06 березня 2018 року Справа № 915/1266/17
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу
за позовом: концерну “Титан”, 03065, м. Київ, вул. Світлогірська, 5/6 (код ЄДРПОУ 25279836),
до відповідача: публічного акціонерного товариства “Миколаївобленерго”, 54017, м.Миколаїв, вул. Громадянська, 40 (код ЄДРПОУ 24789699),
про: врегулювання розбіжностей по договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 01/18 від 06.10.2017 року
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, договір про надання правової допомоги від 01.12.2017 року;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №01/53-978 від 30.12.2016 року;
від відповідача: ОСОБА_3 довіреність №01/53-1037 від 03.01.2017 року.
28.11.2017 року господарським судом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.12.2017 року. Задоволено клопотання представника позивача про слухання справи в режимі відеоконференції.
12.12.2017 року розпочато розгляд справи по суті, за результатами судового засідання було оголошено перерву до 16.01.2018 року.
16.01.2018 року суд, з'ясувавши думку представників сторін, які не заперечували, повернувся із стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження згідно нової редакції ГПК України, яка набула чинності 15.12.2017 року. Підготовче засідання за клопотанням представника відповідача було відкладене на 15.02.2018 року.
15.02.2018 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та розпочато слухання справи по суті. У судовому засіданні було оголошено перерву до 06.03.2018 року.
06.03.2018 року представником було заявлене клопотання про долучення до матеріалів справи копії примірника підписаного договору 01/18 від 06.10.2017 року, з огляду на те, що в результаті помилки позивачем при поданні позову було надано копію примірника договору без підписів відповідача. Судом було задоволено клопотання з урахуванням думки представника відповідача, який проти клопотання не заперечував.
06.03.2018 року за результатами слухання справи судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії, згідно якого відповідач продає позивачу електричну енергію для власних потреб. В зв'язку із тим, що електричними мережами позивача відповідач поставляє електричну енергію третім особам, у позивача в силу приписів ч. 12 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» виник обов'язок укласти із відповідачем договір про спільне використання технологічних електричних мереж. Зразок такого типового договору затверджений постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року і є додатком до Правил користування електричною енергією. Скориставшись приписами ч. 4 ст. 179 ГК України щодо права сторін на конкретизацію умов типового договору, позивач направив на адресу відповідача для підписання проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж із певною додатковою конкретизацією, як на погляд позивача, його умов. Відповідачем був підписаний примірник зазначеного договору разом із протоколом розбіжностей до нього. Так як більша частина розбіжностей між позивачем та відповідачем врегульована не була позивач на підставі п. 5 ст. 181 ГК України вирішив передати ці розбіжності на вирішення суду з підстав, що пропозиції відповідача викладені у протоколі розбіжностей не відповідають вимогам чинного законодавства України та порушують права позивача. Також з урахуванням заперечень відповідача на позов позивачем були надані додаткові пояснення до позовної заяви (а.с. 116).
Відповідач у своїх запереченнях на позов визнав обставини наявності між сторонами договірних відносин щодо постачання електричної енергії, а також направлення позивачем на його адресу підписаного проекту договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а також складання відповідачем протоколу розбіжностей до нього. Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що типові умови договору в силу їх імперативності є обов'язковими для майбутніх сторін і не підлягають зміні ними. Без додаткових узгоджень сторони приймають затверджені типовим договором права та обов'язки. Відповідач вважає, що «конкретизований» проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж суперечить умовам типового договору у зв'язку із чим ним було складено протокол розбіжностей.
Судом в ході розгляду справи вставлено наступне.
Між позивачем та відповідачем укладений договір № 44/7111 від 29.04.2016 року про постачання електричної енергії, відповідно до якого Постачальник (ПАТ «Миколаївобленерго» продає Споживачу (Концерну «Титан») електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 1134,0 кВт.
Взаємовідносини, що виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами регулюються Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року.
Дія ПКЕЕ поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб, крім населення.
Пунктом 1.2 ПКЕЕ визначено, що:
Електропередавальна організація - суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами або місцевими (локальними) електричними мережами, а також суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території.
Основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації.
