61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
06.03.2018 р. Справа № 905/2750/17
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В. при секретарі судового засідання Часовському Є.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом заступника прокурора Донецької області, м. Маріуполь Донецької області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, м. Київ, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків
до відповідача 1 Державного підприємства “Укрриба”, м. Київ
до відповідача 2 Приватного підприємства “Агропромбуд”, м. Покровськ Донецької області
про визнання недійсним договору зберігання державного майна, зобов'язання повернення орендованого майна
За участю представників сторін:
від прокурора: Алекаєв Ю.В. за посвідченням №042342 від 29.03.2016р.
від позивача 1: ОСОБА_1 за довіреністю № 105-Д від 05.12.2017р
від позивача 2: ОСОБА_2 за довіреністю № 72 від 27.12..2017р.
від відповідача 1: ОСОБА_3 3а довіреністю №11-13/116 від 08.11.2017р.
від відповідача 2: ОСОБА_4 за довіреністю №179 від 07.12.2017р.
Заступник прокурора Донецької області, м. Маріуполь Донецької області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, м. Київ, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства “Укрриба”, м. Київ та Приватного підприємства “Агропромбуд”, м. Покровськ Донецької області про визнання недійсним договору зберігання державного майна, зобов'язання повернення орендованого майна.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на укладання договору зберігання державного майна з правом користування №12/06 від 04.12.2014р. та додаткових угод до нього з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки відповідачами фактично приховано договір оренди державного майна, який укладено без погодження з Фондом державного майна України, внаслідок чого договір підлягає визнанню недійсним. За твердженням прокурора, звернення до суду з розглядуваним позовом мотивоване потребою захистити інтереси держави, якою надано Фонду державного майна України право розпорядження державним майном в порядку та у спосіб, передбачені Законом України «Про оренду державного та комунального майна».
Нормативно свої вимоги прокурор обґрунтовує ст.ст. 19, 131-1 Конституції України, ст. ст. 74, 75, 287 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215, 216, 235, 759, 936, 944 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 29, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1, 4, 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст.ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру».
З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 03.08.2017р.), відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2750/17 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою судді господарського суду Донецької області від 29.11.2017р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/2750/17.
У підготовчому судовому засіданні 23.01.2018 р. судом закрито підготовче провадження та призначено справу №905/2750/17 до розгляду по суті.
18 грудня 2017 року через канцелярію господарського суду Донецької області від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області надійшли письмові пояснення №10-07-07056 від 18.12.2017р. в яких зазначено, що центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить ДП «Укрриба», є Державне агентство рибного господарства України, тому останній є уповноваженим органом управління щодо державного майна, яке обліковується на балансі ДП «Укрриба», тому Позивач 2 не є тим суб'єктом владних повноважень, до обсягу компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо захисту законних інтересів держави у правовідносинах між ДП «Укрриба» та ПП «Агропромбуд».
Крім цього, вказав, що Регіональне відділення фонду державного майна України неодноразово зверталось до Відповідача 1, який є балансоутримувачем спірного державного майна, з вимогами щодо необхідності здійснення всіх заходів для приведення питання використання майна у відповідності до вимог чинного законодавства.
26.12.2017 року через канцелярію господарського суду Донецької області від Державного підприємства “Укрриба”, м. Київ надійшов відзив на позовну заяву №11-09/287 від 19.12.2017р., в якому ДП «Укрриба» заперечило проти позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю, просило застосувати строк позовної давності, а також вказав, що прокурором невірно визначено ціну позову.
03.01.2018 р. на адресу господарського суду Донецької області від Приватного підприємства “Агропромбуд” надійшов відзив на позовну заяву б/н від 29.12.2017р., в якому, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, останнє зазначило, що прокуратурою Донецької області не доведено підстав для захисту інтересів держави, крім того, Відповідач 2 вважає, що при укладанні договору зберігання з правом користування №12/06 сторонами додержано всі вимоги чинного законодавства та отримання дозволів з боку позивачів не вимагалось, що виключає підстави вважати зазначений договір удаваним. Також, просив застосувати строк позовної давності, оскільки Позивач 1 та прокурор, в силу приписів чинного законодавства щодо перебігу строків позовної давності, мали достатньо можливостей довідатися про можливе порушення інтересів держави, враховуючи, що з дати укладання спірного договору пройшло більше 11 років.
