Іменем України
01.12.09Справа №2а-1772/09/2770
м. Севастополь
10 год. 33 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Водяхін С.А.;
при секретарі - Строміло А.Ю.,
за участю:
представників позивача - Відкритого акціонерного товариства "Севастопольенерго", Соловйової В.Р., довіреність № 19053/2/2-08 від 25.12.2008 р., видана ВАТ "ЕК"Севастопольенерго", службове посвідчення № 71-С, видано 28.12.2007 р.;
Федоренко І.В., довіреність № 13204/0/2-09 від 12.11.2009 р., видана ВАТ "ЕК"Севастопольенерго", паспорт серії АР 046469, виданий 09.08.2009 р.;
представника відповідача - Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, Горшкова Д.К., довіреність № 18/10-013 від 15.07.2009 р. видана ДПІ Гагарінському районі м. Севастополя, службове посвідчення УСВ № 055446, видано 22.06.2009 р.;
представників відповідача - Державної податкової адміністрації м. Севастополя - Горшкова Д.К., довіреність № 749/10/10-056 від 23.06.2009 р. видана ДПА м. Севастополя, службове посвідчення УСВ № 055446, видано 22.06.2009 р.; Ілляшенко О.Л., службове посвідчення УСВ № 168539, видано 04.10.2005 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя та Державної податкової адміністрації у м. Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та скасування наказу ДПА у м. Севастополі,
Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулося до Господарського суду м. Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про скасування податкових повідомлень-рішень про визначення платнику податків - Відкритому акціонерному товариству "Енергетична компанія "Севастопольенерго" сум податкових зобов'язань:
- №0000232620/0 від 05.10.2005р. з податку на прибуток у сумі 33950 грн., штрафним санкціям у сумі 10185 грн., а всього у сумі 44135 грн.;
- № 0000242620/0 від 05.10.2005р. з податку на додану вартість у сумі 27168 грн., штрафним санкціям у сумі 13584 грн., а всього у сумі 40752 грн.
У ході судового розгляду справи, позивач збільшив позовні вимоги та просив суд визнати протиправними дії Державної податкової адміністрації у м. Севастополі щодо проведення перевірки, та скасувати наказ ДПА у м. Севастополі, у зв'язку з чим Державну податкову адміністрацію у м. Севастополі залучено у якості відповідача у справі.
Рішенням Господарського суду м. Севастополя від 01.02.2006 р. у задоволенні зазначеного позову відмовлено (т. 1 а.с. 137-139).
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду (т. 1 а.с. 145-149).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. апеляційна скарга позивача задоволена частково, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень задоволені, провадження у справі за позовними вимогами про визнання протиправними дій Державної податкової адміністрації у м. Севастополі щодо проведення перевірки та скасування наказу ДПА у м. Севастополі -припинено (т. 1 а.с. 194-207).
Не погодившись з зазначеною постановою Севастопольського апеляційного господарського суду, відповідач оскаржив її у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України (т. 1 а.с. 218-219).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2006 р. касаційне провадження у справі закрито на підставі п.1 ч. 1. ст. 157 КАС України -у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а касаційну скаргу повернуто заявнику (т. 1 а.с. 232-234).
У зв'язку з зазначеним, відповідач звернувся з касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. до Вищого господарського суду України (т. 2 а.с. 4-5).
Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2009 р. вказана касаційна скарга задоволена частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.2006 р. та рішення Господарського суду м. Севастополя від 01.02.2006 р. скасовані, справу передано до суду першої інстанції для виконання вимог розділу VІІ КАС України (т. 2 а.с. 12-18).
17.09.2009 р. зазначена справа надійшла до Окружного адміністративного суду м. Севастополя, у зв'язку з чим ухвалою суду від 18.09.2009 р. відкрито провадження у даній справі.
Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем Законів України «Про державну податкову службу в Україні», «Про оподаткування прибутку приватних підприємств», та «Про податок на додану вартість».
