18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
05 березня 2018 року м. Черкаси справа № 925/1239/17
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Сахно І.В.,
за участю представників сторін :
від позивача - Бочал В.М. - особисто, Чепурний В.П., Сизоненко О.В. - за довіреністю,
від відповідача-1 - Капітоненко А.Ю., Геращенко М.В. - за довіреністю,
від відповідача-2 - Бузько І.П. - за довіреністю,
від третьої особи - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Бочала В'ячеслава Михайловича, м. Черкаси
до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ", м. Черкаси,
до відповідача - 2: Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", м. Черкаси
третя особа на стороні позивача Управління Державної архітектурної будівельної інспекції у Черкаській області
про стягнення 6769593 грн. та визнання неправочинними дій Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації",
Позивач заявив позов, в якому просить суд стягнути з відповідача-1 на користь позивача кошти з урахуванням втрат внаслідок інфляції в сумі 6769593 грн. за виконані роботи у 2003 та 2005 роках по договорах підряду: від 24.08.2003 та від 03.11.2005 на об'єктах відповідача, розташованих у м. Черкаси між вул. Якубовського та вул. Ярославською.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач-1 не виконав належним чином своїх зобов'язань за укладеними між сторонами договорами підряду: від 24.08.2003 та від 03.11.2005, а саме не розрахувався за виконані позивачем роботи у 2003 та 2005 роках на об'єктах відповідача, розташованих у м. Черкаси між вул. Якубовського та вул. Ярославською.
22.12.2017 позивач подав заяву з уточненнями позовних вимог, в якій просить визнати дії відповідача 2 - Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" не правочинними. В обґрунтування заявленої вимоги щодо відповідача-2 позивач вказує на те, що останній допустив порушення чинного законодавства. У 2012р. відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з заявою про реєстрацію права власності на об'єкти розташовані за адресою м. Черкаси Ярославська 7 (авторинок) на підставі рішення Господарського суду Черкаської області №16/1098 від 25.06.2010. Відповідачу 2 було відомо, що у відповідача-1 відсутні документи на будівництво, про що було вказано в акті, в експлуатацію вони не приймались. В акті зазначається: «Документи на будівництво не представлені». Відповідно до роз'яснень Мінюсту та висновками Верховного суду України відповідач-2 повинен був звернутись до суду з повідомленням про виявлені ним порушення (недостовірні данні) та просити суд врахувати їх або постановити нове рішення з урахуванням вказаних ним недоліків (порушень) з боку відповідача-1. Цього зроблено не було. В результаті допущенного порушення вимог «Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» затвердженим Мінюстом України.
31.10.2017 представник відповідача-1 подав до суду відзив на позовну заяву (том 1, а.с 142-144), в якому проти позову заперечує повністю з наступних підстав. На думку відповідача-1 твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки по договорам підряду, на які посилається позивач в своїй позовній заяві, будь-які будівельні роботи не виконувались. У відповідних договорах не міститься вказівки на конкретні об'єкти, які мали бути збудовані в порядку їх виконання, що унеможливлює їх врахування в якості доказів будівництва Позивачем визначених ним магазинів. За таких обставин, позивач не мав жодного відношення до виконання робіт з будівництва комплексу будівель автомобільного ринку, доводи щодо наявності у нього будь-яких прав на отримання вартості виконаних робіт з будівництва вказаних вище об'єктів, є необґрунтованими. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач не надав жодного доказу реального виконання ним будь-яких будівельних робіт, що є обов'язковою умовою стягнення коштів з їх оплати. Для доведення фактичного виконання будівельних робіт за відповідними договорами підряду, Позивач мав надати на розгляд суду акти про виконані роботи, із зазначенням переліку виконаних робіт по спірним об'єктам. Позивачем не надано до матеріалів справи належних доказів виконання ним будівельних робіт, вартість яких заявлена ним до стягнення.
На думку представника Відповідача 1 факт будівництва магазинів, розташованих в м. Черкаси, по вул. Ярославській, 7 саме Відповідачем на даний час встановлено судовим рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010 по справі № 16/1098.
Крім того, обставини будівництва відповідних об'єктів досліджувались також в межах розгляду справи № 925/237/17 та в рішенні від 21.04.2017, Господарський суд Черкаської області встановив відсутність у Позивача належних та допустимих доказів фактичного виконання робіт за договорами підряду від 24.08.2003 та 03.11.2005.
