12 березня 2018 року
м. Київ
справа №826/1711/17
адміністративне провадження №К/9901/31074/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 у справі № 826/1711/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Славія» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Славія» звернулося до адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018, позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 01.03.2018 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Проте всупереч цим вимогам до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у визначеному законом порядку та розмірі. Натомість у касаційній скарзі викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з незадовільним майновим станом відповідача.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 133 КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
У статті 5 цього Закону також встановлено перелік суб'єктів, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні.
Водночас, суд звертає увагу на те, що органи Державної фіскальної служби є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.
Таким чином, клопотання податкового органу про відстрочення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до частини другої статті 4 означеного закону за подання до адміністративного суду суб'єктом владних повноважень, юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 8 Закону України від 21.12.16 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" передбачено, що з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум становить 1600,00 гривень.
З позовних вимог вбачається, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, відповідно до якої ціна позову становить 12 603,15 грн, отже сума сплати судового збору, що підлягала сплаті при зверненні до суду із цим позовом (у січня 2017 року) становила 1 600,00 грн.
Таким чином, за подання касаційної скарги Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області повинна надати суду документ про сплату судового збору у розмірі 3200 грн.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві. Код банку отримувача (МФО): 820019. Рахунок отримувача: 31213207700007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Призначення платежу: ";101;________ код клієнта за ЄДРПОУ; судовий збір за позовом _________ у справі №_________, Верховний Суд".
Враховуючи вищевикладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого заявник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Керуючись статтями 169, 248, 327, 330, 332, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 у справі № 826/1711/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Славія» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. В. Хохуляк