Відповідачі надали до суду заперечення проти позову, у яких вказали, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.10.2005 р. винесені правомірно, на підставі акту позапланової виїзної документальної перевірки від 14.09.05р., яка була проведена управлінням дослідчих перевірок УПМ ДПА у м. Севастополі відповідно до ч. 15 ст. 11-1 Закон України "Про державну податкову службу в Україні", в порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України у зв'язку з розслідуванням прокуратурою Гагарінського району м. Севастополя кримінальної справи № 955032, порушеної відносно посадових осіб ВАТ "ЕК "Севастопольенерго". На підставі постанови слідчого прокуратури Гагарінського району м. Севастополя від 15.08.2005 р. про призначення позапланової перевірки ВАТ "ЕК "Севастопольенерго", головою ДПА у м. Севастополі виданий наказ № 320 від 05.09.05р. та видане направлення на перевірку № 206 від 05.09.05р. В ході перевірки було виявлено порушення вимог позивачем підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку приватних підприємств", яке виразилось в не включенні до складу валового доходу суми в розмірі 135800,00 грн. від господарської операції по реалізації блоків № 1 та № 2 бази відпочинку "Енергія", та порушення статті 10 вказаного Закону -не сплачена сума податку у розмірі 33950,00 грн. Крім того, позивачем в порушення вимог статей 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не нараховано та не сплачено податок на додану вартість в розмірі 27168,00 грн.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі та наполягли на його задоволенні з підстав, що наведені у позовній заяві.
Представники відповідачів проти позову заперечували, та просили у задоволенні позовних вимог відмовити, як у безпідставних та не заснованих на законі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини у справі та вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що Державною податковою адміністрацією у місті Севастополі проведена позапланова виїзна документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства "ЕК "Севастопольенерго" (надалі ВАТ "ЕК "Севастопольенерго") з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарської операції по реалізації об'єкта незавершеного будівництва - бази відпочинку "Енергія", про що було складено акт перевірки від 14.09.2005 р. № 156/26-207/05471081.
До проведення цієї перевірки Управлінням податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Севастополя були витребувані у платника податків документи стосовно операції з продажу бази відпочинку, які були надані позивачем, що підтверджується запитами податкової міліції від 22 квітня, 1 липня і 19 серпня 2005 року та відповідями на ці запити від 19 травня, 12 липня і 2 вересня 2005 року (т.1 а.с. 86, 103, 84, 93 та т. 1 а.с. 94, 85, 92, 183).
Вказаною перевіркою встановлено, що за договором від 31 серпня 2004 року позивач продав за 260000грн. (у тому числі податок на додану вартість 43333,33грн.) товариству з обмеженою відповідальністю „Севпівденьсервіс" (що є платником податку за ставкою 10%) об'єкт незакінчений будівництвом -базу відпочинку „Енергія" (вул. Челюскінців, 125 у селищі Любімовка міста Севастополя), яка складається з блоків № 1 та № 2 та загального двоповерхового блоку № 3 з підвалом та технічним поверхом.
Балансова вартість цього об'єкту (з трьох блоків) станом на 1 січня 2004 року складала 1266412,51грн. (у тому числі податок на додану вартість 90334,30грн.). При оцінці предмету продажу позивач фактично не оцінив вартість блоків № 1 та № 2, фундамент яких закладено у 1999 році, будівництво зупинено у 2001 році (т. 1 а.с. 20-21).
