13 березня 2018 року
м. Київ
Справа № 904/6888/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
представників учасників справи:
позивача - публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (далі - Банк) - Максименка В.О.,
відповідача - фізичної особи-підприємця Богослової Світлани Миколаївни (далі - Підприємець) - Богослової С.М. (особисто),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Банку
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 (суддя Новікова Р.Г.)
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 (колегія суддів: Кузнецов В.О. (головуючий), судді Чус О.В., Науменко І.М.)
за позовом Банку до Підприємця про зобов'язання прийняти майно,
Банк звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Підприємця про зобов'язання відповідача: прийняти від позивача об'єкт оренди - нежитлове приміщення загальною площею 88,6 кв. м, розташоване за адресою: 50027, м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, буд. 25, приміщення № 41; підписати з позивачем акт приймання-передачі об'єкта оренди.
Позов обґрунтовано посиланнями на те, що Підприємець ухиляється від прийняття об'єкта оренди та підписання з Банком відповідного акта приймання-передачі, незважаючи на закінчення строку дії договору оренди нежитлового приміщення від 23.06.2014 № 1/1, укладеного сторонами. Листом від 03.05.2017 Банк повідомляв Підприємця про необхідність підписання акта приймання-передачі, однак отримав відмову, що й слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2017, у задоволенні позову Банку відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що сторонами було укладено два договори оренди одного і того самого нежитлового приміщення на два послідовні періоди часу, а тому відмова орендодавця від отримання назад об'єкта оренди та підписання відповідного акта приймання-передачі не порушує прав Банку, оскільки діє укладений між сторонами договір оренди від 23.06.2014 № 1/2 стосовно того самого майна. За висновками судів, між сторонами відсутній спір щодо припинення договору оренди від 23.06.2014 № 1/1, і орендодавець не має претензій до орендаря з приводу неповернення майна за договором від 23.06.2014 № 1/1.
У касаційній скарзі Банк просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме: статей 525, 526, 629, 773, 785, 795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, що діяла до 15.12.2017). За твердженнями Банку суди попередніх інстанцій, виносячи оскаржувані судові рішення, надали неправильну оцінку таким обставинам:
- постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 у справі 904/4930/15 встановлено, що сторонами укладено два різних договори оренди одного і того самого нежитлового приміщення, які є самостійними правочинами, і наведені обставини мають преюдиціальне значення у цій справі;
- порушуючи умови договору оренди від 23.06.2014 № 1/1, Підприємець відмовився прийняти назад передане в оренду майно, що свідчить про чинність договірних зобов'язань сторін у цій частині та може слугувати підставою для нарахування орендарю штрафних санкцій за несвоєчасне повернення майна відповідно до статті 785 ЦК України;
- об'єкт оренди непридатний для використання, а його експлуатація є небезпечною, оскільки Підприємцем не проведено ремонтні роботи щодо відновлення контуру заземлення електромережі.