19.01.2018 року Прокурор надав відповідь на відзиви Відповідачів, зазначивши, що у зв'язку з невживанням Позивачами жодних заходів щодо витребування державного майна із незаконного користування, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави згідно вимог ч.3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», також зазначив, що спірний договір укладений без участі Позивача 2 та без його дозволу, тому спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, зазначений правочин вчинений без погодження з Позивачем 1, якому не було відомо про укладений договір.
22.02.2018 р. через канцелярію господарського суду Донецької області від Державного агентства рибного господарства України надійшли письмові пояснення, в яких позивач 1 підтримав позовні вимоги прокурора, зазначивши, що про порушення прав стало відомо лише після звернення прокурора до суду, отже строк позовної давності не сплинув.
06 березня 2018 року Відповідач 1 надав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують обізнаність Державного агентства рибного господарства України про укладання договору зберігання з правом користування №12/06 від 01.04.2006р. та його правомірність.
Звертаючись з вказаним клопотанням до суду, Відповідачем 1 не наведено жодної поважної причини, що зумовили неможливість надання доказів на стадії підготовчого провадження. Посилання ДП «Укрриби» на проведення архівації документообігу на підприємстві, не приймаються судом як поважна причина ненадання доказів у передбачений законом строк.
Відповідно до ч.2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Отже, враховуючи викладене, суд залишає клопотання ДП «Укрриба» про долучення доказів без розгляду.
Прокурор у судовому засіданні 06.03.2018 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача 1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги прокурора в повному обсязі.
Представник позивача 2 у судовому засіданні позовні вимоги не підтримав, зазначив про відсутність порушення прав Фонду державного майна України укладеним правочином. Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві.
Відповідач 2 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві, просив застосувати строк позовної давності.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 210 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Наказом Державного департаменту рибного господарства від 15.08.2003р. №241 затверджено акт приймання - передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Донецька РМС» (Донецька область, с. Сергіївка) на баланс Державного підприємства «Укрриба» та закріплено зазначене в акті майно за ДП «Укрриба» на праві повного господарського відання. Контроль за виконанням наказу покладено на заступника голови Державного департаменту рибного господарства (а.с. 67).
Згідно з додатком до Акту приймання - передачі гідротехнічних споруд від 05.08.2013р. затверджено перелік гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Донецька РМС» та передаються на баланс ДП "Укрриба", зокрема, Водопостачальний став №5 загальною площею 141 га (інв. № 1) (Донецька область, Красноармійський р-н, с. Сергіївка).
01 квітня 2006 року між Відповідачем 1 - Державним підприємством «Укрриба» (надалі-Замовник) та Відповідачем 2 - Приватним підприємством «Агропромбуд» (надалі - Зберігач) укладено договір зберігання з правом користування № 12/06 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого Замовник передає, а Зберігач приймає згідно з Актом приймання-передачі на зберігання з правом користування нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба» та розташоване за адресою: Донецька область, Красноармійський район, с. Сергіївка. Вартість майна, що передається Зберігачу визначається на підставі даних бухгалтерського обліку та відображаються в Акті приймання-передачі майна, що є додатком до цього Договору (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 1.3 договору, майно використовується лише за цільовим призначенням згідно виробничої програми, погодженої з замовником.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що зберігач зобов'язаний за користування майном (згідно додатку №1 "Акт приймання-передачі державного майна") вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 497,62 грн., в т. ч. ПДВ, на розрахунковий рахунок замовника з врахуванням щомісячного індексу інфляції.
Пунктом 2.4 договору визначено, що зберігач зобов'язаний у випадках, передбачених п. 3.2, п. 5.1 даного договору, повернути майно замовнику за актом приймання-передачі.
У пункті 3.1 договору сторони встановили, що зберігач має право користуватись переданим йому для зберігання майном на платній основі.
