КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/6686/17
Провадження № 2/552/99/18
05.03.2018 року Київський районний суд м.Полтави в складі:
Головуючого судді - Турченко Т.В.
При секретарі - Силка І.О.
За участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про вселення та заборону чинити перешкоди у користуванні житлом, -
20 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_4 про вселення та заборону чинити перешкоди у користуванні житлом, мотивуючи позов тим, що з червня 2005 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 почали проживати разом однією сім»єю, як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, та вести спільне господарство. Проживши разом більше двох років, вони вирішили офіційно зареєструвати шлюб. 15.12.2007 року в Ленінському відділі актів цивільного стану сторони офіційно зареєстрували шлюб. Від шлюбу мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. 24 вересня 2008 року позивач був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_2. На сьогоднішній день ОСОБА_7 з реєстраційного обліку за даною адресою не знятий. На даний час відповідач ОСОБА_8 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_2 та перешкоджає разом з батьком та рідним братом позивачу в користуванні та проживанні за вказаною адресою. ОСОБА_7 неодноразово намагався вирішити питання продовження користування квартирою у поза судовому порядку, проте відповідач ОСОБА_4 та її родичі були проти цього. Поява позивача за місцем своєї реєстрації, викликає шквал негативних емоцій у відповідача та її батька, рідного брата. Остання його поява в квартирі АДРЕСА_1 закінчилася отриманням ОСОБА_3 тілесних ушкоджень від батька та рідного брата відповідача. Під час останнього інциденту ОСОБА_8 забрала у ОСОБА_3 ключі від квартири та чинить перешкоди в користуванні квартирою, незважаючи на те, що в квартирі залишилися всі речі та документи позивача. Тому позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Просив суд вселити ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_1, зобов»язати ОСОБА_4 передати ключі від квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_9 та не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні квартирою. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4, адвокат ОСОБА_2 з позовом не згодні. Просили суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю.
Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_2, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.08.2007 року ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.42).
ОСОБА_10 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.08.2007 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.43).
Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 оформлено на ОСОБА_5 (а.с.40-41).
Також в судовому засіданні встановлено і дані обставини не заперечувались сторонами по справі, що 15.12.2007 року в Ленінському відділі актів цивільного стану ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4. Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Не заперечувалась відповідачем й та обставина, що 24.09.2008 року ОСОБА_7 був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2 в якості члена сім»ї ОСОБА_4 (а.с.6-7 зворот).
В судовому засіданні встановлено і дані обставини підтверджуються матеріалами цивільної справи (а.с.32-37), (а.с.63-69 ), що відповідач ОСОБА_4 перешкоджає позивачу ОСОБА_3 в користуванні квартирою №106 в будинку №28 по вулиці Гожулівській в місті Полтаві.
Тому суд вважає, що житлові права ОСОБА_3 підлягають судовому захисту, а позов задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 8 Європейської Конвенції з прав людини передбачено, що кожен має права на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Частиною 1 статті 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло.
Відповідно до вимог статті 1 ЖК України громадяни України мають право на житло.
Частиною 3 статті 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Частиною 1 статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
В судовому засіданні встановлено і дану обставину не заперечувала відповідач ОСОБА_8, адвокат ОСОБА_2, що ОСОБА_3 зареєстрований в спірній квартирі як член сім»ї власника квартири. На час розгляду справи в суді відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання позивача таким, що втратив право користування спірною квартирою.
Частиною 1 статті 156 ЖК України встановлено, що члени сім»ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Частиною 4 статті 156 ЖК України передбачено, що до члена сім»ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 року визначено, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім»ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Враховуючи встановлені судом обставини по справі, надані сторонами докази, вимоги чинного законодавства України та те, що правомірність заявлених позовних вимог ОСОБА_3 підтверджується ухвалою Вищого Спеціалізованого Суду України від 13.07.2016 року по справі №686/7109/15-ц, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ст.ст.4-14, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Вселити ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_3, зобов»язавши ОСОБА_4 передати ключі від квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_9 та не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні квартирою.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Полтавської області.
Повний текст рішення виготовлено 14.03.2018 року.
Головуючий Т.В.Турченко