31.10.2017 представник відповідача-2 подав до суду відзив на позовну заяву (том 1, а.с 111-112), в якому проти позову заперечує повністю з наступних підстав. КП "ЧООБТІ" не є належним Відповідачем по даній справі, оскільки до компетенції КП "ЧООБТІ" належить лише проведення інвентаризації нерухомого майна, а до 01.01.2013 були делеговані повноваження щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно. Отже, договірні відносини на підставі вищевказаних договорів виникли між Позивачем та ТОВ "СОИЛ", а КП "ЧООБТІ" не є стороною по даних договорах підряду. Більш того, між Позивачем та КП "ЧООБТІ" відсутні будь-які правові відносини, зокрема, письмовий договір. Позивачем в позовній заяві взагалі не визначено та не доведено які конкретно його права були порушені відповідачем-2 . В матеріалах справи відсутні будь-які докази, яке саме його право порушено і яким чином, а також не зазначені правові підстави для звернення Позивача з позовом до КП "ЧООБТІ" про стягнення коштів в сумі 6769593 грн. за виконані роботи згідно з укладеними договорами підряду. Відтак на думку представника Відповідача 2 спір між КП "ЧООБТІ" та Позивачем відсутній.
В судовому засіданні 24.01.2018 господарським судом відповідно до п. 9 Перехідних положень ГПК України оголошено про перехід до розгляду справи у підготовчому засіданні за правилами, що діють після набрання чинності редакцією Кодексу від 15.12.2018.
Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.
В судовому засіданні 02.03.2018 господарським судом відповідно до положень ГПК України оголошено розгляд справи по суті.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засіданні позивач та його представники повністю підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповідно до поданих у справу доказів на підтвердження позовних вимог; заперечили проти доводів відповідача-1, викладених у відзиві на позов; та стверджували, що відповідач, будучи позивачем у справі № 16/1098, не довів і не подав доказів того, що магазини (спірні об'єкти) споруджував саме відповідач, дані об'єкти нерухомості не здано в експлуатацію та не здавались при інвентаризації, про що вказано у зведеному акті від 2009-2010; у справі № 16/1098 немає жодного доказу виконання відповідачем робіт по будівництву комплексу магазинів, серед яких і магазини загальною площею 431,75 кв.м., які будував позивач і є власністю позивача; у листі від 27.09.2016 відповідач підтверджує, що визнає договір підряду. Також представники Позивача пояснили, що позовна давність не розповсюджується на дані відносити, оскільки Позивач дізнався про своє порушене право лише 17.10.2016 під час проведення зборів, а надавши лист про визнання боргу, Відповідач 1 поновив перебіг позовної давності. Позивач також пояснив, що особисто будував магазини за власні кошти та із власних матеріалів, оскільки у відповідача не було коштів, а у відповідача лише була відведена земельна ділянка; магазини неможливо було передати позивачу, оскільки не було акта введення в експлуатацію, у зв'язку з цим позивач та відповідач усно домовились про те, що позивач буде користуватись магазинами аж поки не буде введено їх в експлуатацію. На думку Позивача Відповідач 1 ввів у оману суд і Позивача, незаконно оформив право власності на себе на всі магазини, чим порушив законне право власності позивача на побудовані ним магазини. Із зазначених підстав Позивач та його представники просили повністю задовольнити позов.
У судовому засіданні представники відповідача-1, проти позову заперечили повністю, з підстав вказаних у відзиві на позов, просили суд застосувати строк позовної давності у спірних правовідносинах.
У судовому засіданні представники відповідача-2, проти позову заперечила повністю, з підстав його необґрунтованості.
У судовому засіданні 05 березня 2018 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 240 ГПК України.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення і доводи позивача та представників відповідачів, суд приходить до наступного.
Відповідно до рішення Черкаської міської ради від 27 січня 1998 року Товариству з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" (відповідач 1) був виданий Державний акт на право користування земельною ділянкою площею 4,34 га строком на 49 років для розміщення автомобільного ринку між вул. Якубовського та вул. Ярославська у м. Черкаси.
У відповідності до наданих дозволів на забудову від 07.02.2003 відповідач 1 уклав у цьому ж році з позивачем та іншими контрагентами договори підряду, зокрема, із позивачем було укладено договори підряду: від 24.08.2003 на будівництво магазину площею 178,75 кв. м. та від 03.11.2005 на будівництво магазину площею 253 кв.м.
