Іменем України
03 березня 2018 року
Київ
справа №826/2383/16
адміністративне провадження №К/9901/18112/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідачаДанилевич Н.А.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Національної поліції у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного від 23 лютого 2017 року (головуючий суддя - Троян Н.М., судді: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.)
у справі № 826/2383/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у місті Києві, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону,
треті особи: Національна поліція України, Дніпровське відділення поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві
про визнання протиправним рішення, визнання протиправними дій, скасування наказу та поновлення на роботі,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач 1), Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач 2), Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону (далі - відповідач 3) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Національної поліції у місті Києві в частині включення позивача до списку поліцейських, які підлягають атестуванню;
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо проведення атестації позивача;
- визнати протиправним та скасувати рішення атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо відповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом від 10.12.2015;
- визнати протиправним та скасувати рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом від 12 січня 2016року;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у місті Києві від 25.01.2016 №47 о/с в частині звільнення позивача з посади старшого слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві;
- поновити позивача на посаді старшого слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві у спеціальному званні майор міліції;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.01.2016 до дня фактичного поновлення на роботі.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного від 23 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним рішення Головного управління Національної поліції у м. Києві в частині включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.
- визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №4 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10.12.2015 року зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа « 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», прийняте відносно ОСОБА_1.
- визнано протиправним та скасовано рішення Апеляційної комісії Північного регіону від 24.12.2015 «відхилити скаргу» прийняте за результатом скарги ОСОБА_1.
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 25.01.2016 №47 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
- поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві.
- стягнуто з Головного управління поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 50 220 грн 80 коп.
- в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вказані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо проведення атестації позивача суд вважає за необхідне відхилити, оскільки реалізацією таких дій відповідачів є прийняття оскаржуваного рішення щодо проведення атестації позивача, отже належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправним такого рішення. Крім того, підстави для прийняття оскаржуваного рішення Атестаційної комісії № 4 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 10.12.2015 року не відповідають критеріям визначеним пунктом 16 розділу IV Інструкції, які повинні враховувати при прийнятті рішення за результатом атестації поліцейського, відтак таке рішення про невідповідність займаній посаді позивача як такого, що підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Крім того, рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону прийняте без врахування критеріїв встановленими Інструкцією щодо: професійних якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки позивача, відтак підлягає скасуванню. Також оскільки рішення Атестаційної комісії Північного регіону слугувало єдиною підставою для видання наказу Головного управління НП у м. Києві від 25.01.2016 № 47 о/с про звільнення позивача, такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким в задоволені адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди для прийняття рішення неправильно застосували у цій справі частину другу статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки законодавець наділив керівника поліції повноваженнями по прийняттю рішення про проведення атестування поліцейських, у тому числі, для вирішення питання про звільнення зі служби через службову невідповідність. Також, в своїй касаційній скарзі відповідач посилається, на те, що позивач погодився з рішенням про проходження ним атестування та добровільно пройшов визначені Інструкцією № 1465 від 17.11.2015 року «Про порядок проведення атестування поліцейський» етапи атестування.
Позивач скористався своїм правом та надіслав до суду заперечення на касаційну скаргу в яких зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, враховуючи наступне.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів Верховного Суду керується положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських була затвердженої 17 листопада 2015 року наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1465.
02.07.2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію" №580-VІІІ який, відповідно до преамбули, визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно з пунктом 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) ч.7 ст.15 та ч.5 ст.21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року. Закон опублікований 06.08.2015 року та набрав чинності 07.11.2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закон №580-VІІІ, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до п. п. 9, 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закон №580-VІІІ, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Як визначено пунктом 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань, зокрема капітан міліції - капітан поліції.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі особистої заяви позивача наказом Головного управління Національної поліції в м. Києві від 07 листопада 2015 року № 10 о/с позивача без проведення конкурсу призначено на посаду аступника начальника поліції - начальника слідчого відділення Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві. При цьому, вказаний наказ не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду, також свідчить про те, що відповідач визнав позивача таким, що відповідає вимогам до поліцейських, визначеними Законом №580-VІІІ.
Зазначений наказ не дозволяє суду будь-яке подвійне трактування підстав для його прийняття.
Прийнявши його, відповідач взяв на себе відповідальність за його достовірність, а саме, за відповідність позивача вимогам до поліцейських та за його призначення в порядку переатестування.
До того ж відповідно до пункту 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.
Зазначена норма не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.
Та обставина, що при прийнятті позивача на службу в поліцію для нього не проводився конкурс на зайняття посади в поліції, не породжує для відповідача право проводити відповідний конкурс в подальшому, тобто для вже призначеного на посаду працівника.
Статтею 59 Закону №580-VІІІ визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського. Згідно з приписами ст. 58 Закону №580-VІІІ призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Таким чином, оскільки позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення за його згодою він вважається відповідно до статті 58 цього Закону призначеним безстроково.
Аналіз пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №580-VІІІ свідчить про те, що вказана норма не визначає будь-якого окремого порядку прийняття на службу в поліцію, а визначає порядок прийняття на службу в поліцію осіб, які проходили службу в органах міліції, у зв'язку з ліквідацією цих органів - суб'єктів публічного права та утворення органів поліції.
Наявність тимчасового штату органу не виключає прийняття на службу безстроково, як і наявність затвердженого постійного штату органу не виключає прийняття на службу тимчасово. Згідно з ч.2 ст.58 Закону №580-VІІІ строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту. Прийняття на службу постійно або тимчасово встановлюється наказом згідно з яким приймається на службу особа.
Наказ Головного управління Національної поліції в Вінницькій області від 07.11.2015 року № 2 о/с відносно позивача про прийняття його на службу в поліцію та призначення на посаду не містить жодних застережень про тимчасовість призначення на посаду.
За таких обставин судом встановлено, що позивач з 07.11.2015 року проходить служу на посаді в органах Національної поліції у відповідності до ст.58 Закону України №580-VІІІ безстроково.
Законом України №580-VІІІ також визначені мета та підстави атестування поліцейських. Відповідно до ч.1 ст.57 Закону атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465, зокрема пункт 3 розділу І.
Частиною 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Наведені у частині 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.
Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.
Позиція НП України зводиться до того, що атестування позивача проведено в порядку атестації усіх поліцейських НП України з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає частині 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".
Проте наведені підстави для призначення атестування колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій вищезазначеної статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".
Закон України "Про Національну поліцію" не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію".
Закріплену у частині 1 статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" мету атестування відповідач - НП України необґрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач не довів.
Отже, позивача протиправно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.
Крім того, правові та організаційні засади процедури оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня (атестації) врегульовано Законом України "Про професійний розвиток працівників" від 12.01.2012 р. №4312-VI.
Таким чином, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України "Про професійний розвиток працівників" та Закону України "Про Національну поліцію".
За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій, щодо відсутності підстав передбачених ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію" для направлення позивача для атестування поліцейських відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи касаційної скарги не спростовують доводів судів першої та апеляційної інстанції.
З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючисьстаттями 343, 350, 356 Кодексу адміністративногосудочинстваУкраїни, -
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного від 23 лютого 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа