Справа № 761/26961/17
Провадження № 2-а/761/141/2018
16 січня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Притули Н.Г.
при секретарі: Припутневич В.І.,
за участю представника позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
31 липня 2017 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: визнати неправомірними дії Державної пенітенціарної служби України щодо підготовки та подання до Головного управління пенсійного фонду України в м.Києві документів для призначення пенсії позивачу за вислугою років на пільгових умовах; зобов'язати Державну пенітенціарну службу України в особі голови ліквідаційної комісії підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві документи на ОСОБА_2 для призначення пенсії за вислугою років на пільгових умовах у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 року за №3-1; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві призначити пенсію позивачу за вислугою років на пільгових умовах з 15 лютого 2017 року, тобто з моменту звернення.
Ухвалою суду від 16.01.2018 року у зв'язку з відмовою представника позивача від частини позовних вимог закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Державної пенітенціарної служби України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач служив в Державній кримінально-виконавчій службі України та 01.06.2016 року був звільнений зі служби через хворобу. На день звільнення вислуга років становить в календарному обчисленні - 19 років 1 місяць 9 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 8 місяців 2 дні.
28.02.2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з необхідними документами для призначення пенсії за вислугою років у відповідності до вимог ст.23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України».
Проте Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві листом від 21.03.2017 року відмовило в призначенні пенсії через порушення порядку подання документів.
Пізніше 15.02.2017 року позивач звернувся до голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України з приводу призначення пенсії. Але листом від 23.02.2017 року йому було відмовлено в призначення пенсії, оскільки це не відноситься до їх компетенції.
Позивач не погоджується з діями відповідачів, оскільки чинним законодавством України передбачена можливість призначення пенсії позивачу, враховуючи пільгове обчислення пенсії, а не календарне.
В судовому засіданні, яке відбулось 29.11.2017 року представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити. В судовому засіданні, що відбулось 16.01.2018 року представник позивача зазначив, що відмовляється від позовних вимог до Державної пенітенціарної служби України, оскільки всі документи для призначення пенсії містяться в пенсійній справі позивача в Головному управлінні пенсійного фонду України в м.Києві.
Представник відповідача Державної пенітенціарної служби України в судовому засіданні, яке відбулось 29.11.2017 року не визнав заявлені вимоги та просив відмовити в їх задоволенні на тій підставі, що Державна пенітенціарна служба України наділена повноваженнями щодо подання та підготовки до органів, що призначають пенсії необхідних для призначення пенсії документів особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону. Звернення позивача про призначення пенсії було розглянуто та надана відповідь відповідно до Закону України «Про звернення громадян» якою повідомлено і про відсутність підстав для призначення пенсії за вислугою років. Відповідачем не приймалось рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії, а лише надано відповідь на звернення. Також представник зазначив, що у відповідності до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» умовою призначення пенсії є наявність календарної вислуги років при звільненні зі служби, проте позивач на момент звільнення не мав необхідної календарної вислуги років. В судове засідання, яке відбулось 16.01.2018 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в судове засідання не з'явився, пояснення чи заперечення на заявлені вимоги не направив.
Вислухавши представника позивача, враховуючи заперечення представника відповідача, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог за наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, згідно наказу №132/ОС-16 від 01.06.2016 року звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України через хворобу підполковника внутрішньої служби ОСОБА_2, начальника відділу ресурсного забезпечення управління ДПтС України в м.Києві та Київській області з 31.05.2016 року.
В наказі зазначено, що вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить - 19 років 1 місяць 9 днів, у пільговому обчисленні - 24 роки 8 місяців 2 дні.
28.02.2017 року ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Також в заяві ОСОБА_2 зазначив, що всі необхідні довідки про додаткові види грошового забезпечення, грошовий атестат, інші довідки знаходяться в пенсійній справі. Крім того в заяві зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Будь-які документи до заяви не додавались.
Листом від 21.03.2017 року за №6416/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві відмовило ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугою років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з тих підстав, що позивач не має необхідної вислуги років та порушено Порядок подання документів для призначення пенсії.
Також судом встановлено, що ОСОБА_2 з червня 2016 року перебуває на пенсійному обліку у Головному управлінні пенсійного фонду України в м.Києві та оримує пенсію по інвалідності.
Крім того, 15.02.2017 року ОСОБА_2 звернувся до голови комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України із заявою та просив призначити йому пенсію за вислугу років.
Листом від 23.02.2017 року голова комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України повідомив позивача, що його звернення розглянуто та зазначив, що для призначення пенсії за вислугою років ОСОБА_2 не має необхідної кількості років календарної вислуги.
Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Згідно з п.б ч.1 статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби):
б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ч.1 ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»).
Згідно з п.б ч.1 ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються:
б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Частина 1 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ), цього Закону та інших законів України.
У відповідності до ч.3 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ). При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" ( 203/98-ВР ).
Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку ( z0600-13 ), що затверджуються Міністерством юстиції України (ч.4 ст.23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).
У відповідності до ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
Стаття 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» визначає, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей.
У відповідності до підпункту «г» пункту 3 зазначеного Порядку, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, зокрема, один місяць служби за сорок днів:
особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони;
час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби.
Отже, проаналізувавши зазначені норми, суд приходить до висновку, що право позивача на пенсію за вислугу років не ставиться в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги.
У відповідності до положень ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Представником відповідача не доведено у судовому засіданні та не надано доказів, що спростовують позицію позивача щодо можливості призначити пенсію з врахуванням пільгового обчислення вислуги років.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги наявність у позивача більше ніж 22 роки 6 місяців вислуги, необхідної для призначення пенсії на підставі ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", обставини справи, суд вважає, що допущені відповідачем порушення норм Закону суттєво порушують права позивача, тому позовні вимоги щодо неправомірності дій відповідача знайшли підтвердження у судовому засіданні та є достатньо підстав для призначення пенсії відповідачу за вислугу років, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 241, 242, 296 КАС України, суд
вирішив:
Задовольнити позов ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 15 лютого 2017 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У відповідності до п.15.5 Перехідних положень КАС України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Шевченківський районний суд міста Києва).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.01.2018 року
Суддя: Н.Г.Притула