Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1256/17
Провадження № 2/553/89/2018
Іменем України
01.03.2018м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючої судді - Крючко Н.І.,
при секретарі: - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_3 Полтавської обласної ради, в особі представника - адвоката АО «Спілка столичних адвокатів» ОСОБА_4, до ТОВ «Останній Бастіон», ОСОБА_5, Редакції газети «Останній Бастіон» про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації , -
В травні 2017 року позивач ОСОБА_2 - ОСОБА_3 Полтавської обласної ради, в особі представника - адвоката АО «Спілка столичних адвокатів» ОСОБА_4, звернувся до суду з позовом до ТОВ «Останній Бастіон», ОСОБА_5, Редакції газети «Останній Бастіон» про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації, в якому просив визнати недостовірною та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену на сторінках Суспільно- політичної газети «Останній Бастіон» №1 (15) за березень 2017 року в рубриці «Від редактора», на 7 й сторінці у публікації ОСОБА_5 під заголовком «Полтавська ОДА і Полтавська обласна рада», а саме: ОСОБА_3 Полтавської облради - взагалі хіт сезону. То йому вчувається, що йому хтось погрожує, то якісь голоси підказують щось йому. Я розумію, хлопець з села, тракторист, піднощик патронів, чи то грошей. Яскравий приклад люмпенів при владі»;
- Завдяки популярності посередника Філя в деяких київських кабінетах, ОСОБА_2 стає головою обласної ради. І що перше він робить? Правильно, банально вимиває зі своїм посередником гроші «Полтавафарму» на свою водичку «Ельзу», зловживаючи владою та службовим становищем»;
- «Ситуацію на «Полтававодоканалі», комунальному підприємстві, підпорядкованому ОСОБА_2, ми подаємо на шпальтах газети. Цікаво, що він знає загальну кількість луганських та донецьких генеральних та перших заступників першого заступника головного заступника генерального директора водоканалу, яких він понапризначав, свідомо ігноруючи депутатський корпус та законодавство України».
В позові позивач просив зобов'язати відповідачів - ТОВ «Останній Бастіон", Редакцію газети «Останній Бастіон», ОСОБА_5 спростувати протягом одного місяця з дня від набрання рішенням у даній справі законної сили, в тому ж обсязі та в той же спосіб, як її було поширено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення яке спростовується, інформацію, поширену на сторінках Суспільно-політичної газети «Останній Бастіон» №1 (15) за березень 2017 року в рубриці «Від редактора», на 7 й сторінці у публікації ОСОБА_5 під заголовком «Полтавська ОДА і Полтавська обласна рада», а саме: ОСОБА_3 Полтавської облради - взагалі хіт сезону. То йому вчувається, що йому хтось погрожує, то якісь голоси підказують щось йому. Я розумію, хлопець з села, тракторист, піднощик патронів, чи то грошей. Яскравий приклад люмпенів при владі»;
-«Завдяки популярності посередника Філя в деяких київських кабінетах, ОСОБА_2 стає головою обласної ради. І що перше він робить? Правильно, банально вимиває зі своїм посередником гроші «Полтавафарму» на свою водичку «Ельзу», зловживаючи владою та службовим становищем»;
-«Ситуацію на «Полтававодоканалі», комунальному підприємстві, підпорядкованому ОСОБА_2, ми подаємо на шпальтах газети. Цікаво, що він знає загальну кількість луганських та донецьких генеральних та перших заступників першого заступника головного заступника генерального директора водоканалу, яких він понапризначав, свідомо ігноруючи депутатський корпус та законодавство України». Поряд з цим, просив стягнути з відповідачів судові витрати.
В судове засідання позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, просили слухати справу у їх відсутність на підставі чинного законодавства та наявними у справі доказами, на задоволенні позову налягали.
В судове засідання відповідач ОСОБА_5 та його представник - адвокат ОСОБА_6 не з'явились, але відповідач ОСОБА_5 надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити судовий розгляд справи у його відсутність та відсутність його представника.