Відповідно до п.1.1. Договору підряду від 24.08.2003 (далі-Договір 1) замовник (відповідач-1) замовляє підряднику (позивач) будівництво приміщення магазину на земельній ділянці, що належать замовнику на підставі рішення міськвиконкому, який виконує будівництво із своїх матеріалів та на свій ризик згідно кошторису та проекту (т. 1 а.с. 17-27).
Відповідно до п.2.2. Договору 1 всю документацію, що необхідна підряднику для виконання робіт надає замовник (кошторис, проект).
Відповідно до п.2.3. Договору 1 вартість робіт по договору визначається згідно кошторису, який виготовляє та надає підряднику замовник. Всі зміни кошторису по вартості робіт проводяться по обоюдній згоді обох сторін шляхом переговорів.
Відповідно до п.2.4. Договору 1 згідно наданого замовником кошторису, проекту, плану підрядник на свій розсуд, не ставлячи до відома замовника, організує роботи по виконанню замовлення, має право від свого імені заключати договори субпідряду, залучати до будівництва державні та комерційні підприємства, приватних підприємців та інших громадян України з єдиною метою - виконання договору.
Відповідно до п.2.5. Договору 1 підрядник зобов'язаний виконати замовлення на протязі 1-го (одного) року після отримання від замовника всієї необхідної для роботи документації.
Відповідно до п.2.6. Договору 1 по закінченню, будівництва, виконання замовлення, замовник зобов'язується прийняти виконані роботи про що складається акт виконаних робіт. В акті зазначаються всі недоліки, відступи від договору та інше, в разі відсутності таких заяв вважати договір виконаним в повному обсязі.
Відповідно до пункту 4.1. Договору 1 замовник зобов'язаний розрахуватись з підрядником згідно складеного замовником кошторису, а також підписаному акту виконаних робіт в якому зазначено остаточну суму коштів за виконані роботи на протязі 25 місяців після офіційного письмового попередження підрядника.
Пунктом 5.1 Договору 1 передбачено, що в разі відмови замовника приймати виконані роботи, або розрахуватись після отримання офіційного листа, підрядник має право отримати, крім коштів за виконані роботи, кошти згідно рівня інфляції та штрафні санкції за прос рочку виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 5.2. Договору 1 всі інші питання, які не знайшли свого відображення в даному договорі регулюються згідно Цивільного кодексу України та вирішуються згідно обоюдної домовленості, якщо дане неможливо - в судовому порядку.
Відповідно до пункту 6.1. договір набирає чинності з моменту його підписання.
03.11.2005 відповідач 1 уклав з позивачем договір будівельного підряду на будівництво магазину площею 253 кв.м. (далі Договір 2) (т. 1 а.с. 18-28).
Відповідно до п.1.1. Договору 2 замовник (відповідач-1) замовляє підряднику (позивач) будівництво повного приміщення магазину загальною площею 253 кв.м. (в який входить: приміщення газової котельні та її обладнання газовим котлом, сигналізацією, санвузла, проведення та підключення до газової магістралі трубами, проведення та підключення до водопостачання, проведення та підключення до каналізаційної мережі, проведення та підключення до ел. постачання) на земельній ділянці, що належать замовнику на підставі рішення міськвиконкому, який виконує будівництво із своїх матеріалів та на свій ризик та передає об'єкт замовнику, який сам здає об'єкт в експлуатацію.
Відповідно до п.2.1. Договору 2 всю документацію (дозвіл на будівництво, проект, кошторис та інші), що необхідна підряднику для виконання робіт надає замовник. Підрядник лише координує будівництво приміщень безпосередніми виконавцями та забезпечує їх передачу замовнику, який самостійно здає об'єкт в експлуатацію.
Власником об'єкту будівництва до їх здачі замовнику є підрядник , за кошти котрого виконувалось будівництво.
Відповідно до п.2.2. Договору 2 вартість робіт по договору визначається згідно кошторису, який виготовляє та надає підряднику замовник. Всі зміни кошторису по вартості робіт проводяться по обопільній згоді обох сторін шляхом переговорів та підписанню необхідних документів.
Відповідно до п.2.3. Договору 2 згідно наданого замовником кошторису, проекту, результату пошукових робіт та інших необхідних документів плану підрядник на свій розсуд, не ставлячи до відома замовника, організує роботи по виконанню замовлення, має право від свого імені заключати договори субпідряду, залучати до будівництва державні та комерційні підприємства, приватних підприємців та інших громадян України з єдиною метою - виконання договору.
