012 року № 598 у графі 33, рішення про коригування митної вартості товарів вказується про проведення процедури консультацій між органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів. По товару № 1 було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.
З матеріалів справи вбачається, що з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в органі доходів і зборів, між декларантом та митним органом була проведена шляхом обміну електронними повідомленнями консультація, про що наявні записи у рішенні про коригування митної вартості товарів, по товару № 1 було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод, оскільки відповідно до п. 2 ст. 58 МК України використані декларантом відомості не підтверджені документально, відповідно до п. 3 статті 58 МК України застосовують другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 Кодексу.
Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 року № 362 під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються такі джерела інформації як спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (ЄАІС ДМСУ); інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю та інші.
Відповідно до статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною дев'ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.
Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Суд встановив, що за допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, які міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи визначено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим, а саме: рівень митної вартості товару №1 МД є більшим (МД від 15.07.2017 року за №UA 500060/2017/011342 та становить 0,65дол. СШАкг нетто; рівень митної вартості товару №2 МД є більшим (МД від 14.07.2017 року за №UA 125220/2017/706544 та становить 0,75дол. СШАкг нетто; рівень митної вартості товару №3 МД є більшим (МД від 14.07.2017 року за №UA 125220/2017/706544 та становить 0,75дол. СШАкг нетто
Таким чином, враховуючи, що митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.ст.58-63 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, митним органом було обрано резервний метод визначення митної вартості.
При цьому суд зазначає, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 8 ст. ст. 55 Митного кодексу України має містити, зокрема, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Крім того, відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 у графі 33 рішення зазначаються обставини його прийняття та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості; послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У рішенні про коригування митної вартості зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Додатково декларанту були роз'яснені вимоги п.2 ч. 3 статті 52 МК України на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ст. 306 Митного кодексу України, способом забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії. Відповідно до ч.1 ст. 308 Митного кодексу України, розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту. Статтею 309 Митного кодексу України встановлено, що забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у формах: - надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа); - внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава).
Згідно з ст. 310 Митного кодексу України, фінансові гарантії надаються органам доходів і зборів під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму. Фінансові гарантії надаються: - у вигляді документа; - у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.
Судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що товар, який надійшов на адресу позивача було випущено у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартість торів, визначеною органом доходів та зборів шляхом надання гарантій відповідно до розділу 10 МК України
Крім того, декларанту роз'яснено його право у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 52 МК України оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів.
Однак, суд зазначає, що позивачем було випущено товар у вільний обіг та лише після сплину 5 місяців рішення оскаржено до суду.
Відповідно до частини 6 статті 54 МК України Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідачем відповідно до вимог Митного кодексу України прийнято рішення, яким запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, проведено консультацію з декларантом шляхом обміну електронними повідомленнями, а тому з урахуванням ненадання декларантом усіх необхідних належних для підтвердження митної вартості додаткових документів, прийнято обґрунтоване рішення про визначення митної вартості за резервним методом, при цьому зазначивши у рішенні послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до чч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову, з посиланням на відповідні докази, довів правомірність оскаржуваних рішень.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог повністю.
У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами ст. 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 205, 246, 255,293,295 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905, місцезнаходження: 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, Болградське шосе, 31/1) до Одеської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ39441717, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А) про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/0000108/2 від 24.07.2017 року та Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00823 від 24.07.2017 року, - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко
.