Представники відповідачів ТОВ «Останній Бастіон», Редакції газети «Останній Бастіон» в судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча про день час слухання справи були повідомлені належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи та наявні докази у справі, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення за наступних обставин.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами з огляду на надані останніми на адресу суду письмові доводи, які наявні в матеріалах справи, а саме, що на сторінках суспільно - політичної газети «Останні Бастіон» №1 (15) за березень - місяць 2017 року у рубриці «Від редактора», на 7-й сторінці під заголовком «Полтавська ОДА і Полтавська обласна рада», розміщено публікацію редактора ОСОБА_5, в якій зокрема було зазначено відносно голови Полтавської обласної ради - ОСОБА_2 текст наступного змісту:Голова Полтавської облради - взагалі хіт сезону. То йому вчувається, що йому хтось погрожує, то якісь голоси підказують щось йому. Я розумію, хлопець з села, тракторист, піднощик патронів, чи то грошей. Яскравий приклад люмпенів при владі»;
-«Завдяки популярності посередника Філя в деяких київських кабінетах, ОСОБА_2 стає головою обласної ради. І що перше він робить? Правильно, банально вимиває зі своїм посередником гроші «Полтавафарму» на свою водичку «Ельзу», зловживаючи владою та службовим становищем»;
-«Ситуацію на «Полтававодоканалі», комунальному підприємстві, підпорядкованому ОСОБА_2, ми подаємо на шпальтах газети. Цікаво, що він знає загальну кількість луганських та донецьких генеральних та перших заступників першого заступника головного заступника генерального директора водоканалу, яких він понапризначав, свідомо ігноруючи депутатський корпус та законодавство України».
На думку сторони позивача у наведених вище висловлюваннях містяться твердження того, що позивач - голова Полтавської обласної ради ОСОБА_2 є «трактористом», «піднощиком патронів» та «люмпеном при владі», що на думку останніх є прямими твердженнями того, що позивач став головою обласної ради завдяки «популярності посередника», - значить у незаконний спосіб, зловживає владою та службовим становищем, тобто, враховуючи займану ним посаду, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України - «Зловживання владою або службовим становищем».
В письмових доказах стороною позивача наголошувалось на тому, що поширена інформація відповідачем не відповідає дійсності, оскільки позивач ОСОБА_2 не працює трактористом та піднощиком патронів, а займає посаду голови Полтавської обласної ради, яку обійняв не завдяки «популярності представника Філя», а в установленому законом порядку на підставі рішення сесії Полтавської обласної ради. Також позивач не є «люмпеном», оскільки «люмпен» за визначенням Вікіпедії (вільної енциклопедії) розміщеної на сайті https://uk.wikipedia.org, за посиланням: «https ://uk:wikinedia.org/wiki/ЛЮМПЕН - це декласовані елементи, що втратили зв'язок з виробництвом; босяки, злодії, старці тощо.
З наведених вище підстав поширену інформацію стороною відповідача в такий спосіб шляхом звинувачення у вчиненні останнім протиправних дій, зловживання службовим становище та надання характеристики позивача по справі у спосіб зазначений на шпальтах видання, вважали такою, що ганблять честь, гідність, ділову репутацію позивача по справи ОСОБА_3 Полтавської обласної ради - ОСОБА_2.
У відповідності до ЗУ «Про інформацію в системному аналізі вбачається, що коли мова йдеться про спростування інформації, поширеної у ЗМІ, весь інформаційний масив слід поділяти на наступні категорії: власне інформацію ( фактичні дані) та оціночні судження.
Так, в своїх письмових твердженнях стороною позивача не визначено та в ході судового розгляду не надано на адресу суду належних , допустимих та достатніх доказів на підтвердження визначення природи походження інформації у контексті ЗУ «Про інформацію».
Так, у відповідності до ст.1 даного Закону: інформація - будь-які фактичні відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
З аналізу даної норми закону вбачається, що інформація по своїй суті повинна містити певні факти, на основі яких можна робити висновки та приймати рішення.
При цьому, даним Законом дано визначення поняттю оціночним судженням, що у відповідності до ст. 20 Закону «Про інформацію» вказує, що оціночним судженням, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно - стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, з аналізу даної норми Закону, оціночні судження, на відміну від інформації не містять в собі фактів та не несуть в собі навантаження, оскільки носять оціночний характер та є по своїй природі судженням з того чи іншого приводу.
Законодавцем між даними поняття проведено чітку грань , з метою надання зокрема журналістам ( авторам) засобам інформації в умовах побудови демократичної, розвиненої держави з пріоритетом розвитку саме європейських принципів розуміння суспільства, свободи слова та поглядів, що виключає відповідальність автора , на відміну від подання та висвітлення відповідних фактів, які відповідають дійсності, що тягнуть за собою наслідки.
