Справа № 536/1785/17
22 лютого 2018 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Клименко С.М.
за участю секретаря Дяденко С.В.
представника відповідача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач, ОСОБА_4 акціонерне товариство ОСОБА_3 «ПриватБанк», 04 жовтня 2017 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 24 945 грн. 55 коп. та судових витрат в сумі 1 600 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31 грудня 2010 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала Заяву б/н, згідно якої отримала кредит в сумі 6 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає Договір про надання банківських послуг.
Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та комісію за надання та обслуговування кредиту та всі інші платежі.
Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань станом на 31 січня 2017 року утворилась заборгованість на загальну суму 24 945 грн. 55 коп., яка складається з кредиту в сумі 5 830 грн. 69 коп., процентів - 15 500 грн. 79 коп., пені - 1 950 грн. і штрафів: 500 грн. фіксована частина і процентна складова в сумі 1 164 грн. 07 коп., що і просили стягнути з відповідача та понесені ними судові витрати в сумі 1 600 грн.
Позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство ОСОБА_3 «ПриватБанк» в судове засідання свого представника не направили, надали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав посилаючись, що відповідач не отримувала кредит у розмірі 6000 грн. на підставі заяви б/н від 30 грудня 2010 року і позивачем не надано належних доказів оформлення та укладення між сторонами та відповідно отримання позичальником Пам'ятки Клієнта/Довідки про умови кредитування, Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів, щоб у сукупності із Заявою, свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг від 30 грудня 2010 року. Крім того, просив застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення уповноваженого представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Судом встановлено, що 31 грудня 2010 року сторони: ОСОБА_4 акціонерне товариство ОСОБА_3 «ПриватБанк» і ОСОБА_1 уклали договір б/н, згідно умов якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит в сумі 6 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном його повернення, що відповідає строку дії картки, а відповідач зобов'язувалася повернути кредит в порядку і на умовах передбачених договором та сплачувати проценти за користування кредитом за ставкою 36 % річних та погодилася з тим, що підписана нею анкета-заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг.
Позивач надав відповідачу кошти в сумі 6 000 грн., виконавши таким чином свої зобов'язання в повному обсязі.
Всупереч вимогам ст.ст. 525, 526 ЦК України, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконувала, не сплачуючи кредит, відсотки та станом на 31 січня 2017 року допустила заборгованість по кредитному договору в сумі 24 945 грн. 55 коп., а саме: кредит в сумі 5 830 грн. 69 коп., проценти - 15 500 грн. 79 коп., пеня - 1950 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн. та штраф (процентна складова) - 1 164 грн. 07 коп., що підтверджується наданим позивачем розрахунком.
Представник відповідача ОСОБА_2 надав до суду заяву про застосування строку позовної давності, розглядаючи яку, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
Відповідно до правової позиції викладеної в Постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Частинами 3,4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним судом України у справі № 6-127ц від 22 жовтня 2014 року за договором про надання банківських послуг при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, яким встановлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України). Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов'язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення немає. Подальше продовження дії картки є способом виконання зобов'язання щодо повернення простроченого кредиту, процентів і неустойки.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за кредитним договором останній платіж відповідачем був здійснений 24 липня 2014 року, а позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача 04 жовтня 2017 року.
Отже, встановлений законом трирічний строк позовної давності сплив.
З огляду на викладене та враховуючи, що позивач звернувся до суду після спливу встановленого законом трирічного строку позовної давності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскільки в задоволені позову відмовлено, то в відповідності до ст.88 ЦПК України не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Публічному акціонерному товариству ОСОБА_3 «ПриватБанк» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Полтавської області.
У разі оголошення вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяОСОБА_5