"06" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2809/17
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Себовій О.О.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Від третіх осіб на стороні позивача: не з'явились;
Від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився;
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська"; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8 та ОСОБА_9; за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі, -
Суть спору: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (від 17.11.2017р. вх. №ГСОО 3010/17) до відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладеного між фізичною особою ОСОБА_2, з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_10.
Одночасно з подання позовної заяви до суду, 17.11.2017р. (вх. № ГСОО 2-6037/17) позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд заборонити до закінчення розгляду справи по суті державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, яка мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", а також проводити реєстраційні дії щодо внесення змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", в частині зміни складу засновників та розміру статного капіталу вказаного Товариства.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.11.2017р. було порушено провадження по справі № 916/2809/17 з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні.
30.11.2017р. до канцелярії господарського суду було надане клопотання (вх.ГСОО№2-6263/17) про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" (68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул.Центральна, буд. 87).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.12.2017р., клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" (68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул. Центральна, буд. 87 ) було задоволено та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
- ОСОБА_4 (67700, АДРЕСА_1);
- ОСОБА_5 (68421, АДРЕСА_2);
- ОСОБА_6 (68421, АДРЕСА_3);
- ОСОБА_7 (68422, АДРЕСА_4);
- ОСОБА_8 (68421, АДРЕСА_5);
- ОСОБА_9 (68400, АДРЕСА_6).
Та цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_10 (Одеська область, Арцизький район, с. Теплиця).
11.12.2017р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5 надійшли пояснення стосовно позовних вимог (вх. №26358/17) відповідно до яких, третя особа зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 вважає безпідставними та необґрунтованими у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та розглядати справу за його відсутності.
11.12.2017р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_9 надійшли пояснення стосовно позовних вимог (вх. №26359/17) відповідно до яких, третя особа зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 вважає безпідставними та необґрунтованими у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та розглядати справу за його відсутності.
11.12.2017р. до канцелярії Господарського суду Одеської області від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ОСОБА_6 надійшли пояснення стосовно позовних вимог (вх. №26361/17) відповідно до яких, третя особа зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 вважає безпідставними та необґрунтованими у зв'язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі та розглядати справу за його відсутності.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2017р., у задоволені заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, шляхом заборони до закінчення розгляду справи по суті державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення будь-яких відомостей та/або змін з будь-яких питань до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", а також проводити реєстраційні дії щодо внесення змін до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", в частині зміни складу засновників та розміру статного капіталу вказаного Товариства було відмовлено.
15.12.2017 р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII ,,Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ ,,Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017 р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв'язку із вищезазначеним, ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2017р., справу № 916/2809/17 було вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі, запропоновано відповідачу подати відзив на позов в строк до 05.01.2018 р. згідно вимог ст.165 ГПК України, встановлено третім особам строк для подання пояснень з урахуванням вимог ст.168 ГПК України до 05.01.2018р та викликано учасників справи у підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.02.2018р., було закрито підготовче провадження у справі № 916/2809/17 за позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська"; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8 та ОСОБА_9; за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.
Відповідачем - ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, про що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", суд встановив.
Позивач у справі - ОСОБА_1 є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" (68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул. Центральна, буд. 87; код 00855440) з розміром внеску до статного фонду у розмірі 5460 грн., що підтверджується відомостями зі Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року.
З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що станом на 09.08.2017р., ОСОБА_1 є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська".
Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року учасниками Товариства є ОСОБА_4; ОСОБА_9, ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Як зазначає ОСОБА_1 у позовній заяві, 08.11.2017 року ним було отримано повідомлення від ОСОБА_2, який також є засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", про проведення Загальних Зборів Товариства, яке призначено на 10.12.2017 року.
Як зазначає позивач, у порядку денному Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" є пропозиція про зміну складу учасників Товариства, а саме щодо ОСОБА_10, у зв'язку з укладанням ним Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.
10.04.2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність та оплачує частку в Статутному капіталі, яка складається з 5460 грн., що становить 10,9 частки Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", що розділений на 134 частки по 500 грн. кожна, на умовах, викладених у цьому Договорі.
