14 березня 2018 року Справа № 915/1372/17
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi ОСОБА_1,
секретар судового засідання Мавродій Г.В.
представника позивача в судове засідання не з'явився,
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма імені Ватутіна”, 71401, Запорізька область, Великобілозерський район, село Велика Білозерка (частина 4 села), вул. Яблунева, буд. 17
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “УТС ЛТД”, 54017, м.Миколаїв, пр. Центральний, буд. 98
про: стягнення неповернутої попередньої оплати у сумі 422 499,60 грн.
15.12.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма імені Ватутіна” звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “УТС ЛТД” про стягнення неповернутої попередньої оплати у сумі 422 499,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.10.2017 ТОВ “Агрофірма імені Ватутіна” здійснило переказ коштів на рахунок ТОВ “УТС ЛТД” у загальній суму 422 499,60 грн., згідно виставлених рахунків за аміачну селітру. На день подання позовної заяви ТОВ “Агрофірма імені Ватутіна” не отримало аміачну селітру, згідно оплачених рахунків. Позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією з вимогою повернути попередню оплату за продукцію у сумі 422 499,60 грн. Відповідач на вимоги не відповів, грошові кошти не повернув, у зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.12.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 18 січня 2018 року об 11 год.00 хв.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.01.2018 на підставі ст. 183, 202 ГПК України підготовче засідання відкладено на 13 лютого 2018 року об 11 год.00 хв.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.02.2018 закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу №915/1372/17 до судового розгляду по суті на “ 14” березня 2018 року об 11 год. 00 хв.
06.03.2018 від позивача до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надійшла заява в якій позивач просить суд розглянути справу без участі позивача, у зв'язку з тим, що представник позивача не має змоги з'явитись у судове засідання, оскільки це потребує затрат, які підприємство не може понести. Вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позов.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 14.03.2018 не забезпечив. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2018 відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи. Вказана ухвала була направлена відповідачеві та повернулась до суду з зазначенням причин невручення “за закінченням терміну зберігання”. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.
У відповідності до п.п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення зокрема є, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Враховуючи, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 13.02.2018 направлена на адресу відповідача яка зазначена в позовній заяві та в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який був зроблений судом, то суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача та представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості щодо поставки відповідачем на користь позивача товару, а саме: аміачну селітру.
Відповідно до зазначеної домовленості, 19.10.2017 позивачем на підставі рахунку відповідача №УЛ-0003015 від 16.10.2017 було сплачено відповідачу 337 999,68 грн. з призначенням платежу «згідно рах.№УЛ-0003015 від 16.10.2017 за аміачну селітру», що підтверджується платіжним дорученням №29 від 19.10.2017 (а.с.23).
19.10.2017 позивачем на підставі рахунку №УЛ-0003017 від 19.10.2017 було сплачено відповідачу 84 499,92 грн. з призначенням платежу «згідно рах.№УЛ-0003017 від 96.10.2017 за аміачну селітру», що підтверджується платіжним дорученням №32 від 19.10.2017 (а.с.24).
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав.
27.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма імені Ватутіна” направило на адресу відповідача претензію - вимогу №25/10 від 25.10.2017 про стягнення вартості продукції (товару). У вказаній претензії позивач вимагає повернути суму передоплати у розмірі 422 499,60 грн., протягом семиденного строку з дня направлення даної претензії - вимоги.
Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, у визначений позивачем строк грошові кошти не повернув.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
За загальним правилом відповідно до ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами)
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Отже, відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення відповідачем рахунку-фактури на оплату товару та, відповідно, здійснення позивачем оплати вказаних рахунків-фактури.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання зі здійснення попередньої оплати за товар за ціною, визначеною у рахунках-фактури, однак відповідач обумовлений договором товар не постави.
Згідно з частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
На підставі ч.2 ст. 693 ЦК України позивач 27.10.2017 направив на адресу відповідача претензію - вимогу №25/10 від 25.10.2017 в якій вимагав повернути суму передоплати у розмірі 422 499,60 грн. протягом семиденного строку з дня направлення даної претензії - вимоги. Факт направлення претензії - вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення та поштовою квитанцією (арк.26, 27).
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до абз. п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Згідно відстеження пересилання поштових відправлень за штрих кодом №6900524188239, поштове відправлення №6900524188239 повернено підприємством зв'язку 02.11.2017 на адресу позивача «за закінченням терміну зберігання».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обов'язок відповідача щодо повернення оплачених коштів по Договору настав 08.11.2017 (02.11.2017 + 7 дні), однак у встановлений строк грошові кошти не повернуті, отже зобов'язання є простроченим.
Відповідно до ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з пунктом 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо повернення отриманих коштів, відповідач, у порушення приписів ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару та повернення коштів, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 422 499,60 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Закону і підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УТС ЛТД” (54017,
м.Миколаїв, пр. Центральний, буд. 98, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 36143082) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма імені Ватутіна” (71401, Запорізька область, Великобілозерський район, село Велика Білозерка (частина 4 села), вул. Яблунева, буд. 17, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 00849267) 422 499,60 грн. неповернутої попередньої оплати та 6 337,50 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 15.03.2018.
Суддя Н.О. Семенчук