За результатами розгляду матеріалів перевірки Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя (надалі Інспекція) 05.10.2005р. винесені податкові повідомлення-рішення № 0000242620/0 та № 0000232620/0 про донарахування ВАТ "ЕК "Севастопольенерго" податку на додану вартість у сумі 27168,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій по ПДВ - 13584,00 грн., донарахування податку на прибуток у сумі 33950,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій з зазначеного податку в розмірі 10185,00 грн., згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статі 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Підставами для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень став факт виявлення перевіркою порушення підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в діяльності ВАТ "ЕК "Севастопольенерго", а саме: згідно з договором купівлі - продажу № 358-02/04 від 31.08.2004р. здійснено господарську операцію по реалізації об'єкта незавершеного будівництва - бази відпочинку "Енергія" і не включено до складу валового доходу суму в розмірі 135800 грн. від господарської операції за реалізацію блоків № 1, 2 бази відпочинку "Енергія", що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 33950,00 грн., а також у порушенні вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податку на додану вартість в розмірі 27168,00 грн.
Зауваження на акт перевірки залишені без задоволення (т. 1 а.с. 31-38).
Як вбачається з пояснень представника позивача та наявних у матеріалах справи доказів, 31 серпня 2004 року позивач дійсно продав товариству з обмеженою відповідальністю „Севпівденьсервіс" (що є платником єдиного податку і податку з прибутку за ставкою 10% - а.с. 191) об'єкт незакінчений будівництвом -базу відпочинку „Енергія" (вул. Челюскінців, 125 у селищі Любімовка міста Севастополя), яка складається з жилих триповерхових блоків № 1 та № 2 та загального двоповерхового блоку № 3 з підвалом та технічним поверхом за 260000грн., що підтверджується договором, додатком до договору, актом прийому-передачі (т. 1 а.с. 51-53, 49, 54 та 96-101).
Цю операцію позивач відобразив у бухгалтерському та податковому обліку і оподаткував виходячи з вартості об'єкту продажі у сумі 260000 грн. Цей факт сторони не оспорюють, та він підтверджується актом перевірки та письмовими доказами, у тому числі податковими деклараціями, податковою накладною та витягом з Книги обліку продажі товарів (робіт, послуг) (т. 1 а.с. 58, 95, 168-181).
Відповідно до положень ч.ч. 2, 4 ст. 331 Цивільного кодексу України (у редакції, яка діяла на час укладення вказаного договору купівлі-продажу), право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). За заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.
Проте, позивач для визнання себе власником недобудованого нерухомого майна - бази відпочинку „Енергія" до суду не звертався, та, відповідно, право власності на неї за ним не визнавалося.
Перед продажем вказаної бази відпочинку, яка перебувала на балансі ВАТ "ЕК "Севастопольенерго", позивач економічно обґрунтував зменшення ціни бази відпочинку, тому що будівництво зупинено у 2001 році, коштів для продовження будівництва не має, а утримання об'єкту потребує витрат та сплату податків, про що вказано у протоколі засідання Наглядової ради позивача від 2 серпня 2004 року (т. 1 а.с. 189).
З пояснень представників позивача вбачається, що фактично база відпочинку має недобудований блок № 3, а блоки № 1 та № 2 мають лише стрічковий фундамент, який, згідно наявних висновків експертних установ, є непридатним для використання. З цих підстав був оцінений лише недобудований блок № 3, який має економічну вартість.
Ці обставини підтверджуються технічним висновком Кримського експертно-технічного центру держнаглядохоронпраці України № 01.08.07.4814.05 від 27.12.2005 р. (т. 1 а.с. 118-126) та висновком з кошторису на демонтаж фундаментів спальних корпусів (блоків № 1 та № 2) бази відпочинку «Енергія», виконаним приватним підприємством «Таркі-Тау»(т. 1 а.с. 114-117), і не оспорюються відповідачами.
Згідно зазначеного технічного висновку Кримського експертно-технічного центру держнаглядохоронпраці України № 01.08.07.4814.05 від 27.12.2005 р.:
«Стан конструкцій фундаменту блоків № 1 та № 2 знаходиться в аварійному стані, продовження будівництва блоків № 1 та № 2 без повного демонтажу фундаменту цих будівель не рекомендується, та рекомендується законсервувати будівельні конструкції блоку № 3 для запобігання руйнуванню будівлі від дії природних факторів».
