05 березня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/72/18
11 год. 43 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Хом'якової В.В.,
при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача Малюк Є.В., представника відповідача Зуб О.Г., Чумаченко М. А., Тринос О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" до Херсонської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, стягнення зайво сплачених коштів за проведення митного оформлення товару в сумі 56644,51 грн.,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" звернулось до суду з адміністративним позовом до Херсонської митниці ДФС України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської митниці ДФС № UA508070/2017/000039/2 від 30.11.2017 року про коригування митної вартості товарів;
- стягнути з відповідача на користь позивача зайво сплачені кошти за проведення митного оформлення товару, внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA508070/2017/000039/2 від 30.11.2017 року в сумі 56644,51 грн.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на те, що 30.11.2017 року під час декларування виробів побутового призначення для санітарно-технічних цілей (гідробоксів, код товару 70200080) у порядку, встановленому Митним кодексом України, позивачем була визначена митна вартість гідробоксів в сумі 20020,00 доларів США, яка визначалась за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються, у відповідності до ст.ст. 57, 58 Митного кодексу України. Позивач вказує, що під час декларування товарів, ним було подано повний пакет документів, необхідний для митного оформлення вказаного в декларації товару. Крім того, ним додатково, на електронний запит митниці, подано прайс-лист від постачальника-продавця, комерційну пропозицію та копію митної декларації країни відправлення. Проте, на противагу цьому, Херсонською митницею ДФС було прийнято рішення № UA508070/2017/000039/2 від 30.11.2017 про коригування митної вартості за резервним методом та визначено вартість товарів в сумі 1,91 доларів США/кг, а всього - 26931 доларів США. Також, позивач зазначає, що у зв'язку із згаданим рішенням про коригування митної вартості товарів, він був змушений додатково надмірно сплатити суму ПДВ в розмірі 38943,10 грн. та суму ввізного мита в розмірі 17701,41 грн., а всього - 56644,51 грн. Позивач вважає, що рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості № UA508070/2017/000039/2 від 30.11.2017 є протиправним, оскільки було прийняте з порушенням зазначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб'єктів господарювання.
Відповідач у своєму відзиві проти позову заперечує, просить відмовити позивачу повністю у його задоволені, посилаючись на те, що за результатами оцінки ризику щодо митної декларації №508070/2017/000976 спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів та витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів з коментарем до них "можливе заниження митної вартості товару". На підставі Митного кодексу України та Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України була здійснена перевірка документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, якою встановлено, що документи містять розбіжності, а також те, що числові значення складових митної вартості товарів не підтверджені документально та заявлено неповні відомості про митну вартість товарів. Відповідач вказує, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару було детально вивчено договір купівлі-продажу та інші документи подані декларантом для здійснення митного оформлення. Перевіркою поданих документів встановлено , що у довідці про транспортні витрати від 23.11.2017 № 2311/11 міститься посилання на коносамент № 962281323, в той час як до митного оформлення подано коносамент від 21.10.2017 № MRFB , а вказана у довідці вартість транспортних витрат не відповідає ринковій і є значно нижчою. У довідці від 23.11.2017 № 2311/11 відсутні реквізити договору , на виконання яких вони видані. В зв'язку з цим, декларанту було запропоновано надати додаткові документи, після надання яких митним органом також виявлено розбіжності - в додатково наданій до митного оформлення експортній декларації країни відправлення від 15.10.2017 № 2231201700003252557 міститься посилання на коносамент, відмінний від наданого до митного оформлення, вартість товару за штуки та його опис відрізняються від вказаних в комерційному інвойсі № GS/02-1701 від 17.10.2017.
Відповідач зазначає, що відсутність в поданих документах усієї необхідної інформації щодо митної вартості товару; неподання усіх додаткових документів, що підтверджують її вартість, призводить до невиконання умов застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Відтак, у зв'язку із невизнанням митної вартості її було скориговано, визначено за резервним методом та прийнято правомірне на думку відповідача рішення № UA508070/2017/000039/2 від 30.11.2017. Крім того, відповідач вказує, що позивачем не було дотримано спеціального порядку щодо повернення надмірно сплачених коштів, а тому не може бути задоволена його вимога про стягнення з митного органу зайво сплачених коштів за проведення митного оформлення товару.
Ухвалою від 31.01.2018 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 26.02.2018. У судовому засіданні 26.02.2018 оголошено перерву по справі до 05.03.2018.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні по суті позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити з підстав, які викладені у відзиві на адміністративний позов.