Відповідно до п.2.4. Договору 2 підрядник зобов'язаний виконати замовлення (будівництво) на протязі 1-го (одного) року після отримання від замовника всієї необхідної для роботи документації. Страхування об'єкту будівництва покладається на замовника.
Відповідно до п.2.5. Договору 2 замовник зобов'язаний по закінченню будівництва прийняти виконані роботи за свій рахунок про що складається акт виконаних робіт. В акті зазначаються всі недоліки, відступи від договору та інше, в разі відсутності таких заяв вважати договір виконаним в повному обсязі.
Відповідно до пункту 4.1. Договору 2 замовник зобов'язаний розрахуватись з підрядником згідно складеного замовником кошторису, а також підписаному акту виконаних робіт в якому зазначено остаточну суму коштів за виконання робіт після визначення прав власності на земельну ділянку на протязі 30-ти днів. Вказана остаточна сумав акті виконаних робітне підлягає оскарженню чи перегляду.
Пунктом 5.1 Договору 2 передбачено, що в разі відмови замовника приймати виконані роботи, або розрахуватись, підрядник має право отримати, крім коштів за виконані роботи, кошти згідно рівня інфляції та штрафні санкції за прос рочку виконання зобов'язання.
Відповідно до пункту 5.2. Договору 2 всі інші питання, які не знайшли свого відображення в даному договорі вирішуються шляхом переговорів, в разі неможливості такого - згідно Цивільного кодексу України в судовому порядку.
Відповідно до пункту 6.2. договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами.
Згідно з умовами цих договорів підряду та у відповідності ст.ст. 844, 877 ЦК, ст. 318 ГК відповідач 1 надав позивачеві за своїм підписом всю технічну документацію на спорудження об'єктів (проекти, кошториси (т.1 а.с. 18-27, 29-38) та визначив місце розташування даних магазинів (т.2 а.с. 186). Позивач розпочав спорудження магазинів на свій страх і ризик та за власні кошти; в кошторисі зазначається, що власником магазинів є позивач Бочал В.М.
Згідно з додатками до зазначених вище договорів зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва магазину площею 178,75 кв. м. становить 399208 грн., на будівництво магазину площею 253 кв.м. 1011840 грн. (т. 1 а.с. 20, 31).
Господарський суд вважає, що укладені між відповідачем 1 та позивачем договори за своєю правовою природою являються договорами будівельного підряду.
Відповідно до п. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Спорудження об'єктів проводилося з будівельних матеріалів позивача та з матеріалів і за кошти інших фізичних осіб, роботи здійснили ліцензовані будівельні організації (т.1 а.с.55-66, т.2 а. с. 21-96).
Якість виконаних робіт та відповідність їх Державним будівельним нормам і правилам було підтверджено висновком № 3-БТ експертного будівельно-технічного дослідження, складеного Приватним підприємством "Експертна установа" від 17.05.2010, в якому вказано, що всі забудови, серед яких і магазини, що збудував позивач, відповідають діючим Державним будівельним нормам.
Будівництво магазинів здійснював безпосередньо позивач з залученням ліцензованих будівельних організацій, що також підтверджують свідки приватні підприємці Чеснов К.О., Малков А.Є., Редчиць В.М., які здійснюють торгівлю на даному ринку та їх торгові точки знаходяться поруч з даними об'єктами (т.3 а.с.98-100).
Після закінчення будівництва у 2004 - 2007 роках позивач неодноразово звертався до відповідача (замовника) із заявами щодо підписання актів виконаних робіт, як це передбачено п. 2.5 та п. 2.6 договорів підряду та ст. ст. 853, 854, 882 ЦК, ст. 321 ГК, та розрахуватись за спорудженні позивачем магазини, однак відповіді на них отримано не було та розрахунків також не проведено.
Відповідач 1 в 2010 році звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою про визнання права власності на самочинно споруджене майно розташованого на земельній ділянці за адресою м. Черкаси, вул. Ярославська 7, в тому числі і магазини, які спорудив позивач по договору підряду та розрахунки за які проведені не були. Рішенням господарського суду від 24.06.2010 у справі №16/1098 за відповідачем було визнано право власності на майно та відповідач зареєстрував право власності на дані об'єкти за ТОВ "СОИЛ", не провівши розрахунки із позивачем за споруджені об'єкти.
