Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 480/294/18
про відмову у відкритті провадження
14 березня 2018 року м. Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Шаронова Н.О., розглянувши матеріали позовної заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
встановив:
27 лютого 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПРИВАТБАНК” (далі - позивач) звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення кредитної заборгованості, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором № б/н від 02.10.2012, а також про стягнення судових витрат у справі в сумі 1762 грн.
Відповідно до статей 1, 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статтей 2, 4, 5, 12, 13, 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач, які на час участі у справі відповідно до ст. ст. 46 - 47 ЦПК України повинні володіти цивільно - процесуальною правосуб'єктністю, тобто мати цивільно - процесуальну правоздатність та цивільно - процесуальну дієздатність.
Під цивільно - процесуальною правоздатністю розуміють здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони.
Цивільно - процесуальну правоздатність мають усі фізичні і юридичні особи.
Під цивільно - процесуальною дієздатністю розуміють здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Цивільну - процесуальну дієздатність мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також, неповнолітні, у випадках прямо передбачених законом.
Із системно - логічного аналізу виписаних норм можна зробити висновок про те, що цивільний позов може заявити лише фізична особа, яка володіє цивільно-процесуальною право- та діє- здатністю, тобто є живою.
Аналогічно, позов може бути пред'явлений тільки до особи, яка на час вчинення названої процесуальної дії є живою.
Частиною ч. 4 статтею 25 ЦК України цивільна правоздатність особи припиняється у день її смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00019754044 від 14.03.2018, наданого на запит суду від 13.03.2017, громадянка України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, померла 10 вересня 2015 року, про що Виконавчим комітетом Надбузької сільської ради Миколаївського району Миколаївської області складено актовий запис № 41 від 11 вересня 2015 року.
Таким чином даний позов пред'явлено позивачем до особи, яка померла 10 вересня 2015 року, тобто за два роки до звернення позивачем до суду з цим позовом.
Отже, позов Публічним акціонерним товариством комерційний банк “ПРИВАТБАНК” пред'явлено до суду 27 лютого 2018 року до вже померлої 10 вересня 2015 року ОСОБА_1, а положення ст. 55 ЦПК України стосуються випадків, коли необхідність вирішення питання процесуального правонаступництва виникає після пред'явлення позову.
Пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 ЦК України припинено, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження слід відмовити.
Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з положеннями ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Апеляційного суду Миколаївської області.
Суддя Н.О. Шаронова
14.03.2018