Іменем України
13 березня 2018 року
Київ
справа №820/11565/15
адміністративне провадження №К/9901/11406/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Суддя-доповідач - Бевзенко В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_3 до прокурора Київської області, прокурора Харківської області, Прокуратури Харківської області, Прокуратури Київської області, Державного казначейства України, Міністерства внутрішніх України, Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київській області, Державної санітарно-епідеміологічної служби України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року (суддя Бадюков Ю.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року (головуючий суддя Калитка О.М., судді Бондар О.В., Кононенко О.В.), -
01 грудня 2015 року ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до прокурора Київської області, прокурора Харківської області, Прокуратури Харківської області, Прокуратури Київської області, Державного казначейства України, Міністерства внутрішніх України, Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київській області, Державної санітарно-епідеміологічної служби України, в якому просив:
- визнати незаконними розміщення та експлуатацію спеціальних технічних засобів неофіційного отримання інформації за місцем його проживання Дзержинським РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, УБОЗ ГУ МВС України в Харківській області, УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві, УБОЗ ГУ МВС України в Київській області, Білоцерківським ГУ МВС України в Київській області в період з 1986 року по 2015 рік (АДРЕСА_3; АДРЕСА_1 та 75; АДРЕСА_2);
- визнати неналежним нагляд прокурорами Харківської та Київської областей за проведенням оперативно-розшукових заходів, внаслідок чого завдано шкоду його здоров'ю та здійснено незаконне втручання в приватне життя;
- встановити факт заподіяння йому каліцтв у зв'язку з виконанням службових обов'язків стажиста, слідчого, помічника прокурора Білоцерківського району Київської області та старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Київської області на території м. Києва, Київської області та м. Харкова, що виразилося у зміні і порушенні функцій внутрішніх органів внаслідок незаконного застосування спеціальних технічних засобів неофіційного отримання інформації та стягнути з Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київській області єдину разову допомогу у зв'язку з професійним каліцтвом у розмірі однієї мінімальної заробітної плати - 1378 грн відповідно до пункту 12 статті 41 Закону України «Про обов'язкове державне соціальне страхування»;
- виключити з трудової книжки запис про звільнення з посади старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Київської області від 19 квітня 2015 року, поновити на посаді старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Київської області, стягнути з прокуратури Київської області не отриману заробітну плату за період з травня 2002 року по жовтень 2015 року в сумі 209746,77 грн;
- визнати неналежним санітарно - епідеміологічний нагляд Державною санітарно - епідеміологічною службою України за використанням радіотехнічних об'єктів мобільного зв'язку;
- стягнути з Державного казначейства України компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю в сумі 109500 грн та моральну шкоду в сумі 9210640 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року, позовні вимоги про виключення з трудової книжки запису про звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення не отриманої заробітної плати за період з травня 2002 року по жовтень 2015 року в сумі 209746,77 грн залишено без розгляду у зв'язку із пропуском місячного строку звернення до суду із позовною заявою, встановленого частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній на час вчинення оскаржуваної процесуальної дії).
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року, у відкритті провадження у справі в решті позовних вимог відмовлено.
Відмова у відкритті провадження у справі мотивована тим, що вимоги позовної заяви не належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин. Ухвалою ОСОБА_3 роз'яснено його право звернення із такими позовними вимогами до суду в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтею 327 КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
30 січня 2018 року касаційна скарга ОСОБА_3 надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах, яка ухвалою судді-доповідача від 12 березня 2018 року прийнята до провадження та призначена до попереднього розгляду у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 2 грудня 2015 року, залишену без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року, про відмову у відкритті провадження у справі та направити справу на новий розгляд, одночасно визначивши підсудність справи Київському окружному адміністративному суду України.
Касаційна скарга вмотивована тим, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій не вказали достатніх обґрунтувань для відмови у відкритті провадження у справі.
Державною санітарно - епідеміологічною службою України надано заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заперечення відповідача вмотивовані тим, що порушенням прав, свобод та інтересів може бути дія, бездіяльність або рішення, які підтверджуються відповідними доказами, а не лише переконанням особи в тому, що їх порушено будь-ким, зокрема, суб'єктом владних повноважень.
Касаційна скарга має бути залишена без задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з частиною 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України).
Частиною 2 статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 2 частини 3 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
У рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.
Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, оскільки діяльність посадових осіб органів внутрішніх справ, прокуратури має свої особливості і не належить до управлінської сфери.
У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року, № 19-рп/2011 зазначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України). Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій статті 17 КАС України, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (пункти 1, 2, 3, 4).
Судами встановлено, що позивач, звертаючись до суду із позовною заявою, вважав, що діями прокурора Київської області, прокурора Харківської області, Прокуратури Харківської області, Прокуратури Київської області, Міністерства внутрішніх України було порушено його права, що призвело до погіршення стану його здоров'я. Вважав, що, оскільки такі дії було вчинено під час його роботи на посадах стажиста, слідчого, помічника прокурора та старшого слідчого слідчого відділу прокуратури їх слід вважати професійним каліцтвом.
Крім того, ОСОБА_3 вважає, що проти нього незаконно застосовано технічні засоби для неофіційного отримання інформації, одержаної ним під час виконання службових обов'язків в ході розслідування резонансних кримінальних справ, та іншу «несмертельну зброю».
Тобто, позивач просить встановити факт вчинення злочину проти нього, описуючи обставини його вчинення відповідними посадовими особами.
З огляду на зміст правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі, та заявлених вимог позивача, суд дійшов правильного висновку про те, що такі правовідносини врегульовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України. Оскаржувані позивачем дії та бездіяльність не пов'язані зі сферою управлінської діяльності. Зазначене виключає можливість розгляду даного позову в порядку адміністративного судочинства.
Вимоги щодо стягнення з Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київській області компенсації за шкоду заподіяну його здоров'ю та визнання неналежним санітарно - епідеміологічний нагляду Державною санітарно - епідеміологічною службою України за використанням радіотехнічних об'єктів мобільного зв'язку є нерозривно пов'язаними із встановленням протиправності дій відповідачів і мають розглядатися в сукупності із рештою позовних вимог.
За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, та задоволення вимог касаційної скарги.
За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді Н.А. Данилевич
В.М. Шарапа