Відповідно до п. 2.1. Договору, сторони підтверджують, що з моменту підписання цього Договору Покупець стає повноважним власником частки в Статному капіталі товариства - права власності на Товариство в розмірі 5460 грн., що складає 10,9 частки Статутного капіталу Товариства, що розділений на 134 частки по 500 гривень кожна.
Умовами п. 3.1. Договору сторони погодили, що продаж частки в Статутному капіталі Товариства, зазначеної в п. 1.1. цього Договору, за погодженням Сторін вчинено за 13550000 грн., що на день підписання цього Договору еквівалентно 500000 доларів США. Відповідно до курсу Національного банку України.
Оплата здійснюється в момент підписання цього Договору. Підписанням цього Договору Продавець підтверджує, що отримав від Покупця грошові кошти в розмірі, зазначеному в п. 3.1. Договору, в повному обсязі та жодних претензій до покупця не має.
Позивачем ОСОБА_1 було зазначено в позові про необхідність наявності її особистої, як одного з засновників Товариства, письмової згоди за для відчуження відповідної частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" іншим учасником, як це передбачено статтею 53 Закону України „Про господарські товариства".
Отже, враховуючи відсутність такої згоди, вищезазначені дії щодо укладення спірного Договору купівлі-продажу, на думку позивача, порушують права та інтереси - ОСОБА_1, як одного з засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач - ОСОБА_1 посилається на положення ст. 203 та ч.ч. 1,3 ст. 215 Цивільного Кодексу України та просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладеного між фізичною особою ОСОБА_2, з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_10.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч. 1 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України).
При цьому, ст.12 Цивільного Кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного Кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року учасниками Товариства є ОСОБА_4; ОСОБА_9, ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; ОСОБА_11, ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Умовами п.п. 1.1., 1.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю організоване за рахунок майна Учасників, їх підприємницької діяльності, на підставах Цивільного та Господарського кодексів України, земельного законодавства з метою одержання прибутку. Метою діяльності товариства є здійснення ринкових відносин і одержання прибутку через задоволення потреб громадян та підприємств в виробленій продукції, товарах, послугах в сферах, що визначені предметом діяльності.
Товариство є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства України, має самостійний баланс, розрахункові і інші рахунки в банках, печатку, бланки із своїм найменуванням та інші реквізити, володіє майном на правах приватної власності. (п. 1.3. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року).
Згідно до положень п. 4.5. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року визначено, що статутний фонд Товариства створено шляхом внесків від кожного Учасника Товариства. Статутний фонд Товариства становить 67000 грн., розбитий на 134 частки по 500 гривень кожна.
Частка кожного з учасників в статутному Фонді Товариства становить:
ОСОБА_4, з загальним розміром внеску 5515 грн., частка в Статутному Фонді - 11,00 часток;
ОСОБА_9, з загальним розміром внеску 10920 грн., частка в Статутному Фонді - 21,8 частки;
ОСОБА_5, з загальним розміром внеску 17805 грн., частка в Статутному Фонді - 35,8 частки;
ОСОБА_6, з загальним розміром внеску 5460 грн., частка в Статутному Фонді - 10,9 частки;
ОСОБА_7, з загальним розміром внеску 5460 грн., частка в Статутному Фонді - 10,9 частки;
ОСОБА_8, з загальним розміром внеску 5460 грн., частка в Статутному Фонді - 10,9 частки;
ОСОБА_11, з загальним розміром внеску 5460 грн., частка в Статутному Фонді - 10,9 частки;
ОСОБА_2, з загальним розміром внеску 5460 грн., частка в Статутному Фонді - 10,9 частки;
ОСОБА_1, з загальним розміром внеску 5460 грн., частка в Статутному Фонді - 10,9 частки.
Умовами п. 4.11. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року визначено, що учасник товариства може зі згоди інших Учасників уступити свою частку (частину частки) одному або декільком Учасником цього товариства, а після повного внесення вкладу Учасником, який його уступає, - також: і третій особі. При переході частки (частини частки) до третьої особи, одночасно переходять до неї всі права та обов'язки, які належать Учаснику, який уступив свою частку (частину частки).
Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) Учасника, який її уступає, пропорційно їх часткам в Статутному фонді або в іншому погодженому між ними розмірі перед любими третіми особами. (п. 4.12. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року).