У відповідності до п. 3.3 Договору, за згодою Замовника Зберігач має право передавати майно в користування іній особі.
Згідно з п. 4.1 Договору, замовник зобов'язаний: за відповідальне зберігання майна (згідно "Акту приймання-передачі державного майна") щомісячний розмір плати складає 10 грн., у тому числі ПДВ, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. Плата за відповідальне зберігання майна перераховується на розрахунковий рахунок зберігача один раз на рік закінченню календарного року до 15 січня наступного року.
Відповідно до п. 4.3 договору, замовник зобов'язаний після закінчення терміну дії договору або досягнення сторонами угоди про його дострокове розірвання, прийняти по акту майно, яке було передане згідно договору.
Пунктом 6.1 договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності з 01.04.2006 р. по 01.04.2016 р., або до укладання із Зберігачем іншої цивільно-правової угоди.
Договір підписаний представниками Сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.
На виконання вимог Договору, Сторонами складено та підписано акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які передаються на зберігання з правом користування згідно договору №12/06 від 01.04.2006р., за яким Замовник передає, а Зберігач приймає на зберігання з правом користування нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди водопостачальний став №5 загальною площею 141 га), яке знаходиться за адресою: Донецька область, Красноармійський р-н., с. Сергіївка, балансова вартість якого становить 592 435,00 грн., залишкова вартість станом на 01.03.2006р. становить 202 034,06 грн.
Також, сторонами підписано протокол про договірну ціну за відповідальне зберігання державного майна, зазначену у договорі №12/06 від 01.04.2006р., відповідно до якого щомісячна ціна за відповідальне зберігання гідротехнічних споруд складає з ПДВ - 10,00 грн. із врахуванням щомісячного індексу інфляції. Сторони залишають за собою право на перегляд ціни договору.
Сторонами підписано протокол від 01.04.2006р. про договірну ціну за зберігання з правом користування державного майна, зазначену у договорі №16/07 від 07.11.2007р., відповідно до якого щомісячна ціна за користування гідротехнічними спорудами, складає з ПДВ 497,62 грн. із щомісячним індексом інфляції. Сторони залишають за собою право на перегляд ціни договору.
Згодом Сторонами укладено додаткові угоди до договору зберігання з правом користування № 12/06 від 01.04.2006р., а саме додаткова угода від 01.10.2006р., додаткова угода від 01.02.2007р., додаткова угода від 08.07.2008р., додаткова угода від 01.06.2009р., додаткова угода від 01.02.2010р., додаткова угода від 01.10.2010р., додаткова угода від 01.10.2012р. та додаткова угода від 01.04.2013р.
Додатковими угодами від 01.10.2006р., 01.02.2007р. та 08.07.2008р. на Зберігача покладено обов'язок з надання звітів про вилов риби з метою ефективного використання державного майна.
Додатковою угодою від 01.06.2009р. на Замовника покладено обов'язок відшкодувати Зберігачу кошти за проведення капітального ремонту майна, вартість яких складає 103 420,00 грн., що становить 10% від кошторисної вартості робіт з капітального ремонту майна.
Зокрема, додатковою угодою від 08.07.2008 р. Сторони дійшли згоди викласти п. 6.1. договору зберігання з правом користування № 12/06 від 01.04.2006р. в наступній редакції: «Цей Договір діє з 01.04.2006р. по 01.04.2055 р. і набуває чинності з дня його підписання».
Посилаючись на те, що договір зберігання державного майна з правом користування №12/06 від 04.12.2014р. та додаткові угоди до нього укладено з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки відповідачами фактично приховано договір оренди державного майна, який укладено без дозволу Фонду державного майна України, Прокурор наполягає на визнанні останнього недійсним та зобов'язанні повернути орендоване майно балансоутримувачу - ДП «Укрриба».
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне:
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із поданих в обґрунтування позову доказів вбачається, що прокурор, звертаючись із позовом в інтересах позивачів, просить визнати правочин недійсним із посиланням на ст.235 ЦК України як такий, що вчинений сторонами для приховування іншого правочину. При цьому, прокурор вважає, що спірний договір зберігання є удаваним правочином, оскільки сторони мали на меті приховати інший правочин, а саме - договір оренди майна.
