13 березня 2018 року
Київ
справа №826/20171/16
адміністративне провадження №К/9901/11272/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №826/20171/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017, позовні вимоги - задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Одеська митниця Державної фіскальної служби 26.01.2018 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2018 касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі визначено законом, та надано заявнику строк на усунення недоліків терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали.
Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено представнику відповідача 16.02.2018, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення №6507806003998.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду направлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги, яке мотивовано необхідністю додаткового часу для сплати судового збору у даній справі, оскільки робота Одеської митниці Державної фіскальної служби, яка пов'язана зі здійсненням розрахунків з Державним бюджетом України, є постійно заблокована через з відсутність затвердженого кошторису Одеської митниці Державної фіскальної служби на дату подання касаційної скарги, а в подальшому у зв'язку з виконанням виконавчого листа по справі №815/2761/15, що унеможливлює сплату судового збору у даній справі.
Проте, на підтвердження доводів, викладених у вказаному клопотанні, заявником не надано жодних доказів на їх підтвердження.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Одеська митниця є державними органами, яка утримуються за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Відповідачем не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
Також, відповідачем не зазначено в який розумний строк недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наведені обставини не можуть бути підставою для продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.
Таким чином, клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене, Одеською митницею Державної фіскальної служби не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору у розмірі визначеному законом, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання Одеської митниці Державної фіскальної служби про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №826/20171/16.
Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №826/20171/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Одеської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В.В. Хохуляк