12 березня 2018 року Справа № 915/1334/17
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
секретар судового засідання Мавродій Г.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1 - дов.№14-65 від 14.04.2017,
представник відповідача в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, 01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6
до відповідача: ОСОБА_2 національного аграрного університету, 54020, м.Миколаїв, вул.Георгія Гонгадзе, 9
про: стягнення 3 368,57 грн. - пені та 239,08 грн. - 3% річних.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 національного аграрного університету 3368,57 грн. пені та 239,08 грн. 3% річних.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.12.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 25 січня 2018 року о 10 год.00 хв.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, з 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.9) п.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Враховуючи, що по даній справі суд не перейшов до розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги предмет позову, розгляд даної справи слід здійснювати зі стадії підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19.01.2016 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та ОСОБА_2 національним аграрним університетом був укладений договір постачання природного газу №26/16-ТЕ(Т)-22. На виконання вимог Договору позивач поставив у власність відповідача природний газ на загальну суму 92 038,25 грн., що підтверджує актами приймання - передачі природного газу. Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав, але з простроченням строків передбачених умовами договору, у зв'язку з чим на підставі п. 8.2 Договору та з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 3368,57 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 239,08 грн.
Відповідач у наданому до суду клопотанні №20-18/179 від 08.02.2018 просить суд зменшити розмір пені, оскільки порушення зобов'язання МНАУ за Договором №26/16-ТЕ(Т)-22 від 19.01.2016 не потягло значних збитків для ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”. Зменшення розміру пені має для відповідача важливе значення, оскільки сприятиме оптимізації умов, за яких відповідач зможе належним чином функціонувати. Зазначає, що відповідач є неприбутковою організацією, яка отримує фінансування з державного бюджету, тому для здійснення оплати попередньо необхідне затвердження паспорту бюджетної програми.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 12.03.2018 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зроблений судом ОСОБА_1 з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.
12.03.2018 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 233 Господарського процесуального кодексу України проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
19.01.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ОСОБА_2 національним аграрним університетом було укладено договір постачання природного газу №26/16-ТЕ(Т)-22 (надалі - Договір №26/16-ТЕ(Т)-22) (а.с.11-19), згідно якого постачальник (позивач у справі) зобов'язався передати у власність споживачу (відповідач у справі) у 2016 році, який підлягає використанню споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а споживач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити природній газ на умовах цього договору.
У п. 12 Договору №26/16-ТЕ(Т)-22, сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2016 і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір підписано та скріплено печатками сторін. Доказів визнання недійсним чи розірвання договору суду не подано.
На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 2.1 Договору №26/16-ТЕ(Т)-22 сторони домовились, що постачальник, в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно), передає споживачу природний газ в обсязі до 75 тис. куб. метрів, у тому числі по місяцях: січень - 25 тис. куб. м., лютий - 30 тис. куб. м., березень - 20 тис. куб. м.
У пункті 3.4 Договору №26/16-ТЕ(Т)-22 сторонами визначено, що приймання-передача природного газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу відповідачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Так, згідно наданих позивачем доказів, на виконання вимог Договору №26/16-ТЕ(Т)-22, позивач протягом січня - березня 2016 поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 92038,25 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:
- Акт приймання - передачі природного газу від 31 січня 2016 року на суму 33718,44 грн. (а.с. 20);
- Акт приймання - передачі природного газу від 29 лютого 2016 року на суму 26588,45 грн. (а.с. 21);
- Акт приймання - передачі природного газу від 31 березня 2016 року на суму 31731,36 грн. (а.с. 22);
Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на вказаних актах та засвідчені печаткою відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до розділу 6 Договору №26/16-ТЕ(Т)-22 сторонами визначений порядок та умови проведення розрахунків. Так, згідно п.6.1 Договору №26/16-ТЕ(Т)-22, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності до п. 6.3 Договору №26/16-ТЕ(Т)-22, сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначені платежу посилання на номер договору є обов'язковим.
Відповідно до умов договору, відповідач за отриманий природний газ повинен був здійснити остаточну оплату до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем ОСОБА_2 національним аграрним університетом проведено оплату за отриманий товар по договору №26/16-ТЕ(Т)-22 в сумі 92 038,25 грн. з порушенням строку, встановленого п. 6.1 Договору, що і стало підставою для нарахування позивачем пені та 3 % річних за неналежне виконання зобов'язання та звернення до суду із позовом про стягнення пені та 3 % річних.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 239,08 грн., з яких за зобов'язаннями січня 2016 - 3% річних нараховані за період з 15.02.2016 по 10.03.2016 у сумі 69,10 грн.; за зобов'язаннями лютого 2016 - 3% річних нараховані за період з 15.03.2016 по 24.4.2016 у сумі 89,35 грн.; за зобов'язаннями березня 2016 - 3% річних нараховані за період з 15.04.2016 по 15.05.2016 у сумі 80,63 грн.
