вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 911/3582/17
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Христенко О.О.
за участю секретаря Марценюк О.М.
розглянувши справу № 911/3582/17
за позовом Державної екологічної інспекції у Київській області, м. Київ
до Комунального підприємства «Києво-Святошиська тепломережа» Київської обласної ради, м. Боярка, Києво-Святошинський район
про стягнення 48 498,90 грн.
Представники:
від позивача: Дядюра В.О., представник за довіреністю;
від відповідача: Коваль Н.В., представник за довіреністю.
Державна екологічна інспекція у Київській області (позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (відповідач) про стягнення 48 498,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, зокрема, виявлено використання води без дозволу на спеціальне водокористування в період з 19.03.2014 по 28.10.2014, у зв'язку з чим державі завдано шкоди у розмірі 48 498,90 грн., з вимогами про стягнення якої позивач звернувся до суду.
Ухвалою суду від 01.12.2017 порушено провадження у справі № 911/3582/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 13.12.2017.
Ухвалою суду від 13.12.2017 розгляд справи відкладений на 17.01.2018.
15.12.2017 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодексу України викладено у новій редакції.
Пунктом 9 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка діє з 15.12.2017 передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
17.01.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив № 96 від 16.01.2018 на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити в задоволені позовних вимог. Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що позивачем не надано суду доказів отримання вручення/отримання відповідачем Акту № 151 від 28.09.2016, чим порушив права відповідача на належний захист свого порушено права.
Ухвалою суду від 17.01.2018 розгляд справи № 911/3582/17 в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні відкладено на 29.01.2018; зобов'язано учасників провадження остаточно визначитись із доказами, необхідними для розгляду справи.
23.01.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній стверджує про належне дотримання вимог чинного законодавства при проведенні відповідної перевірки та належне повідомлення відповідача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії листів від 04.11.2016 за вих. № 2580, довідки від 04.11.2016 за № 2583 та підписаний з боку відповідача Акт № 151.
В судовому засіданні 29.01.2017 судом оголошено перерву до 05.02.2018.
31.01.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення № 110 від 30.01.2018, в яких останній підтримуючи свої заперечення вказував на грубе порушення з боку позивача встановленого порядоку проведення перевірок, а отже й відсутність підстав щодо стягнення збитків.
У підготовчому засіданні 05.02.2018 судом проведено дії відповідно до частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснено стороні обмеження строків на подання ним заяв по суті справи та доказів початком стадії розгляду справи по суті та встановлено порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, з урахуванням судових засідань, що вже були проведені у даній справі, представником позивача заявлено про відсутність бажань на подання нових письмових заяв по суті справи і нових доказів та готовність переходити до розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 05.02.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/3582/17, справу призначено до розгляду по суті на 16.02.2018.
В судовому засіданні 16.02.2018 учасниками провадження підтримані свої вимоги та заперечення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників провадження, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
Відносини у галузі навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі Закон), а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Згідно з Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», який визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, зокрема, завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Органами, які забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, є Державна екологічна інспекція, Державне управління охорони навколишнього природного середовища, інші контролюючі державні органи тощо.
Відповідно до пунктів "а" та "й" частини першої ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить:
- організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.
- вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Відповідно до розділу 1 Положення «Про Державну екологічну інспекцію в Київській області» затверджену Наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 № 652, Державна екологічна інспекція у Київській області (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.
Відповідно до Положення «Про Державну екологічну інспекцію в Київській області» затверджену Наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 № 652, основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах Київської області.
Відповідно до розділу 2 Положення «Про Державну екологічну інспекцію у Київській області», затвердженого Наказом Державної Екологічної інспекції України від 28.09.2071 за № 652 Інспекція, відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про екологічну та радіаційну безпеку; охорону земель, надр; охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; охорону атмосферного повітря; охорону, захист використання та відтворення лісів; раціональне використання та відтворення тваринного світу та інше.
Згідно з пунктами 3, 6 розділу 2 Положення «Про Державну екологічну інспекцію в Київській області» затверджену Наказом Державної екологічної інспекції України від 28.09.2017 № 652, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право:
- проводити перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інстументально-лабораторного контролю , складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування). з питань, що належать до її компетенції, видавати за їх результатами обов'язкові для виконання приписи, розпорядження ( пункт 6.4. Положення);
- розраховувати розмір шкоди, збитків і витрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства з питань, що належить до її компетенції.
29.06.2016 Державною екологічною інспекцією у Київській області видано наказ № 208 «Про проведення планової перевірки» дотримання вимог природоохоронного законодавства та видано відповідне направлення № 000511 на проведення планової перевірки дотримання КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради вимог природоохоронного законодавства.
За наслідками даної перевірки представниками позивача було складено Акт № 151 «Перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами», яким встановлено порушення природоохоронного законодавства, зокрема: виявлено період роботи підприємства без дозволу на спецводокористування, що є порушенням ст.ст. 6, 44 Водного кодексу України.
Під час перевірки державними інспекторами було встановлено, що добовий об'єм забору води КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради перевищує 300 м.куб. на добу, що потребує отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).
Спеціальний дозвіл на користування надрами (підземні води) у відповідача відсутній, чим порушено ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України «Про надра».
Як вбачається з Акту № 151, його підписали державні інспектори з охорони навколишнього природного середовища Київської області Бабаєв Ю.В., Головач А.Г. та в.о. директора КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради Гуменна Л.С. та головний інженер Нора В.В., без зауважень.
03.10.2016 позивачем надано припис із вимогою надати довідку про об'єм використаної води без дозволу на спеціальне водокористування в період з 19.03.2014 по 28.10.2014.
Листом від 04.10.2016 за вих. № 2580 КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради надано довідку № 2583 від 04.11.2016 про використання води без дозволу на спеціальне водокористування, згідно з якої за період з 19.03.2014 по 28.10.2014 було піднято 61,68 тис. куб.м. води.
Позивач вказує, що збиток, заподіяний державі обумовлений самовільним використанням водних ресурсів КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради при відсутності дозвільних документів на користування надрами (підземні води), складає 48 498,90 грн.
Розрахунок позивачем здійснено у відповідності до розділу ІХ Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінприроди від 20.07.2009 № 389, зареєстровано в Мінюсті України від 14.08.2009 за №767/16783 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів №220 від 30.06.2011), а саме п.9.1 та п.9.2, відповідно до яких:
З сам. = W х Тар х 5 х 0,3, де
5 - коефіцієнт
0,3- житлово-комунальні підприємства застосовують до ставко рентної плати коефіцієнт 0,3 (п.
255.7 ст. 255 Податкового Кодексу України);
W- об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне
водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води));
Тар- розмір аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої
статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.
Ставка збору за спеціальне використання підземних вод встановлена ст. 255 Податкового кодексу України і складає 52,42 грн./100 куб.м. (0,5242 грн/куб.м.) для Києво-Святошинського району Київської області.
При розрахунку збитків, заподіяних державі взята до уваги довідка від 04.11.2016 вих. № 253 видана в.о. директора КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради за період з 19.03.2014 по 28.10.2014 без дозволу на спеціальне водокористування використано 61 680 куб.м. підземних вод.
3 сам. = W х 5 х 0,3 = 61 680 х 0,5242 х 5 х 0,3 = 48 498,90 грн.
08.08.2017 Державна екологічна інспекція у Київській області звернулась до КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради із претензією № 87 про відшкодування збитків у сумі 48 498,90 грн. заподіяних держави внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) та встановлено місячний термін для відшкодування збитків.
Зазначена претензія була отримана відповідачем, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, оскільки свої зобов'язання щодо відшкодування завданої шкоди навколишньому природному середовищу в розмірі 48 498,90 грн., всупереч вимогам чинного законодавства, відповідач не виконав, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у зазначеному вище розмірі, яку позивач просить стягнути в дохід держави в поданій позовній заяві.
Згідно з статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Стаття 50 Конституції України, гарантує кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Статтею 40 даного законодавчого акту передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
За умовами ч. 4 ст. 148 Господарського кодексу України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі) встановлюється законами.
Суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів (ч. 1 ст. 149 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008, акт перевірки це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Як зазначено в постанові Верховного суду України від 10.03.13 у справі № 21/237а13, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Суд зазначає, що дії Державної екологічної інспекції у Київській області з проведення перевірки, за наслідками якої був складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами не оскаржені до суду та не були визнані в судовому порядку протиправними.
Отже, акт перевірки слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення відповідачем порушення природоохоронного законодавства.
Вказаний акт перевірки на час вирішення спору є чинним, зазначені в акті відомості відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані, в тому числі відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог (розрахованої шкоди) або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.
Будь-які заперечення щодо змісту зазначеного в акті перевірки під час його складання та подальшого застосування наслідків виявленого правопорушення з боку відповідача відсутні.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
За приписами ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.
Відповідно до вимог ст. 66 Конституції України кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі.
У відповідності до п. 1.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.06.2001 р. за № 02-5/744, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України). Отже, позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заперечення відповідача щодо порушення його права на захист спростовуються наявними підписами в Акті перевірки № 151 виконуючого обов'язки директора Гуменної Л.С. та головного інженера Нора В.В. КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради, якими відповідний акт був підписаний без зауважень.
Матеріали справи не містять доказів оскарження відповідачем відповідного акту або визнання його в судовому порядку протиправними.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Водного Кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.
Окрім того суд зазначає, що відповідно до ст. 42 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.
За приписами п. «г» ч. 4, ч. 6 ст. 47 вказаного Закону, державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством. Кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватись тільки для цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, в тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Отже, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, з відповідача підлягає стягненню завдана ним шкода до Державного бюджету України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04.04.2012 у справі № 35/5005/13150/2011.
Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Незалежності, 9, код ЄДРПОУ 23576122) в дохід зведеного бюджету на спеціальний розподільчий рахунок Боярської міської ради, відкритий за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевим бюджетами», з кодом класифікації доходів бюджету 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в наслідок господарської та іншої діяльності" 48 498 (сорок вісім тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 90 коп. збитків, які розподілити: спеціальний фонд Державного бюджету - 30 відсотків від суми збитків, що становить 14 549 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 67 коп.; спеціальний фонд бюджету Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області - 50 відсотків від суми збитків, що становить 24 249 (двадцять чотири тисячі двісті сорок дев'ять) грн. 45 коп.; спеціальний фонд бюджету Київської області - 20 відсотків від суми збитків, що становить 9 699 (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 78 коп.
3. Стягнути з комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Незалежності, 9, код ЄДРПОУ 23576122) на користь Державної екологічної інспекції Київській області (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 3, код ЄДРПОУ 38039191) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 13.03.2018.
Суддя О.О. Христенко