Як вбачається зі спірного договору зберігання з правом користування №12/06 від 01.04.2006р., Державним підприємством "Укрриба" надано зберігачу - ПП «Агропромбуд» право використовувати майно, яке передано на зберігання, з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої з замовником.
За приписами ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Статтею 944 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач не має права без згоди поклажедавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншим особам.
Пунктом 1 ст. 946 ЦК України визначено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що, як правило, договір зберігання укладається без права користування річчю, адже правовою метою такого договору є забезпечення збереження речі та повернення її непошкодженою, оскільки така річ перебуває у володінні зберігача, але не у користуванні. Право користування річчю зберігач може отримати за попередньою згодою поклажодавця, і в такому разі виникають правовідносини найму (якщо користування платне). (Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 05.04.2012р. по справі №6/114-11, від 31.07.2012р. по справі №15/104-11).
Як встановлено судом, Відповідачі у п. 2.2. договору №12/06 від 01.04.2006р. обумовили, що Зберігач зобов'язаний щомісячно вносити на розрахунковий рахунок Замовника плату за користування державним майном, а саме водопостачальний став №5 загальною площею 141 га, який знаходиться за адресою: Донецька область, Красноармійський р-н., с. Сергіївка.
Таким чином, договором зберігання передбачений обов'язок по оплаті за використання державного майна.
Сторони також узгодили умови щодо мети - риборозведення та вилов риби, тобто використання державного майна в комерційній діяльності з метою отримання прибутку, дійшли згоди щодо відшкодування витрат на капітальний ремонт майна.
Такі умови договору притаманні саме договору найму (оренди).
Отже, зазначені обставини свідчать про те, що спірний договір з додатковими угодами за своєю правовою природою є договором оренди державного майна, який сторони визначили як договір зберігання з правом користування.
Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
За приписами ч.1 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди, строк, на який укладається договір оренди та орендна плата з урахуванням її індексації тощо.
Згідно ч.1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Відповідно до ч.2 ст. 235 ЦК України передбачено, що у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Отже, оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети - приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.
Згідно з п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9 за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Аналогічні положення закріпленні у п. 3.11 Постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними».
Зі змісту договору зберігання №12/06 від 01.04.2006р. з додатковими угодами до нього вбачається, що він є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є довгостроковим договором оренди державного майна, з огляду на те, що містить усі ознаки договору оренди (передача майна в користування, строковість, оплатність, мета - здійснення господарської діяльності, порядок відшкодування витрат на капітальний ремонт майна).
Предметом вказаного договору (з додатковими угодами) є нерухоме державне майно, а саме гідротехнічні споруди водопостачального ставу №5, а тому до спірних правовідносин повинно бути застосовано норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна України».
Відповідно до ч. 1 ст. 287 ГК України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцями державного майна - цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
В силу приписів наведених норм, правомочною особою на укладення договору оренди державного майна та орендодавцем гідротехнічних споруд, визначених у договорі зберігання, може виступати тільки Фонд державного майна України, його регіональні відділення.
В той час, як ДП «Укрриба» може виступати стороною договору оренди спірного майна (за погодженням з органом управління майна) лише як балансоутримувач, а не орендодавець.
Таким чином, передача зазначених гідротехнічних споруд в оренду відбулася на підставі договору, укладеного без участі Фонду державного майна України та його дозволу,що Відповідачами для спростування зазначеної обставини, всупереч ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ч.1 ст. 76 цього Кодексу, доказів до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим спірний договір укладено особою, у якої відсутні повноваження щодо укладання такого договору, а ДП «Укрриба» при укладенні спірного договору перевищено свою компетенцію, як балансоутримувача майна, тобто оспорюваний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства.
Частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Положенням ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним.