Як йдеться з позовної заяви та пояснень позивача про реєстрацію права власності на магазини за відповідачем 1 він дізнався лише в жовтні 2016 року на зборах забудовників автомобільного ринку. Раніше позивач не міг знати про рішення суду від 24.06.2010 у справі № 16/1098, оскільки не був учасником процесу у цій справі.
Відповідно до ч. 2 п. 2.1 договору та на підставі ст. 876 ЦК (в редакції на 15.12.2005, який діяв на момент укладення договорів підряду), магазини залишаються у власності підрядника (позивача) до моменту проведення розрахунків за їх спорудження.
Під час розгляду даної справи господарський суд ухвалами від 24 та 30 січня 2018р. витребував у відповідача 1 додаткові докази, які могли б підтвердити спорудження спірних магазинів саме відповідачем 1. Проте, відповідач 1 доказів не надав. Відсутні такі докази і в матеріалах справи №16/1098 та №925/237/17, на які посилається відповідач 1 та які були надані позивачем у копіях та досліджувались судом у даній справі.
Відсутність доказів спорудження спірних магазинів відповідачем 1 підтверджено також представником КП Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації (відповідач 2). Згідно з документами оглянутої в судовому засіданні інвентарної книги об'єктів, розташованих за адресою: м.Черкаси вул. Ярославська 7, при проведенні інвентаризації було встановлено, що документів на будівництво відповідачем 1 не представлено (т. 2 а.с. 184).
По закінченню будівництва відповідно до умов договорів п. 2.6, 4.1 (договору 2003р.) п. 2.5, 4.1 (договору 2005р.) та вимог ст. 882 ЦК України позивач неодноразово звертався до відповідача 1 (замовника) з вимогами про прийняття виконаних робіт (т.2 а.с. 194-212) та необхідності проведення розрахунку за будівництво магазинів.
Відповідно до ст. 882 ГПК України 1. Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
Як йдеться з наданих позивачем документів переписки з відповідачем-1 позивач починаючи з 01.11.2004 неодноразово звертався до відповідача-1 з повідомленнями (заявами) про готовність до передачі виконаних робіт по договорам підряду та надав за своїм підписом для підписання проекти актів виконаних робіт (т.2 а.с. 194-212), проте, як йдеться з позовної заяви та пояснень представників позивача, останній відповідей на листи не отримував, окрім листа від 27.09.2016, яким керівник відповідача 1 повідомив, що згідно з умовами договору будівельного підряду від 03.11.2005, укладеного між позивачем та відповідачем 1, замовник зобов'язаний розрахуватись з підрядником згідно з кошторисом, а також підписаним актом виконаних робіт, в якому зазначено остаточну суму коштів за виконання робіт. Як вбачається з листа керівник відповідача 1 повідомляє про відсутність акту виконаних робіт, що є перешкодою для розрахунку за виконані роботи (т. 1 а.с. 48).
Як встановлено господарським судом позивач з часу спорудження спірних магазинів розпоряджається та користується даними об'єктами. В підтвердження цього позивачем надано суду докази (документи) - укладені сім договорів оренди даних магазинів з приватними підприємцями (т.2 а.с. 169-183) проведення ним поліпшення даних магазинів (т.2 а.с. 96-119). Серед поліпшень прокладення лінії електроживлення, газифікація приміщень, проведення водопостачання та водовідведення (т.2 а.с. 128-152, 155-167).
Обставини зведення позивачем спірних магазинів згідно з укладеними договорами будівельного підряду та їх використання відповідач-1 не заперечує.
Позивач вважає, що відповідач 1 безпідставно ухиляється від оплати наданих послуг будівельного підряду, а тому просить суд стягнути вартість наданих послуг з урахуванням втрат від інфляції за весь час прострочення згідно з доданим до позовної заяви розрахунком (т. 1 а.с. 45-46).
Вивчивши надані докази суд приходить до висновку, що між сторонами у справі був укладені господарські договори, у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма, яка була дотримана.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Виконання зобов'язань з оплати виконаних робіт згідно договорів підряду, кошторисів, доданих до матеріалів справи, є предметом спору у даній справі.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».
За положеннями ч. 1, 2 ст. 837, ч. 1 ст. 844, ч. 1 ст.875, ч.1 ст.877 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору з моменту підтвердження його замовником - «За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх».
