06 березня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/23511/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,
секретар судового засідання - Овчарик В.М.,
за участю представників:
позивача - Костянецького М.В. (адвокат),
відповідача - Шишмінцевої Ю.М. (дов. від 12.02.2018), Боровика Б.М. (адвокат), Рокицького І.В. (дов. від 12.02.2018),
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр Голосіївський" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 (суддя Ковтун С.А.) і постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 (судді: Кропивна Л.В., Зубець Л.П., Смірнова Л.Г.)
за позовом Приватного підприємства "Віталфарма"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр Голосіївський"
про стягнення 1650370,89 грн.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2017 року Приватне підприємство "Віталфарма" (далі - ПП "Віталфарма") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр Голосіївський" (далі - ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський"), враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог, 1 650 370,89 грн. збитків, з яких 216 140,78 грн. - сума, на яку збільшилась вартість двигуна; 947 455,95 грн. - вартість пошкоджених деталей; 139 279,46 грн. - вартість ремонтних робіт; 347 494,70 грн. - моральний знос автомобіля.
Позовну заяву мотивовано тим, що відповідач завдав збитків позивачу неякісним гарантійним обслуговуванням та неналежним зберіганням автомобіля Nissan Patrol 3.0 TD. Факт неякісного обслуговування встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 у справі № 51/478, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 131 523,00 грн. збитків, як вартість нового двигуна за ціною станом на 20.08.2010. Оскільки фактично зазначені кошти були сплачені тільки 16.01.2014, вартість двигуна значно збільшилась, різницю у ціні якого позивач просив стягнути з відповідача. Крім того, враховуючи, що автомобіль з 18.05.2006 по 10.03.2015 знаходився у відповідача і останнім неналежно зберігався, позивач просив стягнути з відповідача вартість пошкоджених деталей внаслідок неналежного зберігання та вартість робіт з відновлювального ремонту. До ціни позову також включено вартість морального зносу автомобіля.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017, позов було задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 340 194,26 грн. збитків, 5 102,91 грн. судового збору та 633,13 грн. витрат за проведення судової експертизи, у решті позову - відмовлено.
Судові рішення обґрунтовано тим, що порушення відповідачем гарантійних зобов'язань, невиконання ним усіх необхідних робіт, які передбачені гарантійним свідоцтвом № 038549, що мало наслідком пошкодження двигуна автомобіля позивача, у сукупності з доведеністю відсутності вини ПП "Віталфарма" у простої автомобіля, встановлено судовими рішенням у інших справах і не потребує повторного доведення. Відповідно до висновку № 751/16-54 від 22.12.2016 судової авто-товарознавчої експертизи, призначеної у справі, вартість запчастин і робіт, які необхідно використати та виконати для відновлення належного стану автомобіля позивача, після його пошкодження у 2006 році внаслідок прогорання поршня четвертого циліндра і довготривалого (протягом 9 років) невикористання (простою) автомобіля і знаходження його у неробочому стані, становить 471717,26 грн. Враховуючи, що частину цієї суми у розмірі 131 523,00 грн. відповідач сплатив позивачу 16.01.2014, фактичний розмір збитків, які зазнав позивач через порушення відповідачем гарантійних зобов'язань, складає 340 194,26 грн. (471 717,26 грн. - 131 523,00 грн.). Щодо вимоги позивача про стягнення 347 494,70 грн. морального зносу автомобіля, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ця вимога не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК), а тому не підлягає задоволенню. Відхиляючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності на заявлені позивачем вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перебіг процесуального строку почався для позивача з дня, коли відповідач повернув позивачу автомобіль - 10.03.2015, тобто на момент подання позову (03.09.2015) загальний строк позовної давності на вимоги про відшкодування збитків не сплив. Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, у задоволені позову відмовити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що він виконав всі зобов'язання перед позивачем та компенсував збитки, завдані неналежним виконанням гарантійних зобов'язань, зокрема виконав рішення Господарського суду міста Києва у справі № 51/578 (сплатив повну вартість двигуна); відповідач не зобов'язаний підтримувати автомобіль в технічно справному стані; відповідач не перешкоджав позивачу в отримані автомобіля і позивач мав можливість забрати його в будь-який час; запасні частини, зазначені в експертному висновку, втратили властивості внаслідок природного зносу, незалежно від експлуатації чи не експлуатації автомобіля; автомобіль приїхав на СТО у 2006 році не новий та не на гарантії; позивач отримав автомобіль від відповідача без зауважень, крім нестачі трьох ковпаків; позивачем пропущено строк позовної давності; Господарським судом міста Києва у справі № 51/478 вже вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а тому провадження у справі має бути припинено; рішеннями судів в інших справах встановлено пошкодження двигуна, а не автомобіля, та не доведена вина відповідача, яка є основною підставою для відшкодування збитків.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу від позивача до суду не надходило.
Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції
Через неналежне виконання продавцем зобов'язань щодо гарантійного обслуговування, що мало наслідком пошкодження двигуна автомобіля позивача, та зважаючи на відсутність вини ПП "Віталфарма" у простої автомобіля, що встановлено судовими рішенням у справах № 51/478, № 5011-49/16320-2012 і не потребує повторного доведення виходячи з положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень, враховуючи висновки призначеної у справі судової автотоварознавчої експертизи, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що понесення збитків позивачем пов'язано з порушення відповідачем гарантійних зобов'язань, а тому вимоги про стягнення 340 194,26 грн. є обґрунтованими.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу
Посилання скаржника на виконання ним всіх зобов'язань перед позивачем та компенсацію збитків (сплату повної вартість двигуна), відсутність зобов'язання підтримувати автомобіль в технічно справному стані, нечинення перешкод позивачу в отримані автомобіля, прибуття автомобіля позивача на СТО відповідача після спливу гарантійного строку, отримання автомобіля позивачем без зауважень, втрату запасними частинами експлуатаційних якостей внаслідок природного зносу спростовується фактами встановленими судовими рішеннями у справах № 51/478, № 5011-49/16320-2012.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 у справі № 51/478 встановлено, що виходячи з актів виконаних робіт з технічного обслуговування (ремонту) автомобіля, наданих ПП "Віталфарма", ТОВ "Автомобільний центр Голосіївський" не виконало всіх передбачених Гарантійним свідоцтвом робіт з технічного обслуговування автомобіля, зокрема, не виконало роботи з перевірки та регулювання форсунок двигуна автомобіля. При цьому суд прийняв до уваги, зокрема результати технічного огляду автомобіля оформленого наряд-замовленням №49548 від 09.06.2005 здійсненого під час гарантійного періоду.
За змістом постанови Київського апеляційного суду України від 08.10.2013 у справі № 51/478, автомобіль позивача вийшов з ладу під час гарантійного строку з вини відповідача.
Відповідно до пункту 34 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів (далі - Правил), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 № 792, чинних на час виникнення спірних правовідносин, приймання дорожніх транспортних засобів (його складових) замовником оформлюється актом передання-прийняття після ремонту і технічного обслуговування або нарядом-замовлення у разі, якщо не укладається договір про надання послуг.
Судом апеляційної інстанції у справі № 5011-49/16320-2012 встановлено, що позивачем таких документів суду не надано. Також апеляційний суд взяв до уваги і відсутність доказів належного і повного виконання позивачем наряду-замовлення №86566 від 18.05.2006.
З урахуванням встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2013 у справі № 51/478 (яким стягнуто з позивача вартість несправного двигуна автомобіля) обставин невиконання позивачем певних необхідних процедур при проведенні технічного обслуговування автомобіля, що спричинило його пошкодження, недоведеність здійснення подальшого ремонту автомобіля згідно з нарядом-замовлення №86566 від 18.05.2006, апеляційний суд у справі № 5011-49/16320-2012 дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування плати за зберігання автомобіля, оскільки простою автомобіля з вини відповідача не було.
Повернення автомобіля позивачу відповідно до пункту 34 Правил відбулося лише 10.03.2015, чим спростовуються доводи скаржника про відсутність вини відповідача у заподіяні збитків позивачу через довготривале невикористання (простой) автомобіля.
Посилання відповідача у касаційній скарзі на необхідність припинення провадження у справі № 910/23511/15, оскільки у справі № 51/478 вже вирішено спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, є помилковим.
Предметом розгляду у справі № 51/478 були збитки, завдані пошкодженням майна позивач, а саме двигуна автомобіля, в той час, як предметом розгляду у справі, що переглядається, є збитки, завдані пошкодженням майна позивач, які складаються з суми, на яку збільшилась вартість двигуна з моменту ухвалення рішення у справі № 51/478 на час звернення з позовом, вартості запасних частин і робіт, які необхідно використати та виконати для відновлення належного стану автомобіля позивача, після довготривалого невикористання (простою) автомобіля та знаходження його у неробочому стані.
Твердження відповідача про сплив строку позовної давності колегія суддів також вважає необґрунтованим, так як судами було вірно встановлено, що перебіг процесуального строку почався з дня, коли відповідач повернув позивачу автомобіль (10.03.2015), оскільки лише з цієї дати позивач міг визначитись з сумою збитків, яких він зазнав. На момент подання позову (03.09.2015) загальний строк позовної давності на вимоги про відшкодування збитків не сплив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд
Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них місцевий та апеляційний суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 340 194,26 грн. збитків.
За змістом положень пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи, що в силу положень статті 300 ГПК не належить до повноважень касаційної інстанції.
При цьому перевіривши відповідно до частини 1 статті 300 ГПК юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в оскаржуваних судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами повно, об'єктивно і безпосередньо досліджено наявні у справі докази, їм надано належну юридичну оцінку, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314 - 317 ГПК, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний центр Голосіївський" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі № 910/23511/15 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Я. Чумак
Судді: Т.Б. Дроботова
К.М. Пільков