61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
15.03.2018 Справа № 905/246/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Світлоприлад”, м. Запоріжжя
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ
про стягнення основного боргу в сумі 12031,80грн., 3% річних в сумі 800,03грн. та інфляційних втрат в сумі 3441,09грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Відповідно до вимог ст.223 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.
У судовому засіданні 15.03.2018р. суд виходив до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Світлоприлад”, м.Запоріжжя звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ про стягнення основного боргу в сумі 12031,80грн., 3% річних в сумі 800,03грн. та інфляційних втрат в сумі 3441,09грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №15/780 від 23.10.2015 з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 536, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 12, 27, 123, 129, 162, 164, 247, 249 Господарського процесуального кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір поставки №15/780 від 23.10.2015р.; специфікацію № 1 від 23.10.2015р.; замовлення на отримання товару №15/04-12 від 30.10.2015р.; видаткову накладну №284 від 30.10.2015р.; рахунок №423 від 30.10.2015р.; податкову накладну від 30.10.2015р.; довіреність №2170 від 29.10.2015р.; акти звірки взаєморозрахунків за періоди 01.10.2015р.-17.05.2016р. та січень 2015- грудень 2017; розрахунок суми позову; попередній розрахунок судових витрат; правоустановчі документи.
14.03.2018 на електронну адресу суду представник позивача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про електронні документи та електронний документообіг”, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису. Усі процесуальні документи, які надаються до суду електронною поштою повинні бути скріпленні електронним цифровим підписом, відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”.
Проте, вказані електронні документи не відповідають вимогам вказаної норми закону, а тому, не підлягають оцінки судом в порядку Господарського процесуального законодавства України.
Представник відповідача у судове засідання 15.03.2018р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи. Відповідачу було встановлено строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, проте він таким правом не скористався, заяви не надав.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, суд
23.10.2015р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки №15/780 (далі - договір), згідно п.п. 1.1., 2.1 якого, в порядку і на умовах, визначених даним договором, постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, виробник якого, визначені сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п. 5.2 договору, датою поставки товару вважається дата його передачі покупцю постачальником в установленому в специфікації місці.
Постачальник зобов'язується надати покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості (паспорт, технічний паспорт, сертифікат відповідності), накладну (в накладній обов'язкове посилання на одержувача продукції), товарно-транспортну накладну (п. 6.1 договору). Датою переходу права власності є дата зазначена представником покупця в товарно-транспортній накладній, документом, підтверджуючим такий перехід є накладна (видаткова накладна) (видатковій накладній) (п. 6.3 договору).
Приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкцій, затверджених Постановами Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами та доповненнями, а також у відповідності з вимогами ТУ і ДСТУ для даного виду товару (продукції) (п.п. 8.1, 8.2 договору).
Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України, протягом строку, визначеного в специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату та сертифікату якості, якщо інше не передбачено специфікацією. Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточних рахунків покупця (п.п. 9.1, 9.3, 9.4 договору).
23.10.2015р. сторони підписали специфікацію №1 до договору, в якій узгодили найменування, кількість, ціну, загальну вартість продукції, умови поставки продукції, строк поставки, а також визначили умови оплати товару - протягом 15 календарних днів по факту поставки та отримання пакету документів на поставку.
Даний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2016р. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п.п. 13.1.-13.3. договору).
На виконання умов договору поставки №15/780 від 23.10.2015р., згідно з замовленнями покупця, позивач здійснив поставку товару за видатковою накладною №284 від 30.10.2015р. на загальну суму 12031,80грн.
Продукція була отримана уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності №2170 від 29.10.2015р.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з розглядуваним позовом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки №15/780 від 23.10.2015р.
Згідно ст.ст. 11,509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки №15/780 від 23.10.2015р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов'язався сплатити суму за товар в строк, який визначений в специфікації №1 від 23.10.2015р. до договору №15/780 від 23.10.2015р., а саме - протягом 35 календарних днів по факту поставки та отримання пакету документів на поставку.
Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковою накладною №284 від 30.10.2015р. на загальну суму 12031,80грн.
Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав.
Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.
З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 12031,80грн.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних - 800,03грн., інфляційні нарахування - 3441,09грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд враховує, що в специфікації №1 від 23.10.2015 до договору №15/780 від 23.10.2015р. сторони встановили порядок оплати за поставлену продукцію, а саме - протягом 35 календарних по факту поставки та отримання пакету документів на поставку.
Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги з оплати боргу за видатковою накладною №284 від 30.10.2015р. - 17.11.2015р.
Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог та стягнення 766,41грн. та 3441,09грн. відповідно.
Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних обумовлено тим, що позивачем невірно було визначено початкову дату періоду їх нарахування.
Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача понесені судові витрати, які складаються з судового збору, сплаченого в розмірі 1762,00грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 4500,00грн.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п.9 ч.3 ст. 162 ГПК України до позовної заяви надається попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи.
На підтвердження судових витрат позивач надав: ордер серія ЗП №009 від 02.02.2018р. на надання правової допомоги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ПТ №1405 від 21.03.2014р.; попередній розрахунок витрат часу про надання правової допомоги.
В наданому попередньому розрахунку судових витрат, зазначено, що при наданні правової допомоги, були надані наступні послуги: детальне вивчення, аналіз наданих документів та консультація замовника (2 години); здійснено розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції та річних процентів (1 година); складання позовної заяви (1,5 години).
Винагорода адвоката за надання правової (правничої) допомоги за договором ставить1000,00грн. за одну годину роботи. Всього на суму 4500,00грн.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1405.
Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як встановлено судом, позивачем не надано належних доказів в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, клопотання позивача про покладення витрат на правову допомогу на відповідача підлягає залишенню без задоволення у зв'язку з недоведеністю.
Судові витрати (витрати з оплати судового збору) у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 74, 77, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Світлоприлад”, м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства “Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ про стягнення основного боргу в сумі 12031,80грн., 3% річних в сумі 800,03 та інфляційних втрат в сумі 3441,09грн. задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Світлоприлад” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 3, код ЄДРПОУ 38069357, поштова адреса: 69035, ОСОБА_2, вул. Незалежної України, буд. 82) заборгованість у розмірі 12031,80грн., 3% річних - 766,41грн., інфляційні нарахування - 3442,77грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1758,54грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 33,59грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 15.03.2018р.
Суддя Я.О. Левшина