Господарським судом встановлено, що позивач уклав договори будівельного підряду з ТОВ «СОИЛ» та за власні кошти, на свій страх і ризик, спорудив магазини на замовлення відповідача-1 загальною площею 431,75 кв.м.
Позивач неодноразово звертався до відповідача-1 з вимогами про прийняття виконаних робіт, однак відповідач-1 безпідставно ухилявся від підписання актів прийняття робіт та оплати наданих послуг.
Таким чином, суд вважає, що позивач дослідженими судом доказами довів, що саме він споруджував і використовує на час розгляду справи спірні магазини.
Щодо посилання відповідача-1 на рішення судів щодо справ про визнання права власності на споруджені об'єкти по договору підряду за Бочал В.М.
Як вбачається з позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, позивач в даному позові не оспорює право власності на об'єкти, які зареєстровані за відповідачем-1, а тільки просить суд стягнути кошти з відповідача-1 за споруджені ним магазини по договору підряду. Тобто в даній справі предмет позову зовсім інший ніж у справах №16/1098, №925/237/17.
Позивач не був учасником розгляду справи №16/1098, про її розгляд йому відомо не було.
Відповідно до п. 3 ст.18 ГПК України обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.
Пунктом 5 ст.75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Отже, господарський суд вважає, що факт визнання судом права власності відповідача-1 на спірні магазини не позбавляє позивача права вимагати оплати наданих послуг від його власника.
Окрім того, суду вважає, що факт визнання права власності відповідача-1 на спірні магазини, є підтвердженням тієї обставини, що позивач у даній справі виконав свої зобов'язання за договорами будівельного підряду і збудував магазини, власником яких згідно з рішенням суду являється відповідач-1.
Господарський суд також не приймає до уваги заперечення представників відповідача-1 в частині пропуску позивачем позовної давності, оскільки листом від 27 вересня 2016 року (т.1 а.с.48) відповідач-1 визнав наявність зобов'язань перед позивачем, а тому відповідно до ст. 264 ЦК України суд вважає перебіг позовної давності таким, що був перерваним з цього часу.
Згідно із ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 86 цього кодексу Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, господарський суд вважає доведеним факт заборгованості відповідача-1 перед позивачем за виконані роботи на суму 1 411 048 грн., строк проведення повного розрахунку за виконані роботи станом на час розгляду справи для відповідача вже є таким, що настав. Доказів проведення повного розрахунку за основним боргом відповідачем 1 у справі не подано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 1 411 048 грн. основного боргу за виконані роботи на підставі договорів підряду від 24.08.2003 та від 03.11.2005
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Пунктом 5.1 договорів підряду зазначено, що в разі відмови замовника приймати виконані роботи, або розрахуватись після отримання офіційного листа, підрядник має право отримати, крім коштів за виконані роботи, кошти згідно рівня інфляції та штрафні санкції за прос рочку виконання зобов'язання.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 5358545 грн. інфляційних за вказані позивачем періоди.
Після перевірки нарахованих позивачем сум, судом було самостійно перераховано розмір втрат від інфляції.
Після перерахунку інфляційних за допомогою калькулятора штрафних санкцій апаратного комплексу "Еліт: Ліга Закон" за вказані позивачем періоди судом встановлено, що сума інфляційних становить 4 574 634 грн. 67 коп., тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення у сумі 4 574 634 грн. 67 коп. інфляційних втрат, в решті вимог належить відмовити.
Розглянувши вимогу позивача про визнання незаконними дій Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" щодо реєстрації прав власності відповідача-1 на спірні магазини, господарський суд вважає, що справа в частині цих вимог підлягає до закриття на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки такий спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Також, згідно з ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 231, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" (вул. Ярославська, 7, м. Черкаси, 18024, код ЄДРПОУ 24354168) на користь Фізичної особи-підприємця Бочала В'ячеслава Михайловича (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 5 985 682 грн. боргу за виконані будівельні роботи, з яких 1 411 048 грн. основний борг, 4 574 634 грн. 67 коп. втрати від інфляції.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" (вул. Ярославська, 7, м. Черкаси, 18024, код ЄДРПОУ 24354168) до Державного бюджету України 89785 грн. 24 коп. судового збору через Державну судову адміністрацію України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ - 37993783; банк отримувача - ГУДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача - №31215256700001; код класифікації доходів бюджету -22030106.
Провадження у справі в частині визнання дій Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" неправочинними закрити.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення, після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 14.03.2018.
Суддя О.В. Чевгуз