14.03.2018 року м. Дніпро Справа № 904/9060/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)
судді Іванов О.Г., Чимбар Л.О.
секретар: Манчік О.О.
за участю
прокурора: Карпенко О.І., посвідчення № 017866 від 19.06.2013 р.;
від скаржника: Лапшин В.В., ордер серії ДП № 1059/014 від 26.02.2018 р., адвокат, приймав участь в судовому засіданні 26.02.2018 р.;
представник Жовтоводської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Голуба Андрія Анатолійовича
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року (суддя - Мельниченко І.Ф., м. Дніпро, повний текст рішення виготовлено та підписано 18.12.2017 року)
у справі № 904/9060/17
за позовом Жовтоводської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, м. Жовті Води Дніпропетровської області в інтересах держави
до 1.Жовтоводської міської ради, м. Жовті Води Дніпропетровської області;
2.Фізичної особи-підприємця Голуба Андрія Анатолійовича, м. Жовті Води Дніпропетровської області
про визнання недійсними рішення, договору та повернення земельної ділянки
Короткий зміст позовних вимог та рішення місцевого господарського суду:
Жовтоводська місцева прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Жовтоводської міської ради та Фізичної особи-підприємця Голуба Андрія Анатолійовича про визнання недійсними рішення, договору та повернення земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час вивчення рішень органів місцевого самоврядування Жовтоводською місцевою прокуратурою встановлено, що рішенням Жовтоводської міської ради від 24.12.2014 року № 1998-56/ VІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для розміщення тимчасової споруди з послідуючим укладанням договору особистого строкового сервітуту", фізичній особі-підприємцю Голубу Андрію Анатолійовичу із земель комунальної власності надано в сервітутне користування земельну ділянку площею 0,0040 га (кадастровий номер 1210700000:01:192:0118), розташовану на бульварі Свободи (колишня вул. Петровського), між вул. Кропоткіна і вул. М. Будьонного у м. Жовті Води Дніпропетровської області. На підставі вказаного рішення між Жовтоводською міською радою та ФОП Голуб А.А. було укладено 04.02.2015 року договір б/н про встановлення особистого сервітуту, який 10.02.2015 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 573031512107). На думку Жовтоводської місцевої прокуратури, вказані рішення Жовтоводської міської ради та договір про встановлення особистого сервітуту не відповідають вимогам чинного законодавства, відтак є незаконними та підлягають визнанню недійсними. Так, відповідно до вимог діючого законодавства користування земельною ділянкою комунальної власності для провадження підприємницької діяльності можливо лише на праві оренди. Крім того, прокурор посилається на порушення міською радою статті 99 Земельного кодексу України, яка встановлює виключний перелік земельних сервітутів, встановлення яких можуть вимагати власники або землекористувачі земельних ділянок.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року у справі № 904/9060/17 визнано незаконним та скасовано рішення Жовтоводської міської ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для розміщення тимчасової споруди з послідуючим укладанням договору особистого строкового сервітуту" № 1998-56/VІ від 24.12.2014 року. Визнано недійсним договір № б/н від 04.02.2015 року про встановлення особистого сервітуту, укладеного між Жовтоводською міською радою та Фізичною особою-підприємцем Голубом Андрієм Анатолійовичем. Зобов'язано Фізичну особу-підприємця Голуба Андрія Анатолійовича повернути територіальній громаді в особі Жовтоводської міської ради земельну ділянку площею 0,0040 га, кадастровий номер 1210700000:01:192:0118, розташовану на бульварі Свободи (колишня вул. Петровського), між вул. Кропоткіна і вул. Будьонного у м. Жовті Води Дніпропетровської області. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Голуба Андрія Анатолійовича на користь прокуратури Дніпропетровської області 2 400,00 грн. судового збору. Стягнуто з Жовтоводської міської ради на користь прокуратури Дніпропетровської області 2 400,00 грн. судового збору.
Оскаржуване рішення мотивовано тим, що ФОП Голуб А.А. на момент укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту не був ані власником, ані землекористувачем сусідньої земельної ділянки, чи об'єктів нерухомості прохід до яких неможливий без використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, а тому на думку суду першої інстанції не є суб'єктом, який має право вимагати встановлення сервітуту. Місцевий господарський суд також звернув увагу, що доказів того, що ФОП Голуб А.А. не має змоги задовольнити свої інтереси іншим способом, ніж розмістити тимчасові споруди саме на спірній земельній ділянці, матеріали справи не містять. Підстав для визнання між відповідачами прав на встановлення сервітуту не існувало, а тому у Жовтоводської міської ради не було будь-яких підстав для встановлення сервітутних відносин з ФОП Голуб А.А. та відповідно для прийняття спірного рішення. Закон не встановлює підстав для надання земельної ділянки, що перебуває в комунальній власності фізичній чи юридичній особі лише на умовах сервітуту, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку, що передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному статтями 124, 134 Земельного кодексу України та згідно з положеннями Закону України "Про оренду землі".