При цьому, слід вказати про те, що оціночні судження по своїй природі спрямовані на загал та на сприйняття аудиторією, загалом даної інформації, а інформація, це фактичні дані, які тягнуть за собою відповідні наслідки та засвідчують певні факти.
Дані висновки суду, знайшли своє відображення у ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про інформацію», де визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
Таким чином, оціночні судження не підлягають доведенню їх правдивості, а отже і не підлягають спростуванню.
При цьому, Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ при винесенні рішень у справах даної категорії посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року ( заява № 72713/01) у справі « Українська Прес-Груп проти України» де у п. 41 зазначено, що у своїй практиці суд розділяє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється ст. 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини ( ратифікованою ЗУ від 17.07.1997 року № 475/97-ВР). У пункті 42 визначено, що однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, для оспорюваного висловлювання, залежно від обставин конкретної справи висловлювання, яке є оціночним судженням , може бути перебільшеним за відсутності будь - якого фактичного підгрунття. Тобто, факти можна підтвердити, а підтвердження оціночних суджень є нездійсненим ( ухвала від 03.08.2016 року у справі № 380/1571/15ц).
У відповідності до п. 19 Постанови Пленуму ВССУ від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобах масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вони вправі скористатися наданим їй ч.1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи ( ст. 37 Закону «Про пресу», ст.. 65 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
У відповідності до п. 15 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року визначено поняття недостовірної інформації, за яким недостовірна інформація розуміється, як інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Так, з позовної заяви вбачається, що позивачем викладена публікація ОСОБА_5 на сторінках Суспільно - політичної газети «Останній Бастіон» №1 (15) у рубриці «Від редактора» розцінюється, як твердження, які поширюються відносно особистості позивача ОСОБА_3 ОСОБА_2 шляхом поширення в такий спосіб неправдивої інформацію, а саме у висловлюваннях, які на думку сторони позивача містять твердження того, що позивач - голова Полтавської обласної ради ОСОБА_7 є «трактиростим», «піднощиком патронів» та «люмпеном при владі», прямі твердження того, що він став головою обласної ради завдяки «популярності посередника», - значить у незаконний спосіб, зловживаючи владою та службовим становищем, тобто, враховуючи займану ним посаду, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 364 КК України «зловживання владою або службовим становищем».
З огляду на виклад тексту оспорюваної позивачем інформації судом встановлено, що дані публікації не містять фактів у розумінні та наведеному визначенні ЗУ « Про інформацію», а є по своєму змістовому навантаженню оціночними судженнями, що виключають по своїй природі доведення правдивості даної інформації. При цьому, дані оціночні судження не містять тверджень зазначених позивачем у позові.
Зважаючи те, що позивач розцінює дані судження такими, що порушують його честь та гідність, суд приходить до висновку про те, що стороною не вірно вибрано спосіб захисту, оскільки щодо оціночних суджень у розумінні ЗУ «Про інформацію», норми даного закону є нормами прямої дії, які визначають спосіб захисту щодо оціночних суджень виключно шляхом надання відповіді, а також у вигляді висловлювання власного тлумачення справи у тому ж самому ЗМІ, тим самим обґрунтовуючи безпідставність поширених стосовного нього суджень. Дані висновки суду узгоджуються з положенням частини 2 статті 30 ЗУ «Про інформацію».
Будь-якої відповіді, в тому числі у вигляді висловлювання власного тлумачення справив тому самому ЗМІ, а саме політичній газеті "Останній Бастіон" позивачем, в порядку встановленому законом, надруковано не було, що вказує про визнання позивачем надрукованої інформації і відсутність у нього власного тлумачення справи, та в свою чергу свідчить про безпідставність позовних вимог останнього.
Так, у відповідності до частини 2 статті 30 ЗУ «Про інформацію» визначено, що якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність , честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижують гідність, честь чи ділову репутацію. На особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що суду слід уважно розрізняти факти і оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що стосується оціночних суджень, ця вимога є нездійсненною, вона є порушенням самої свободи поглядів - основній частини права, гарантованого ст. 10 Конвенції.