Субспоживач - споживач, електроустановки, якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.
Спільне використання технологічних електричних мереж - виконання комплексу заходів з метою експлуатації та утримання у належному технічному стані технологічних електричних мереж, які використовуються для забезпечення електропостачання інших суб'єктів господарювання, крім їх власника, або для забезпечення передачі (транзиту) електричної енергії в мережі електропередавальної організації.
Отже, відповідач в даному випадку є електропередавальною організацією, а позивач є власником такої електричної мережі, тобто основним споживачем, а юридичні та фізичні особи, яким забезпечується електропостачання з використанням електричних мереж позивача є субспоживачами.
Частинами 2 та 3 п. 1.10 ПКЕЕ встановлено, що електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензії на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.
Для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певної категорії суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 12 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживач (власник мереж, які використовуються для передачі електричної енергії іншим суб'єктам господарювання, населенню) зобов'язаний укласти з електропередавальною організацією, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, договір про спільне використання технологічних електричних мереж.
Отже, укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж є обов'язковим.
Частинами 1-2 ст. 181 ГК України встановлений порядок укладення господарських договорів, та зокрема зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 Про затвердження Правил користування електричною енергією, затверджений типовий договір про спільне використання технологічних електричних мереж, який є додатком №2 до вказаних правил.
Згідно п. 4 статті 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів на основі типового договору сторони мають право конкретизувати його умови.
06.10.2017 року позивачем було направлено відповідачу для розгляду та підписання у встановленому порядку два примірники проекту договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 01/18 від 06.10.2017 року (з додатками 1, 2, 3, 4, 5, 6), пункти якого позивачем були дещо "конкретизовані" (а.с. 28).
06.11.2017 року позивачем було отримано від відповідача один примірник підписаного проекту договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 01/18 від 06.10.2017 року (з додатками 1, 2, З, 4, 5, 6) разом із протоколом розбіжностей до нього. (а.с. 202-218, 49-67).
Вказані обставини не заперечуються відповідачем.
Відповідно до вимог п. 5 ст. 181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду.
27.11.2017 року позивач звернувся до господарського суду із відповідним позовом про врегулювання розбіжностей.
Відповідач не погодився із зміною умов типового договору, посилаючись на те, що умови типового договору конкретизації не підлягають в силу обов'язковості його положень для сторін.
Суд проаналізувавши приписи чинного законодавства щодо оформлення відносин про спільне використання технологічних мереж, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та визнання їх такими, що суперечать приписам ПКЕЕ, ст. ст. 626, 627 ЦК України.
Як зазначалося вище, відповідно до п 1.1. ПКЕЕ ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).
У п. 1.2 ПКЕЕ дається визначення терміну договору про спільне використання технологічних електричних мереж як домовленості двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.
У п. 7 ПКЕЕ закріплено, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на зазначені положення норм чинного законодавства за досліджених судом обставин сторони зобов'язані укласти між собою договір про спільне використання технологічних електричних мереж з урахуванням положень ПКЕЕ, спираючись при цьому на типову форму договору, затверджену ПКЕЕ. Крім того, виходячи із суті правовідносин по користуванню технологічними електричними мережами, а саме, що позивач є єдиним власником електричних мереж за допомогою яких здійснюється електропостачання субспоживачам, а відповідач є єдиним ліцензованим постачальником електричної енергії на визначеній території, сторони мають право конкретизувати умови типового договору лише за спільною згодою. У разі недосягнення домовленостей з приводу пропозицій тієї чи іншої сторони конкретизувати ті чи інші умови типового договору, сторони повинні керуватися умовами типового договору.
Таким чином, за наявності затвердженого ПКЕЕ типового договору у разі задоволення позовних вимог всупереч волевиявленню відповідача, яким не сприйнята пропозиція позивача по конкретизації умов, судом буде порушено баланс прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах визначених законодавством.
З огляду на вищевикладене позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 232, 237, 238, 241 ГПК України
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного господарського суду відповідно до глави 1 розділу 4 ГПК України з врахуванням його перехідних положень.
Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний до 15.03.2018 року.
Суддя А.П. Алексєєв