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення:
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець Голуб Андрій Анатолійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року у даній справі, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що:
- рішення суду першої інстанції прийнято з грубим порушенням норм процесуального права, оскільки даний спір мав розглядатись в порядку адміністративного судочинства;
- місцевий господарський суд проігнорував той факт, що оскаржуване рішення є лише похідним від діючих норм закону і раніше прийнятих рішень Жовтоводської міської ради та прийнято в межах владних повноважень;
- звернувшись до суду в інтересах держави прокуратура м. Жовті Води перевищила свої повноваження, визначені законом, що суперечить законодавству і рішенням Конституційного Суду України, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Узагальнені доводи інших учасників справи:
Жовтоводська місцева прокуратура Дніпропетровської області у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та оскаржуване рішення залишити без змін. Посилається на те, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам. Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права та обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам. Пунктом 1 рішення Жовтоводської міської ради № 1998-56/VІ від 24.12.2014 року передбачено, що земельна ділянка ФОП Голуб А.А. надається для встановлення сервітуту не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для розміщення тимчасової споруди для комерційного використання, тобто для здійснення господарської діяльності, що суперечить правовій природі сервітуту та меті його надання. Даний позов спрямований на задоволення суспільного інтересу в сфері землекористування, відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду земельної ділянки, враховуючи, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, тому незаконна передача у користування спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Жовтоводська міська рада відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної скарги не надала.
Процедура апеляційного провадження в апеляційній інстанції:
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 26.02.2018 року.
23.02.2018 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від Жовтоводської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.
Представник скаржника в судовому засіданні 26.02.2018 року надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.
В судовому засіданні 26.02.2018 року оголошено перерву до 14.03.2018 року.
Представник скаржника в додаткових письмових поясненнях просив задовольнити апеляційну скаргу і скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилався на те, що не можна погодитись із доводами прокурора стосовно відсутності на момент винесення Жовтоводською міською радою оспорюваного рішення та укладення відповідачами спірного договору особистого строкового сервітуту правової норми, яка б передбачала право особи вимагати встановлення таких земельних сервітутів, як право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм). Чинне законодавство України не містило заборони органам виконавчої влади та місцевого самоврядування розпоряджатися землями державної та комунальної власності шляхом надання їх на праві земельних сервітутів, виходячи із встановлених законом (Конституція України, Земельний кодекс України) повноважень.
13.03.2018 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від Жовтоводської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі її представника.
Прокурор в судових засіданнях 26.02.2018 року та 14.03.2018 року проти доводів апеляційної скарги заперечував.
14.03.2018 року до початку судового засідання від скаржника до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в якому скаржник посилався на те, що він знаходиться за межами Дніпропетровської області і не має можливості вчасно прибути в судове засідання, а його представник раптово захворів. Доказів в підтвердження викладених скаржником обставин до клопотання не додано, лише зазначено, що вказані докази будуть надані в наступному судовому засіданні.
Розглянувши вказане клопотання, апеляційний господарський суд дійшов висновку про його відхилення, оскільки представником скаржника надано суду пояснення в судовому засіданні 26.02.2018 року та на адресу суду направлено додаткові письмові пояснення. Крім того, суду не представлено доказів наявності поважних причин, з яких скаржником не направлено представника в судове засідання 14.03.2018 року.
Враховуючи клопотання Жовтоводської міської ради про розгляд справи без участі її представника та беручи до уваги, що неявка в судове засідання представника Жовтоводської міської ради не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про розгляд апеляційної скарги без участі представника Жовтоводської міської ради.
Заслухавши пояснення прокурора та представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції:
24.12.2014 року на 56 сесії 6-го скликання Жовтоводською міською радою (відповідач-1) було прийнято рішення № 1998/56/VІ "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права сервітуту, для розміщення тимчасової споруди з послідуючим укладанням договору особистого строкового сервітуту" (а. с. 15).
На підставі вказаного рішення ФОП Голубу А.А. (відповідач-2) було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки по вул. Петровського, між вул. Кропоткіна та вул. М. Будьонного, загальною площею 0,0040 га, на яку поширюється право сервітуту, площею 0,0017 га для розміщення тимчасової споруди № 9 з укладенням договору особистого строкового сервітуту, терміном на сім років, для комерційного використання, за рахунок земель міської ради, не наданих у власність або постійне користування.
04.02.2015 року між Жовтоводською міською радою (відповідач-1) та ФОП Голуб А.А. (відповдач-2) було укладено договір про встановлення особистого сервітуту строком на 7 років (надалі - Договір, а. с. 16-19).
Згідно із пунктом 1.1 Договору особистий сервітут встановлюється відносно земельної ділянки - площа 0,0040 га (тимчасова споруда торгівельного павільйону № 9), в тому числі сервітут 01.01.15 (охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи) площею 0,0017 га, кадастровий номер 1210700000:01:192:0118 для комерційного використання.
Відповідно до пункту 3.1 Договору нормативно-правова оцінка земельної ділянки, згідно із витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку Управління Держземагентства у П'ятихатському районі від 21.01.2015 року № 0-409-0.3-85/2-15 дорівнює 17 206,40 грн. За користування земельною ділянкою сервітуарій сплачує плату у трикратному розмірі земельного податку, а саме - 516,19 грн. на рік на рахунок 33219815700018, код платежу 13050500, УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, одержувач - ГУДКСУ у м. Жовті Води, код ЗКПО 36916755.
Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників і висновків суду першої інстанції:
Відповідно до статті 395 Цивільного кодексу України сервітут - є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.
Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними чи строковими.
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (частина 3 статті 98 Земельного кодексу України).
Види права земельного сервітуту встановлено статтею 99 Земельного кодексу України: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних розташувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд, інші земельні сервітути.
Вказана стаття визначає суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом. Обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб.
Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно із статтею 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.
Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Таким чином, правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками (володільцями) сусідніх земельних ділянок, а саме між власником земельної ділянки, яка має бути обтяжена сервітутом, тобто, між особою, яка зобов'язана надати свою земельну ділянку в обмежене користування, і особою, яка вимагає встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна) і якій належить право на встановлення земельного сервітуту.
Чинна на час прийняття оскаржуваного рішення Жовтоводської міської ради редакція Земельного кодексу України не передбачала можливості встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд, право користування такою земельною ділянкою, мало оформлятись шляхом її передачі в оренду в порядку, встановленому Законом України "Про оренду землі".
Матеріали справи не містять відомостей, що ФОП Голуб А.А. є власником або землекористувачем земельної ділянки, на якій ним розміщено тимчасові споруди.
Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що ФОП Голуб А.А. не має можливості задовольнити свої права та охоронювані законом інтереси іншим способом, ніж шляхом розміщення тимчасових споруд саме на спірній ділянці.
В пункті 1 рішення Жовтоводської міської ради № 1998/56/VІ від 24.12.2014 року визначено, що земельна ділянка ФОП Голубу А.А. надається шляхом встановлення сервітуту не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для розміщення тимчасової споруди для комерційного використання, тобто для здійснення господарської діяльності, що суперечить правовій природі сервітуту та меті його надання.
За наведених обставин, у Жовтоводської міської ради не було будь-яких підстав для встановлення сервітутних відносин з ФОП Голубом А.А та відповідно для прийняття рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки та передачу її ФОП Голубу А.А. для розміщення тимчасової споруди з укладанням договору особистого строкового сервітуту терміном на 7 років для комерційного використання за рахунок земель міської ради, не наданих у власність або у постійне користування.
Положеннями статей 123, 124, 134, 135 Земельного кодексу України визначено порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, права на які підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах).
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України та пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону та в порядку, передбаченому земельним кодексом України.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Договір сервітуту з ФОП Голубом А.А. укладений з порушенням норм чинного земельного законодавства. Передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному статтями 124, 134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно із статтею 406 Цивільного кодексу України визнання договору, що є підставою для встановлення сервітуту, недійсним є підставою для припинення і самого сервітуту.
Договір сервітуту відноситься до такого виду договорів, за якими повернення сторони в первинне положення практично неможливо, тому у такій ситуації припинення дії договору, визнаного судом недійсним, відбувається на майбутнє (стаття 236 Цивільного кодексу України).
У вирішенні питання про застосування передбачених законом наслідків недійсності правочину, який є оспорюваним (а не нікчемним), господарському суду слід виходити із змісту позовних вимог. Якщо спір з приводу таких наслідків між сторонами відсутній, у господарського суду немає правових підстав зобов'язувати їх вчиняти дії, прямо передбачені законом, зокрема, частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 208 Господарського кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що прокурором заявлено позовну вимогу про застосування наслідків недійсності правочину.
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій все одержане за угодою та, враховуючи, що договір сервітуту підлягає припиненню на майбутнє і двостороння реституція за таким договором не проводиться, передана земельна ділянка, яка перебуває у фактичному користуванні відповідача-2 на підставі спірного договору про встановлення сервітуту, підлягають поверненню територіальній громаді в особі Жовтоводської міської ради.
Прокурором обґрунтовано належними та допустимими доказами порушення інтересів держави прийняттям оспорюваного рішення та укладанням спірного договору, оскільки саме державою здійснюється особлива охорона землі як національного багатства в силу статті 14 Конституції України, а недотримання відповідачами встановленої статтями 124, 134 Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі" процедури передачі спірної земельної ділянки відповідачу-2 у платне володіння та користування порушує ці інтереси.
За змістом статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про порушення прокурором порядку представництва інтересів держави та заперечення щодо їх наявності в спірних правовідносинах, оскільки даний позов спрямований на задоволення суспільного інтересу у сфері землекористування, відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду земельної ділянки, враховуючи, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (стаття 14 Конституції України); незаконна передача у користування спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів; дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
За наведених обставин, висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, тому місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги прокурора.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що даний спір мав розглядатись в порядку адміністративного судочинства апеляційний господарський суд враховує наступне.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справи господарським судам" роз'яснено, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору судом іншої юрисдикції.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також і інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Голуба Андрія Анатолійовича залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2017 року у справі № 904/9060/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.03.2018 року.
Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко
Суддя _________________ О.Г. Іванов
Суддя _________________ Л.О. Чимбар