Оскільки договір зберігання №12/06 від 01.04.2006р. разом з додатковими угодами укладені без участі Фонду державного майна України та його дозволу як орендодавця державного майна, то, у відповідності до ч. 1 ст. 287 ГК України, ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 203, 215 ЦК України, є підстави для визнання даного договору з додатковими угодами недійсним.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог прокурора щодо визнання недійсним договору зберігання державного майна та додаткових угод до нього, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо застосування строку позовної давності, про який заявляють Відповідачі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з приписами частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Відлік позовної давності обчислюється з моменту, коли про порушення прав дізнався або мав дізнатися орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій, а не прокурор (постанови Верховного Суду України від 25.03.2015р. №3-21гс15230, від 22.04.2015р. №3-54гс1524, від 13.05.2015р. №3-126гс1525).
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Наказом Державного департаменту рибного господарства від 15.08.2003р. №241 затверджено акт приймання - передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Донецька РМС» (Донецька область, с. Сергіївка) на баланс Державного підприємства «Укрриба» та закріплено зазначене в акті майно за ДП «Укрриба» на праві повного господарського відання.
Згідно з п. 3 "Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України", затвердженого постановою КМУ №42 від 24.01.2007р., основними завданнями Держкомрибгоспу є участь у формуванні та забезпечення проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості; здійснення державного управління, регулювання та контролю у сфері охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів.
Згідно з п. 4 положення Держкомрибгосп відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, виконує у межах своїх повноважень функції з управління об'єктами державної власності, які належать до сфери його управління.
Відповідно до Указу Президента України №484/2011 від 16.04.2011р. «Про Державне агентство рибного господарства України» Позивач 1 - Державне агентство рибного господарства України є правонаступником Державного комітету рибного господарства України, який функціонував у період виникнення спірних правовідносин та діяв на підставі постанови КМУ №42 від 24.01.2007р. «Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України».
Пунктом 67 ч. 4 «Положення про Державне агентство рибного господарства України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 895 встановлено, що Держрибагентство відповідно до покладених на нього завдань здійснює управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Держрибагентства.
Таким чином, Позивач 1 - Державне агентство рибного господарства України, що є правонаступником Державного комітету рибного господарства України, виконуючи у межах своїх повноважень функції з управління об'єктами державної власності, міг та повинен був дізнатися про порушене право в силу належного виконання своїх обов'язків, передбачених законом.
Проте, як вже зазначалось, Фонд державного майна України не виступав стороною спірного договору №12/06 від 01.04.2006р. та додаткових угод до нього, не надавав згоди на укладення такого договору та не був обізнаним про укладання зазначеного договору. Позивачу 2 стало відомо про укладання договору зберігання №12/06 від 01.04.2006 р. лише з листа Відповідача 1 - Державного підприємства «Урриба» №07-05/32 від 24.02.2017р.
Як вказано судом вище, відповідно до ч. 1 ст. 287 ГК України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцями державного майна - цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що тільки Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва мають право передавати в оренду державне майно, в даному випадку - гідротехнічні споруди водопостачальний став №5 загальною площею 141 га, укладання спірного договору між Відповідачами порушує права Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, оскільки останнє позбавлено можливості отримувати орендну плату за користування державним майном.
Отже, у зв'язку з тим, що укладений правочин суперечить нормам чинного законодавства та порушує права Позивача 2, як орендодавця державного майно, Прокурором звернено до суду в інтересах держави в особі Фонду державного майна України по Донецькій області в межах строку позовної давності, з огляду на що, суд не приймає доводи Відповідачів щодо пропуску останнім строку позовної давності.
Доводи Відповідачів щодо відсутності обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави судом не приймаються до уваги, оскільки, як встановлено судом, Відповідачем-1 перевищено компетенцію при укладені спірного договору, предметом якого є державне майно, а Відповідач-2 незаконно набув права користування вказаним майном, внаслідок чого державі спричинені збитки у розмірі не отриманої орендної плати, яка у випадку дотримання вимог законодавства з питань оренди та користування державним майном надходила б до Державного бюджету.
