Справа № 584/240/18
Провадження № 3/584/90/18
12.03.2018 м. Путивль
Суддя Путивльського районного суду Сумської області Толстой О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Путивльського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, тимчасово не працюючого, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2,
за ст. 183-1КУпАП, в с т а н о в и в :
26.02.2018 державним виконавцем Путивльського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183-1 КУпАП, в якому зазначено про те, що ОСОБА_1 не сплачує аліменти на утримання свого сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 14567,75 грн., сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, що підтверджується розрахунком заборгованості по аліментам від 01.02.2018 по виконавчому провадженню АСВП № 2742524.
ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення визнав повністю.
Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При цьому статтею 8 цього Кодексу визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Зазначені вище положення кореспондуються з правовими приписами частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надано офіційного тлумачення цього положення та наголошено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти як таку, що починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта.
Як роз'яснено в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають гуртуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею 183-1 Законом від 07.12.2017 № 2234-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», який в цій частині набрав законної сили 06.02.2018.
Тобто, саме з цього часу встановлено адміністративну відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Водночас зворотної дії в часі цей закон не має, тобто поширюється тільки на відносини, які виникли після набуття ним чинності.
Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_1, вона складається з заборгованості за виплатами за період з 2013 року по лютий 2018 року.
Ураховуючи наведені положення закону та те, що заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1, яка виникла після 06.02.2018, складає 322,25 грн., тобто не перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, що дає підстави для висновку про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст. 58 Конституції України, ст. 8, п. 1 ст. 247 КУпАП,
Закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: підпис
З оригіналом згідно:
Суддя
Путивльського районного суду ОСОБА_3