13 березня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/18299/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
учасники справи:
позивач - Антимонопольний комітет України,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Газпром" (публичное акционерное общество "Газпром"),
за участю відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ примусового виконання рішень),
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Газпром" (публичного акционерного общества "Газпром")
на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.09.2017 (головуючий суддя Зеленіна Н.І.)
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 (головуючий - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Гончаров С.А.),
прийняті за наслідками розгляду скарги публічного акціонерного товариства "Газпром" (публичного акционерного общества "Газпром") на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі № 910/18299/16
за позовом Антимонопольного комітету України (далі - Комітет)
до публічного акціонерного товариства "Газпром" (публичного акционерного общества "Газпром", далі - ПАТ "Газпром")
про стягнення 85 965 927 000,00 грн. штрафу, 85 965 927 000,00 грн. пені та зобов'язання виконати пункт 4 резолютивної частини рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
У червні 2017 року ПАТ "Газпром" звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої просило суд: скасувати постанову від 29.05.2017 ВП № 53823056 у частині накладення арешту на 100% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромзбут Україна"; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень відкликати з реєстраційних органів повідомлення про арешт та заборону відчуження майна, на яке було накладено арешт.
Скаргу обґрунтовано тим, що: матеріали справи не містять жодного документа, який би свідчив про вчинення стягувачем дій по виконанню рішення на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав (Російської Федерації). Тобто, стягувачем не вжиті заходи щодо виконання рішення суду шляхом стягнення з боржника заборгованості у вигляді грошових коштів, а саме тим способом, який встановлений судовим рішенням у справі № 910/18299/16; накладаючи арешт на 100% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромзбут Україна", державний виконавець припиняє участь ПАТ "Газпром" у названому Товаристві, тобто фактично звертає стягнення на корпоративні права, тим самим самостійно змінюючи порядок і спосіб виконання судового рішення у справі. При цьому станом на 29.05.2017 скаржнику невідомо про існування судового рішення, яким було б змінено спосіб і порядок виконання судового рішення у справі № 910/18299/16. Таким чином, на думку скаржника, оскаржувана постанова державного виконавця в частині накладення арешту на 100% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромзбут Україна" суперечить статті 19 Конституції України, а також статтям 149 Цивільного кодексу України, 121 Господарського процесуального кодексу України, 59 Закону України "Про господарські товариства" та порушує права скаржника.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.09.2017 зі справи № 910/18299/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017, у задоволенні скарги ПАТ "Газпром" на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено.
Судові акти попередніх інстанцій мотивовані необґрунтованістю поданої скарги та відсутністю правових підстав для її задоволення.
ПАТ "Газпром", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, а скаргу ПАТ "Газпром" на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити. Так, згідно з доводами ПАТ "Газпром", викладеними у касаційній скарзі:
- наклавши арешт на 100% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромзбут Україна", державний виконавець припинив участь ПАТ "Газпром" у даному Товаристві, тобто фактично звернув стягнення на корпоративні права, тим самим самостійно змінив порядок та спосіб виконання рішення суду;
- державний виконавець має право звертати стягнення на належне боржнику інше майно лише у разі відсутності у боржника коштів. Проте у державного виконавця не було обґрунтованих підстав вважати, що у ПАТ "Газпром" недостатньо коштів на рахунках для покриття вимог стягувача.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Розгляд касаційної скарги ПАТ "Газпром" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2016 зі справи № 910/18299/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017, позовні вимоги Комітету задоволено: стягнуто з ПАТ "Газпром" (Російська Федерація) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду в дохід загального фонду Державного бюджету України 85 965 927 000,00 грн. штрафу і 85 965 927 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 22.01.2016 № 18-р у справі № 143-26.13/108-15 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", а також зобов'язано ПАТ "Газпром" виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення АМК щодо припинення порушення, зазначеного в пункті 2 згаданого рішення, шляхом забезпечення отримання послуг з транзиту природного газу магістральними трубопроводами територією України у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на обґрунтованих умовах; стягнуто з ПАТ "Газпром" на користь Комітету 206 700,00 грн. судового збору.
17.03.2017 на виконання судового рішення видано накази.
11.04.2017 Комітет звернувся до Відділу примусового виконання рішень із заявою про відкриття виконавчого провадження.
21.04.2017 Відділом примусового виконання рішень винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 53823056).
Під час виконавчого провадження державним виконавцем встановлено, що в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб станом на 13.05.2017 відомості про перебування відповідача на обліку в контролюючих органах відсутні, але в Реєстрі платників податків - нерезидентів перебуває на обліку представництво ПАТ "Газпром". Також встановлено, що на банківських рахунках представництва ПАТ "Газпром" в Україні залишок коштів становить 344 899, 26 грн. та 25 365, 75 грн., що становить приблизно 0,00059% від суми 171 932 060 700,00 грн., яка підлягає стягненню з боржника на виконання рішення суду зі справи № 910/18299/16.
29.05.2017 державним виконавцем винесено постанову (ВП № 53823056) про арешт майна боржника, відповідно до якої накладено арешт на: 100% статутного капіталу в розмірі 1 000 000,00 грн. товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромзбут Україна"; 50% статутного капіталу в розмірі 93 275 000,00 грн. товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України", що належать боржнику - ПАТ "Газпром".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів [посадових осіб (далі - рішення)] - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з приписами статті 77 Закону під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.
У відповідності до приписів статті 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, сам по собі арешт майна боржника ще не означає обов'язковості його (майна) вилучення, реалізації або передачі стягувачу, оскільки у разі достатності для виконання рішення суду коштів боржника, які знаходяться на його рахунках або отримані від реалізації іншого майна, арешти з майна боржника знімаються.
Питання ж звернення стягнення на майно боржника врегульовано приписами статті 48 Закону і полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", статті 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.
На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Отже, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, накладення арешту на майно (кошти) боржника (для забезпечення реального виконання рішення) та звернення стягнення на майно боржника є різними виконавчими діями, відповідно, такі дії мають різні правові наслідки. Державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника, а не про звернення стягнення на майно боржника, чим спростовується твердження ПАТ "Газпром" про те, що шляхом накладення арешту на 100% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромзбут Україна" державний виконавець припинив участь ПАТ "Газпром" у даному Товаристві, звернувши стягнення на корпоративні права ПАТ "Газпром", тим самим самостійно змінив порядок та спосіб виконання рішення суду.
Також зазначеним спростовується і твердження скаржника про те, що державний виконавець має право звертати стягнення на належне боржнику інше майно лише у разі відсутності у боржника коштів, проте у державного виконавця не було обґрунтованих підстав вважати, що у ПАТ "Газпром" недостатньо коштів на рахунках для покриття вимог стягувача. Адже, як встановлено судами попередніх інстанцій, приймаючи постанову (ВП № 53823056) про арешт майна боржника, державний виконавець не вчиняв дій зі звернення стягнення на майно боржника.
Згідно зі статтею 121-2 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.
Суди попередніх інстанцій встановивши, що державний виконавець у винесенні постанови від 29.05.2017 про арешт майна боржника діяв у рамках Закону з метою забезпечення реального виконання судового рішення, правомірно відхилили скаргу ПАТ "Газпром" на дії органу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ПАТ "Газпром" без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Газпром" (публичного акционерного общества "Газпром") залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 27.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 у справі № 910/18299/16 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко