вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
15.03.2018м. ДніпроСправа № 904/1029/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (49089, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 2, офіс 205)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рієлтіс Плюс" (49000, м. Дніпро, вул. Автотрансопртна, буд. 2, офіс 207)
про визнання договору купівлі-продажу від 27.04.2017 недійсним
Суддя Бондарєв Е.М.
Без участі представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 06.03.2018 вих№0306/10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.04.2017, серія та номер: 300, засвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рієлтіс Плюс". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвала про забезпечення позову, постановлена 27.04.2017 по справі № 490/3505/17 Центральним районним судом м. Миколаєва була підставою для неможливості укладання договору відчуження з боку позивача. Таким чином, укладення договору та його нотаріальне посвідчення під час існування заборони на відчуження майна є грубим порушенням вимог Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та є прямою підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення кафе з літнім майданчиком загальною площею 1060,2 кв.м., що розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Соборна, буд. 4/1, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Рієлтіс Плюс". Заява обґрунтована тим, що на думку позивача є нагальна необхідність у забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна оскільки під час розгляду справи у суді, відповідач може здійснити відчуження нерухомого майна, що належить йому на праві власності, є значна небезпека у майбутньому, що це унеможливить виконання рішення суду щодо порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Згідно із заявою про забезпечення позову, позивачем не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, позивачем лише зазначено у заяві, що відповідач може здійснити відчуження нерухомого майна та про нагальну необхідність у забезпеченні позову.
Таким чином, позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодного доказу того, що вказані заходи до забезпечення позову можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, з урахуванням наведених мотивів для вжиття заходів до забезпечення позову та наявних у матеріалах справи доказів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання - 15.03.2018
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя ОСОБА_2