Положеннями п. 9.3. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року, визначено, зокрема, що до виключної компетенції Зборів Учасників належать повноваження щодо затвердження будь-яких змін у Статутному Фонді і в розмірах часток Учасників Товариства у Статутному Фонді.
Згідно до ч. 1 ст. 147 Цивільного Кодексу України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі. (ч. 2 ст. 147 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до ст. 53 Закону України „Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.
У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку, що не перевищує одного року, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 52 цього Закону. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органі проводяться без урахування частки, придбаної товариством.
Як встановлено судом, учасником Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" - ОСОБА_2 було здійснено відчуження частки у Статутному капіталі, а саме 10 квітня 2017 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 було укладено Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність та оплачує частку в Статутному капіталі, яка складається з 5460 грн., що становить 10,9 частки Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", що розділений на 134 частки по 500 грн. кожна, на умовах, викладених у цьому Договорі.
Під час розгляду справи, відповідними доказами та фактами не було доведено суду наявності згоди позивача - ОСОБА_1 на продаж на користь третіх осіб частки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства.
Також у матеріалах справи відсутні докази, що учасником Товариства - ОСОБА_2 було надано учасникам Товариства переважне право на купівлі його частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська".
Позов обґрунтовано тим, що при укладанні договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладеного між фізичною особою ОСОБА_2, з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_10 порушено переважне право купівлі частки учасника товариства позивача, та направлено на визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладеного між фізичною особою ОСОБА_2, з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_10.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Позивач підставами для визнання спірного договору недійним зазначає в своєму позові ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1,3 ст. 215 Цивільного Кодексу України та посилається на п. 7, п.п. 5, 8, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".
Згідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як було зазначено судом вище, ч. 2 ст. 147 Цивільного Кодексу України передбачено, що учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.
Таке ж правило міститься в п. 4.12. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська", затвердженого зборами Учасників Товариства, що оформлено протоколом №2 від 04 березня 2017 року.
Відповідно до абз. 1 п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 28 жовтня 2013 року „Про практику розгляду судами корпоративних спорів", продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників (частина друга статті 147 ЦК України, частина друга статті 53 Закону про господарські товариства) не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будь-який учасник товариства має право пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК України.
Умовами абз. 3 п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25 лютого 2016 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин" визначено, що відповідно до частини першої статті 167 ГК України, частини другої статті 147 та частини четвертої статті 151 ЦК України, частини третьої статті 53 та частини третьої статті 65 Закону України "Про господарські товариства" господарським судам підвідомчі справи за позовом учасника товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) або учасника товариства з додатковою відповідальністю (далі - ТДВ) про переведення на учасника прав та обов'язків покупця у зв'язку з порушенням його переважного права на купівлю частки (її частини) у статутному капіталі товариства.
Відповідно до ч. 4 ст. 362 Цивільного Кодексу України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.
Отже, належним способом захисту прав учасника, переважне право якого порушено, є звернення з позовом про переведення на нього прав та обов'язків покупця.
Дослідження обставин щодо наявності чи відсутності порушення переважного права учасника товариства - ОСОБА_1, позивача, виходить за межі даного спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки, оскільки встановлення цих фактів не вплине на вирішення даного спору по суті, тому що продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників не зумовлює недійсність такого правочину.
Посилання позивача на те, що договір купівлі-продажу частки у статному капіталі від 26.06.2017р. суперечить ч. 2 ст. 362 ЦК України, відповідно до якої, продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає, а тому має бути визнаний недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, є безпідставним, оскільки наявність чи відсутність повідомлення про намір продати частку не впливає на зміст правочину, тоді як суперечність саме змісту правочину Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства є підставою для визнання його недійсним.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, укладеного між фізичною особою ОСОБА_2, з однієї сторони, та фізичною особою ОСОБА_10, не підлягають задоволенню судом у зв'язку з їх не відповідністю вимогам чинного законодавства, недоведеністю та безпідставністю, у зв'язку з чим, в задоволенні позову судом відмовляється.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 86, 130, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська"; ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8 та ОСОБА_9; за участю третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Накази видати в порядку ст.327 ГПК України
Повний текст рішення складено 15 березня 2018 р.
Суддя С.Ф. Гут