Суд, перевірив розрахунок 3% річних, наданий позивачем та дійшов наступних висновків.
При нарахуванні 3% річних по зобов'язанням січня 2016 позивачем не були враховані вимоги ч.5 ст.254 ЦК України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З огляду на приписи ч.5 ст.254 ЦК України та п.6.1. Договору №26/17-ТЕ(Т)-22, днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за поставлений у січні 2016 природний газ слід вважати 16.02.2016, оскільки 14.02.2016 припадає на неділю, а перший наступний робочий день - це 15.02.2016. Відповідно, простроченим платіж буде вважатись з 16.02.2016. Таким чином, нарахування 3% за зобов'язанням січня 2016 має здійснюватись за період з 16.02.2016 по 10.03.2016 включно (24 дн.) та становить 66,33 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає, що стягненню підлягають 3% річних у загальній сумі 236,31 грн. (66,33 + 89,35 + 80,63). В частині стягнення 3% річних у сумі 2,77 грн. слід відмовити.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання споживачем умов п.6.1 цього Договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У відповідності до п. 10.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
За неналежне виконання вимог Договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого газу позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 3368,57 грн. з яких: за зобов'язаннями січня 2016 - пеня нарахована за період з 15.02.2016 по 10.03.2016 включно у сумі 1013,40 грн.; за зобов'язаннями лютого 2016 - пеня нарахована за період з 15.03.2016 по 24.04.2016 включно у сумі 1297,46 грн.; за зобов'язаннями березня 2016 - пеня нарахована за період з 15.04.2016 по 15.05.2016 включно у сумі 1057,71 грн.
При перевірці розрахунку пені судом встановлено, що виконання грошового зобов'язання за поставлений у січні 2016 природний газ слід вважати простроченим з 16.02.2016, оскільки 14.02.2016 припадає на неділю, а перший наступний робочий день - це 15.02.2016. Відповідно, нарахування позивачем пені з 15.02.2016 є неправомірним. Нарахування пені за зобов'язанням січня 2016 має здійснюватись за період з 16.02.2016 по 10.03.2016 включно (24 дн.) та становить 972,86 грн.
Таким чином, загальний розмір пені за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з січня по березень 2016 становить 3328,03 грн. (972,86+1297,46+1057,71) підлягає стягненню з відповідача. В частині стягнення пені у сумі 40,54 грн. слід відмовити.
09.02.2018 від відповідача до суду надійшло клопотання №20-18/179 від 08.02.2018 про зменшення розміру пені (а.с.47-48), в якому просив суд зменшити розмір пені на 90 %. В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що ОСОБА_2 національний аграрний університет є неприбутковою організацією, яка отримує фінансування з державного бюджету, отже для здійснення оплати попередньо необхідне затвердження паспорту бюджетної програми. Зменшення розміру стягуваної суми пені має для відповідача важливе значення. Оскільки сприятиме оптимізації умов, за яких відповідач зможе належним чином функціонувати.
Заперечуючи проти зменшення штрафних санкцій позивач у письмових поясненнях б/н від 20.02.2018 зазначив, що НАК “Нафтогаз України” як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором поставлявся імпортований природний газ, який закуповується за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків та жорсткі штрафні санкції за їх порушення, аж до припинення постачання природного газу на територію України. Бюджетом України та фінансовим планом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», який затверджений Кабінетом міністрів України, не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ Позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченої умовами Договорів. Загальна сума заявлених пені, 3% річних, інфляційних не компенсує повністю втрат від сплати відсотків за комерційними кредитами.
Оцінивши викладені у заявах відповідача та позивача обставини та дослідивши надані ними докази суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Враховуючи, що відповідачем виконані зобов'язання за Договором щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ по Договору в повному обсязі, прострочення платежу мало незначний термін, в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати заборгованості по Договору та приймаючи до уваги особливі обставини щодо діяльності позивача, як підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 50% - до 1664,04 грн.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 національного аграрного університету, 54020, м.Миколаїв, вул.Георгія Гонгадзе, 9 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 00497213) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 20077720) 1664,02 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят чотири грн. 02 коп.) пені, 236,31 грн. (двісті тридцять шість грн. 31 коп.) 3% річних та 1584,00 грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 12.03.2018, повний текст рішення складено 15.03.2018.
Суддя Н.О. Семенчук