Відповідно до висновку з кошторису на демонтаж фундаментів спальних корпусів (блоків № 1 та № 2) бази відпочинку «Енергія», виконаного приватним підприємством «Таркі-Тау», вартість необхідних та достатніх робіт для повного демонтажу фундаменту блоків № 1 та № 2 бази відпочинку «Енергія»складає 64376 грн. (у тому числі ПДВ -10729 грн.).
З акту оцінки майна слідує, що перед продажем була оцінена адміністративно-побутова будівля (блок №3), вартість якої скала 213526грн. без податку на додану вартість, інші блоки бази відпочинку оцінені не були (т. 1 а.с. 55-57, 102).
Також продажі передувало зниження балансової вартості об'єкту на 1049745,85 грн., про що вказано у бухгалтерських проводках (т. 1 а.с. 58, 95).
Згідно з пунктом 7.4.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України №283\97-ВР від 22 квітня 1997 року, із змінами на час здійснення операції продажу об'єкту незакінченого будівництвом, далі Закон України №283\97-ВР) на операції з особами, які сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками, поширюються положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2. Тобто доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.
Позивач не оспорює свого зобов'язання оподаткувати доході, отримані від продажу бази відпочинку товариству з обмеженою відповідальністю „Севпівденьсервіс", виходячи із договірної ціни, але не менш за звичайної ціни на такий товар, що діяла на дату такого продажу.
Але позивач вважає, що ціна, за яку відбулась продаж, є звичайною. Тому що відповідно до пункту 1.20.1 того ж Закону звичайною є ціна товарів визначена сторонами договору. Податковим органом не доведене зворотне, а тому договірна (звичайна) ціна вважається такою що відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Крім того, на думку позивача, визначення податкового зобов'язання виходячи з рівня звичайної ціни на такий товар, а ні з ціни, яка встановлена у договорі, є визначенням податкового зобов'язання за непрямими методами, та відповідно, має відбуватися у спеціальному порядку, що встановлений для визначення податкового зобов'язання за непрямими методами, чого у даному випадку не було.
Як слідує з підпункту 1.20.2 Закону України №283\97-ВР, для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. У зв'язку з чим, лише при відсутності можливості визначення звичайної ціні за правилами підпунктів 1.20.1-1.20.5 цього Закону підпунктом 1.20.5-1 встановлено правило визначення звичайної ціни: «для доказів обґрунтування рівня звичайної ціни застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість»та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.
Як встановлено підпунктом 1.20.8 Закону України №283\97-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Як слідує з матеріалів справи, Державна податкова адміністрація у місті Севастополі при проведенні перевірки з 6 до 14 вересня 2005 року у платника податків (позивача) запит обґрунтування рівня договірної ціни не витребувала. А запит Управління податкової міліції цієї податкової адміністрації від 19 серпня 2005 року та інші запити (які були зроблені від імені податкової міліції та до початку перевірки) у порядку частини 15 статті 11-1 Закону України Про державну податкову службу в Україні" (у редакції Закону України №3813-ХП від 24 грудня 1993 року, із змінами на 19 серпня 2005 року, далі Закон України №3813-ХП) зроблені у рамках оперативно-розшукової діяльності, на що є посилання у запитах податкової міліції. Крім того, позивач надав на ці запити відповіді з документами, обґрунтовуючими ціну продажу.
Як вбачається з акту перевірки позивача Державною податковою адміністрацією у м. Севастополі № 156/26-207/05471081 від 14.09.2005 р. (а.с. 17-25), об'єктом продажу була саме будівля бази відпочинку «Енергія», запроектована з трьох секцій блоків. Але підставами для винесення зазначених податкових повідомлень № 0000242620/0 та № 0000232620/0 були не нарахування та несплата суми податку на додану вартість від реалізації блоків № 1 та № 2 бази відпочинку «Енергія».