Підприємець подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:
- 23.06.2014 Підприємцем (орендодавець) і Банком (орендар) укладено два договори оренди нежитлового приміщення - № 1/1 та № 1/2, за умовами яких орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 88,6 кв. м, яке розташоване за адресою: 50027, м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, буд. 25, приміщення № 41 (далі - Договори № 1/1 та № 1/2 відповідно);
- за приписами пунктів 10.1 та 10.2 Договору № 1/1 строк оренди об'єкта оренди встановлюється на 2 роки 11 місяців 8 днів: з 23.06.2014 по 31.05.2017 включно. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками і діє протягом строку, визначеного в п. 10.1 цього Договору, однак у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором;
- у свою чергу, згідно з пунктами 10.1 та 10.2 Договору № 1/2 строк оренди об'єкта оренди встановлюється на 2 роки 11 місяців: з 01.06.2017 по 31.04.2020 включно. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печатками і діє протягом строку, визначеного в п. 10.1 цього Договору, однак у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором;
- відповідно до пунктів 2.1 Договору № 1/1 та Договору № 1/2 (які є ідентичними) передача об'єкта оренди орендареві відбувається в строк, визначений пунктом 4.2.1 Договору, та підтверджується актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін;
- на виконання умов договорів сторонами складено та підписано два акти приймання-передачі нежитлового приміщення від 23.06.2014 (додаток 1 до Договору № 1/1 та додаток 1 до Договору № 1/2), за якими орендодавець передав нежитлове приміщення загальною площею 88,6 кв. м, яке знаходиться за адресою: 50027, м. Кривий Ріг, проспект Гагаріна, буд. 25, приміщення № 41, а орендар прийняв зазначений об'єкт оренди у користування на умовах, передбачених Договорами № 1/1 та № 1/2;
- пунктом 2.5 Договору № 1/1 встановлено, що після закінчення строку дії цього Договору орендар зобов'язаний передати орендодавцю об'єкт оренди протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з моменту закінчення строку оренди (припинення дії цього Договору) та підписати акт приймання-передачі об'єкта оренди за формою, наведеною у додатку 1. Об'єкт оренди вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі з оренди об'єкта оренди. Сторони цим прийшли до взаємної згоди, що у випадку, якщо орендодавець у встановлений у цьому пункті строк не підписує відповідний акт приймання-передачі об'єкта оренди та не надає письмової обґрунтованої відмови від його підписання, орендар має право звільнити об'єкт оренди у день, зазначений в такому акті приймання-передачі об'єкта оренди. При цьому даний акт приймання-передачі об'єкта оренди вважається підписаним належним чином, а об'єкт оренди повернутим орендодавцю в належному стані з дати, вказаної у такому акті приймання-передачі об'єкта оренди. Орендна плата сплачується орендарем до дати, зазначеної в акті приймання-передачі об'єкта оренди. При цьому з дати, зазначеної в такому акті приймання-передачі об'єкта оренди, відповідальність за схоронність об'єкта оренди переходить до орендодавця як власника об'єкта оренди. Орендодавець цим підтверджує, що він розуміє зміст цього пункту та повністю погоджується з ним;
- листом від 03.05.2017 № 3115/311 Банк повідомив Підприємця про закінчення 31.05.2017 строку дії оренди нежитлового приміщення за Договором № 1/1 та просив забезпечити явку 01.06.2017 за місцем розміщення об'єкта оренди для підписання акта приймання-передачі. Однак Підприємець відмовився прийняти об'єкт оренди та підписати акт приймання-передачі від 31.05.2017.
Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для зобов'язання відповідача прийняти від позивача об'єкт оренди та підписати з позивачем відповідний акт приймання-передачі.
За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з статтею 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, з огляду на договірні відносини, що склалися між сторонами, на момент звернення Банку до суду з даним позовом правовою підставою перебування спірного нежитлового приміщення у позивача є Договір № 1/2, який не розірвано та не визнано недійсним у судовому порядку, в зв'язку з чим він є чинним.
Наявність дійсної правової підстави перебування майна у орендаря унеможливлює його примусове повернення орендодавцю в судовому порядку. В свою чергу, вимоги Банку про зобов'язання Підприємця підписати акт приймання-передачі нежитлового приміщення без його фактичної передачі також не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Таким чином, місцевий і апеляційний господарські суди, повно та всебічно дослідивши обставини справи, зокрема зміст існуючих між сторонами договірних відносин і правові підстави перебування майна у орендаря, навівши у оскаржуваних судових рішеннях необхідне мотивування, дійшли обґрунтованих висновків щодо безпідставності заявленого Банком позову та правомірно відмовили в задоволенні його вимог.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків оскаржуваних судових рішень та не впливають на них. Так, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій обставин існування між сторонами двох окремих договорів оренди не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.
Твердження Банку про перебування об'єкта оренди у непридатному для використання стані були предметом дослідження судів попередніх інстанцій і їм надано належну правову оцінку як таким, що не можуть слугувати підставою для зобов'язання відповідача прийняти спірний об'єкт оренди та підписати відповідний акт приймання-передачі.
Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, пов'язаних з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 зі справи № 904/6888/17 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Б. Львов
Суддя І. Булгакова
Суддя В. Селіваненко