Заслухавши наведені в обґрунтування позову доводи представника позивача, а також заперечення представників відповідачів по суті позовних вимог, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.
30.11.2017 декларантом підприємства ТОВ "КФ "Строй Мастер" за договором про надання послуг митного брокера ФОП ОСОБА_5 до сектору митного оформлення митного поста "Херсон-центральний" Херсонської митниці ДФС було подано митну декларацію для здійснення митного оформлення товару "душові кабіни", країна походження Китай, якій присвоєно номер № UA 508070/2017/000976. Товар ввезено на умовах поставки FOB - SHANGHAI (Китай) на виконання умов договору від 05.10.2017 № CH-UA-17/10/05 між ним та компанією Jiaxing Farland Sanitary Ware CO., LTD. (Китай).
Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості декларантом, надано наступні документи: - пакувальний лист б/н від 17.10.2017; рахунок-фактура GS/02-1701 від 17.10.2017; коносамент № MRFB17100632 від 21.10.2017; акт про проведення митного огляду № UА500120/2017/002421 від 29.11.2017; довідку, що підтверджує транспортні витрати 2311/11 від 23.11.2017; доповнення до контракту № 1 від 17.10.2017; зовнішньоекономічний договір від 05.10.2017 № CH-UA-17/10/05; договір на перевезення № 11012017-1 від 11.01.2017.
Херсонською митницею ДФС, на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України та у відповідності до ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявленої ТОВ "КФ "Строй Мастер" митної вартості товарів, запропоновано надати позивачу додаткові документи: 1) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 2) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації; 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
У відповідь на звернення щодо надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість товару, декларантом додатково разом із заявою № 20/12/2017-89 від 21.12.2017 було надано відповідачу нижчевикладені документи: прайс-лист від виробника; комерційну пропозицію від виробника; експортну декларацію країни відправлення;
Херсонською митницею ДФС було прийнято рішення № UA508070/2017/000039/2 від 30.11.2017 про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено, що подані заявником документи для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх необхідних даних та не всі відомості і розрахунки підтверджені. Декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару. Декларантом неподані усі необхідні документи, а саме: 1) каталоги виробника товару, 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, 3) виписку з бухгалтерської документації, 4) страхові документи, 5) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару . Подані декларантом документи містять розбіжності : в поданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати від 23.11.2017 № 2311/11 міститься посилання на коносамент № 962281323, в той час як до митного оформлення подано коносамент від 21.10.2017 № MRFB , а в додатково наданій експортній декларації країни відправлення також міститься посилання на коносамент, відмінний від наданого до митного оформлення. Оформлення експортної декларації здійснено 15.10.2017 , що на два дні раніше видачі інвойсу від 17.10.2017 № GS/02-1701, посилання на яке міститься у цій декларації. Тому митну вартість товару скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, а також вказано причини, з яких не застосовані попередні методи .
Старшим державним інспектором Тринос О.М. складено картку № UА508070/2017/00036 від 30.11.2017 відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів .
Не погоджуючись з рішенням № UA508070/2017/000039/2 від 30.11.2017 про коригування заявленої митної вартості, позивач через свого представника звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати його протиправним та скасувати, а також стягнути з відповідача на користь позивача зайво сплачені кошти за проведення митного оформлення товару, внаслідок прийняття рішення № UA508070/2017/000039/2 від 30.11.2017 року.
Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
У відповідності до частини 3 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Частиною 1 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно з частиною 1 статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, до яких, зокрема, відносяться виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення, шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 54 Митного Кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформлені товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів: у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Разом з тим, відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Тобто, відповідно до норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
Так, однією з підстав для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало встановлення відповідачем того, що документи, подані для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності, в поданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати від 23.11.2017 № 2311/11 міститься посилання на коносамент № 962281323, в той час як до митного оформлення подано коносамент від 21.10.2017 № MRFB17100632 , а в додатково наданій експортній декларації країни відправлення також міститься посилання на коносамент, відмінний від наданого до митного оформлення. Судом встановлено, що у довідці про транспортні витрати від 23.11.17 дійсно зазначений коносамент 962281323. При оформлені морського перевезення вантажу, згідно сталої морської практики оформлюється одночасно два типи коносаментів: лінійний коносамент (Master bill of loading) та домашній коносамент (House bill of loading). Лінійний коносамент видається морським перевізником і підписується капітаном (або лінійним агентом, представником судноплавної компанії) та передається експедитору/агенту. Лінійний коносамент підтверджує замовлення/бронювання певного вантажомісця на судні (згідно ваги вантажу, типу контейнеру та інше) для перевезення до конкретного порту. В ході судового розгляду справи, представник позивача пояснив, що був оформлений лінійний коносамент під номером 962281323 щодо перевезення в Одесу вантажу з зазначенням ваги вантажу та номеру контейнеру. Домашній коносамент видається вже безпосередньо експедитором зі вказівкою даних про фактичних відправника та отримувача вантажу. В даному випадку, експедитором ПП «Савікон» (після оформлення лінійного коносаменту) був виданий домашній коносамент за № MRFB17100632. З урахуванням викладеного, судом встановлено не розбіжності у номерах коносаментів, а не врахування митним органом специфіки укладення договорів морського перевезення вантажів, коли обидва документи одного й того ж вантажу, оформлюються з різних підстав на різних етапах морського перевезення. На час оформлення митної декларації країни відправлення, у вантажовідправника були дані лінійного коносаменту 962281323, які й були зазначені останнім. Дані домашнього коносаменту у вантажовідправника бути не могли, оскільки сторонами в даному товарно-супровідному документі зазначались вже експедитор та отримувач вантажу. Посилання в митній декларації країни відправлення на номер лінійного коносаменту не свідчить про наявність розбіжностей та про можливе заниження позивачем митної вартості товарів.
Що стосується розбіжностей у датах експортної декларації 15.10.2017 , що на два дні раніше видачі інвойсу від 17.10.2017 № GS/02-1701, посилання на який міститься у цій декларації, то позивач посилається на допущену при оформленні інвойсу помилку, що підтверджується листом виробника. Цей лист був наданий митниці разом із заявою від 27.12.2017, відповіді на заяву суду не надано. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу дата інвойсу безпосередньо ціни товару не стосуються, а відтак помилка у даті не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Також відповідач вказує на неподання усіх необхідних документів, а саме: 1) каталоги виробника товару, 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експортними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, 3) виписку з бухгалтерської документації, 4) страхові документи, 5) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару . Разом з тим такі документи подаються якщо первісно подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, позивачем був наданий прайс лист, комерційна пропозиція та експортна декларація країни відправлення.
Суд зазначає, що частина 2 статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів.
Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості.
Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA508070/2017/000039/2 від 30.11.2017.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач по справі прийняв рішення про корегування митної вартості за відсутністю обґрунтованих підстав вважати заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів неповними, недостовірними чи з розбіжностями, у зв'язку з чим, під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, діяв у спосіб, що не відповідає вимогам Митного кодексу України. Інші заперечення щодо оформлення коносаменту, комерційної пропозиції продавця суд не розглядає, оскільки такі підстави відсутні в оспорюваному рішенні.
Щодо правомірності та обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з Херсонської митниці ДФС України зайво сплачених коштів за проведення митного оформлення товару, внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товару, у сумі 56644,51 грн., то суд вказує про наступне.
Питання щодо порядку та умов повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів врегульовано ст. 301 Митного кодексу України, ст. 43 Податкового кодексу України та ст. 45 Бюджетного кодексу України, Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим Наказом Державна митна служба України від 20.07.2007р. № 618 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364 (далі - Порядок № 618).
Так, ч. 1, ч. 3 ст.301 Митного кодексу України встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Розділом ІІІ Порядку № 618 встановлено порядок повернення платникам податків митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами. Згідно п.1 Розділу ІІІ Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Ця заява разом з пакетом документів перевіряється, та готується висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України .Відповідно до п.7 Розділу ІІІ Порядку №618 висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.
Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.
Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення. При цьому, повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.
З урахуванням наведених законодавчих норм, суд дійшов висновку про передчасність та відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплаченої суми митних платежів у розмірі 56644,51 грн.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 139, 243-245, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської митниці Державної фіскальної служби України № UA508070/2017/000039/2 від 30.11.2017 про коригування митної вартості товарів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Херсонської митниці Державної фіскальної служби України (73000, м. Херсон, вул. Гоголя, 13, код ЄДРПОУ 39624611) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" (73000, м. Херсон, вул. Стрітенська, 21-А, код ЄДРПОУ 36236056) сплачений судовий збір в сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний - 14 березня 2018 р.
Суддя Хом'якова В.В.
кат. 5.2.2