Викладені в зазначеному акті перевірки доводи відповідача спростовуються фактичними обставинами справи та наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно п. 1 договору купівлі-продажу № 358-02/04 від 31.08.2004 р., об'єктом продажу був об'єкт незавершеного будівництва, який включав у себе будівлю бази відпочинку «Енергія», запроектовану з трьох секцій блоків.
Як вбачається з акту прийому-передання (а.с. 100), за спірним договором купівлі-продажу № 358-02/04 від 31.08.2004 р. корпуса № 1, №2 та № 3 бази відпочинку «Енергія»ТОВ «Севпівденьсервіс» позивачем не передавалися, а фактично передавалося незавершене будівництво.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Проте, на майно, яке було об'єктом договору купівлі-продажу, право власності не визнавалось, та його державної реєстрації не проводилося, а тому, фактично об'єкту продажу у вигляді трьох блоків бази відпочинку, або документів, що визначали склад об'єкту продажу, на час укладення договору не існувало.
Згідно ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що податковий орган (відповідачі) не довів того, що договірна ціна бази відпочинку не відповідає рівню звичайної ціни; платник податків (позивач) при продажі на ринку ідентичних (однорідних) товарів економічно обґрунтував зниження вартості об'єкту будівництва, незважаючи на понесені витрати на його спорудження, продав об'єкт за ціну, яка не була ніж балансової (тому що у бухгалтерському обліку зменшив балансову вартість), а тому прийняті податковим органом акти ненормативного характеру про донарахування податків та застосування штрафних санкцій -повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визначення платнику податків Відкритому акціонерному товариству "Енергетична компанія "Севастопольенерго" сум податкових зобов'язань № 0000232620/0 від 05.10.2005р. з податку на прибуток у сумі 33950 грн., штрафним санкціям у сумі 10185 грн., а всього у сумі 44135 грн., та № 0000242620/0 від 05.10.2005р. з податку на додану вартість у сумі 27168 грн., штрафним санкціям у сумі 13584 грн., а всього у сумі 40752 грн., не відповідають вказаним вище нормам Законів України, і згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України підлягають визнанню недійсними.
Що стосується позовних вимог позивача про визнання недійсним наказу про проведення перевірки та визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, що обґрунтовано позивачем порушенням процедури проведення позапланових перевірок, суд вважає таке обґрунтування неспроможним, у зв'язку з наступним.
Частиною 13 статті 11-1 Закону України № 3813-ХП передбачено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
Як встановлено, наказ на проведення позапланової перевірки і перевірка, за результатами якої складено акт №156\26-207\05471081 від 14 вересня 2005 року, був виданий та перевірка здійснена після порушення кримінальної справи проти платника податків і у порядку кримінально-процесуального законодавства. А потому, на цю перевірку обмеження щодо підстав проведення і процедури проведення перевірки не поширюються.
Посилання позивача на те, що до компетенції слідчого не входить доручати проведення перевірок, а лише можливо доручити проведення ревізій, не відповідає діючому законодавству, а саме частині 13 статті 11-1 Закону України №3813-ХП, у якої вказано про проведення перевірки а не ревізії.
Таким чином, позовні вимоги у частині визнання недійсним наказу про проведення перевірки та визнання протиправними дій щодо проведення перевірки задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Тобто, судові витрати Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України.
Відповідно ч. 3 ст. 160 КАС України, повний текст постанови складено та постанова підписана 07.12.2009 р.
Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго", задовольнити частково.
Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визначення платнику податків -Відкритому акціонерному товариству "Енергетична компанія "Севастопольенерго" сум податкових зобов'язань:
- №0000232620/0 від 05.10.2005р. з податку на прибуток у сумі 33950 грн., штрафним санкціям у сумі 10185 грн., а всього у сумі 44135 грн.;
- № 0000242620/0 від 05.10.2005р. з податку на додану вартість у сумі 27168 грн., штрафним санкціям у сумі 13584 грн., а всього у сумі 40752 грн.
У решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя С.А. Водяхін