Згідно з частиною 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 3 ст. 216 ЦК України, встановлено, що правові наслідки, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлено особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
За таких підстав, враховуючи висновок суду про недійсність договору зберігання з право користування №12/06 від 01.04.2006р., у Відповідача 2 виник обов'язок повернути державне майно, а саме гідротехнічні споруди - водопостачальний став №5 загальною площею 141 га, що розташоване за адресою: Донецька область, Красноармійський район, с. Сергіївка - балансоутримувачу Державному підприємству «Укрриба».
За приписами ч.1 ст.238 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
Водночас, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про строк виконання рішення.
Отже, з огляду на наведене вище, господарський суд дійшов висновку про необхідність зазначення у резолютивній частині рішення по справі способу та строку вчинення дій щодо повернення державного майна балансоутримувачу шляхом підписання акту приймання - передачі протягом 30 (тридцяти) днів з моменту набрання цим рішенням законної сили.
Щодо визначення ціни позову, суд зазначає наступне.
За приписами п.2 ч.1 ст. 163 Господарського процесуального кодекс України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
При цьому, абзацом 2 п. 2.13 Постанов пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» встановлено, за умови, що позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об'єднання відповідних вимог судовий збір піддягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру.
Так, Прокурор звертаючись з позовом до господарського суду, визначив ціну позову у розмірі 592 435,00 грн., виходячи з зазначеної в акті приймання передачі державного нерухомого майна від 01.04.2006р. балансової вартості майна.
Проте, як встановлено судом, згідно з довідки, наданої балансоутрумувачем спірного майна - ДП «Укрриба» залишкова вартість основного засобу, а саме водопостачальний став №5 складає 84 858,90 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 163 ГПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
Отже, приймаючи до уваги, що прокурором невірно вказано ціну позову, суд самостійно визначив ціну позову у розмірі 84 858,90 грн., у зв'язку з чим, судовий збір підлягає сплаті в сумі 3200,00 грн., а надмірна сплачена сума судового збору у розмірі 4086,52 грн. підлягає поверненню на підставі відповідної ухвали суду.
Судові витрати у відповідності до вимог п.1 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідачів в рівних частинах на користь Прокурора.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги заступника прокурора Донецької області, м. Маріуполь Донецької області в інтересах держави в особі Державного агентства рибного господарства України, м. Київ, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Харків до Державного підприємства “Укрриба”, м. Київ до Приватного підприємства “Агропромбуд”, м. Покровськ Донецької області про визнання недійсним договору зберігання державного майна, зобов'язання повернути орендоване майно задовольнити повністю.
Визнати недійсним Договір зберігання з правом користування №12/06 від 01.04.2006р. та додаткові угоди до нього від 01.10.2006р., від 01.02.2007р., від 08.07.2008р., від 01.06.2009р., від 01.02.2010р., 01.10.2012р. та від 01.04.2013р. укладені між Державним підприємством “Укрриба” та Приватним підприємством “Агропромбуд”.
Зобов'язати Приватне підприємство “Агропромбуд” (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Шосейна, буд.167, ЄДРПОУ 30074569) протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути за актом приймання-передачі Державному підприємству “Укрриба” (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-а, код ЄДРПОУ 25592421) державне майно вартістю 84 858,90 грн. - гідротехнічні споруди водопостачальний став №5 загальною площею 141 га, що розташоване за адресою: Донецька область, Красноармійський район, с. Сергіївка.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Приватного підприємства “Агропромбуд” (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Шосейна, буд.167, ЄДРПОУ 30074569) на користь Прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд.6, код ЄДРПОУ 25707002; р/р 35216066016251, Державна казначейська служба України, МФО 820172, отримувач - прокуратура Донецької області) судовий збір в сумі 1 600,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Державного підприємства“Укрриба” (04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-а, код ЄДРПОУ 25592421) на користь Прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, буд.6, код ЄДРПОУ 25707002; р/р 35216066016251, Державна казначейська служба України, МФО 820172, отримувач - прокуратура Донецької області) судовий збір в сумі 1 600,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання поновного судового рішення через Господарський суд Донецької області, в порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.В. Чернова
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2018 року.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/