Дата документу 28.02.2018
Справа № 334/6969/17
Провадження № 2/334/1341/18
28 лютого 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі :
головуючого - судді Козлової Н.Ю.,
при секретарі Манюхіні О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Дніпровський районний відділ у м. Запоріжжя Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2. В квартирі за вищезазначеною адресою також зареєстрована колишня дружина - відповідачка ОСОБА_3 і їх діти: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19.11.2012 року шлюб між сторонами було розірвано і через пару місяців відповідач зібрала всі свої речі, документи та виїхала із квартири на інше місце проживання - в квартиру АДРЕСА_1. Відповідачка не сплачує житлово-комунальні послуги, грошей на оплату житла не надає, тому позивач просить суд усунути йому перешкоди у здійсненні права власності, шляхом визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_2 у зв'язку із відсутністю в ньому понад рік без поважних причин.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач, позов не визнала, оскільки не вважає, що втратила право користування квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_2, хоча і підтвердила, що після розірвання шлюбу переїхала до квартири АДРЕСА_1 де мешкає на теперішній час.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, підтвердили факт не проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 з 2012року.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування квартири від 21.12.2010 року, посвідченого Коноваловою А.В., державним нотаріусом Другої Запорізької державної нотаріальної контори, реєстровий № 4-350. Позивач зареєстрований і мешкє в даній квартирі.
В квартирі за вищезазначеною адресою також зареєстрована колишня дружина позивача - відповідач ОСОБА_3.
У вказаній квартирі, ОСОБА_3 не проживає з 2012 року, вказане підтверджується показами позивача, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, а також показами відповідачки, яка фактично визнала, що не проживає у квартирі АДРЕСА_2 з 2012 року.
Згідно ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Також у статті 41 Конституції України вказано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частинами 1, 3 ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Як роз'яснено у п.34 та п.35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року за №5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Реєстрація ОСОБА_3 у вищезазначеній квартирі ставить позивача у важке матеріальне становище, оскільки витрати по утриманню квартири та сплаті комунальних платежів, які також нараховуються і на відповідача несе він.
Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною 1 статті 71 ЖК УРСР визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст.72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Проаналізувавши у сукупності надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними,оскільки відповідач не проживає за адресою АДРЕСА_2 з 2012 року, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2.
Керуючись ст.ст.10, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Усунути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, перешкоди в користуванні власністю, шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 05 березня 2018 року.
Суддя: Козлова Н. Ю.