Так, у рішенні ЄСПЛ «Лінгенс проти Австрії» судом було відзначено наступне: «Хоча і преса не повинна переступати меж, встановлених inter alia, для «захисту репутації інших осіб», на ній лежить обов'язок повідомляти інформацію та ідеї на політичні теми так само, як і в інших сферах, які становлять громадський інтерес. І не лише засоби масової інформації мають завдання повідомляти таку інформацію та ідеї, а й громадськість має право отримувати їх». У даному рішенні судом також було відзначено й те, що у випадку, якщо наявний суспільний інтерес, то оприлюднено може бути як інформацію з обмеженим доступом, так і інформацію, що може кваліфікуватись як втручання в приватне життя публічних і квазіпублічних осіб. У свою чергу ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «ТОВ «Весті» й Ухов проти Росії» встановив відсутність порушень ст. ст. 6, 10 Конвенції [10]. Підставою звернення до ЄСПЛ стало судове рішення, яким було задоволено позов про захист честі й гідності, відповідачами в якому й були заявники. У заяві скаржники посилались на порушення ст. 10 Конвенції, проте суд у своєму рішенні звернув увагу на те, що ця норма спрямована на захист саме тих осіб, які розповсюджують суспільно значиму інформацію, проте водночас діють добросовісно та з урахуванням точних і достовірних даних, а також правил журналістської етики. Відповідно до висновків ЄСПЛ ст. 10 Конвенції водночас як надає право особам вільно виражати свої погляди, так і покладає на них обов'язок і відповідальність за розповсюдження інформації, котра має значний суспільний інтерес. У такому випадку змістом поширеної інформації було те, що культурний проект, котрий займався збором коштів, міг їх незаконно присвоїти, у свою чергу правдивість цієї інформації заявники не змогли довести в суді.
Суд також дійшов висновку, що поширена інформація не мала зв'язку з особами, щодо яких вона була поширена. У свою чергу застосування здогадок та припущень, що така інформація є достовірною, не може вважатися виправданим у контексті можливості поширення такої інформації. Саме у зв'язку з необґрунтованістю такої інформації ЄСПЛ дійшов висновку, що розповсюдження інформації щодо наявності позашлюбних зв'язків позивача і присвоєння ним бюджетних коштів могло спровокувати значну шкоду діловій репутації позивача. Крім того, цікавою в цій справі стала також позиція суду щодо зазначених заявниками сумнівів у неупередженості судді національного суду, котрий брав участь у розгляді справи як у суді першої, так і апеляційної інстанції. У свою чергу ЄСПЛ із цього приводу зазначив, що сам по собі факт існування такої обставини не може слугувати достатнім підтвердженням упередженого ставлення суду під час розгляду справи. У цілому під час розгляду зазначеної справи ЄСПЛ констатував, що національним судом була надана можливість ефективно захистити свої права, а тому порушень ст. 10 Конвенції в даному випадку не вбачається. Таким чином, у межах дослідження цього принципу, застосовуваного ЄСПЛ, можемо зробити висновок, що, на думку суду, навіть конфіденційна, таємна інформація не буде вважатися такою, що порушує її честь, гідність і ділову репутацію, за умови, що вона містить ознаки достовірності, та наявні хоча б поодинокі докази її можливої обґрунтованості. У той час як розповсюдження необґрунтованої та надуманої інформації щодо особи однозначно повинно трактуватися як порушення її особистих немайнових прав та ст. 6 Конвенції.
Таким чином, приймаючи до уваги те, що позивач є публічною особою, яка обіймає державну посаду та відповідно відіграє роль у суспільному житті, тому надання оцінки у формі суджень, міркувань, думок є нормою публічної діяльності і дані норми є загальноприйнятими та такими, що закріплені у декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи та зважаючи на характер спірних правовідносин, суд приходить до переконливого висновку про те, що публікація ОСОБА_5 на сторінках Суспільно - політичної газети «Останній Бастіон» №1 (15) у рубриці «Від редактора» відносно голови Полтавської обласної ради ОСОБА_2 є оціночними судженнями, які не є предметом судового захисту, оскільки по своїй природі є думками, переконаннями, надання критичної оцінки певних фактів і недоліків, які є висловлюванням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, та які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, що свідчить про безпідставність та надуманість позовних вимог ОСОБА_2 та його представника.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12,13, 206, 264-265, 279 ЦПК України, Закону України «Про інформацію», Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд -
В задоволенні позову ОСОБА_2 - ОСОБА_3 Полтавської обласної ради, в особі представника - адвоката АО «Спілка столичних адвокатів» ОСОБА_4, до ТОВ «Останній Бастіон», ОСОБА_5, Редакції газети «Останній Бастіон» про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірною та спростування недостовірної інформації - відмовити за безпідставністю та необгнрунтваністю.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30- денний термін. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_8