Справа № 428/9773/17
Провадження № 33/782/246/17
13 березня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області Рябчун О.В., за участю прокурора Сухіна Д.В., захисника Мови В.І. (який діє у інтересах правопорушника ОСОБА_3 на підставі укладеної угоди щодо надання правової допомоги № 04/10-17 від 04.10.2017), розглянувши апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_3, подану на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 грудня 2017 року,
встановила:
Постановою судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 грудня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КпАП України, та призначено стягнення у вигляді штрафу розміром 1700 грн, також визначено зобов'язання сплати ним судового збору у розмірі 320 грн.
Відповідно до змісту постанови ОСОБА_3 як особа, на яку поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", та яка працювала на посаді директора комунального підприємства "Сєвєродонецьккомунсервіс" з 19.05.2016 по 14.04.2017, тобто, юридичної особи публічного права, та була уповноважена на виконання функцій держави відповідно до укладеного контракту, у порушення вимог ч.2 ст. 52 Закону України "Про запобігання корупції",після придбанням ним на підставі укладеного із ОСОБА_4 угоди купівлі-продажу 03.03.2017 транспортного засобу - автомобілю марки "Mersedes-benz E320" вартістю 217 767 грн, у десятиденний термін не повідомив про зміну майнового стану НАЗК, шляхом внесення відповідних відомостей та інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, як це прямо передбачено зазначеною вище нормою Закону.
На зазначену постанову суду ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, у якій він просить скасувати зазначену вище судову ухвалу та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього на підставі п.1 ст. 247 КпАП України, у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КпАП України.
Мотивує тим, що у нього не було прямого умислу на вчинення зазначених дій, оскільки він не знав про існування такого обов'язку про повідомлення у встановленому порядку про зміну майнового стану.
Він вніс зазначені відомості у Реєстр 11.09.2017, про що свідчать дані Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Крім того, звертає увагу на ту обставину, що на момент постановлення ухвали спливли передбачені у ст. 38 КпАП України строк накладення адміністративного стягнення, оскільки, на його думку, виявлене правопорушення було до 16.06.2017 і на час розгляду судом матеріалів спливло понад п'ять із половиною місяців.
У судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Мова В.І. підтримав у повному обсязі апеляційну скаргу ОСОБА_3.
Додатково зазначив, що посадовим особам Департаменту захисту економіки управління захисту економіки у Луганській області було відомо про дії ОСОБА_3 ще до 16.06.2017 і про це свідчить лист керівника Департаменту Камишанського О.Ю. на ім'я керівника апарату НАЗК Ткаченка І.В., тому, обставина спливу строків накладення на ОСОБА_3 стягнення у межах ч.2 ст. 172-6 КпАП України, на його думку, беззаперечна.
Прокурор Сухін Д.В. заперечував проти апеляційних вимог правопорушника, вважав, що постанова суду є законною та обґрунтованою відповідними доказами, ухваленою у межах строків, передбачених ст. 38 КпАП України.
Перевіривши витребувані із Сєвєродонецького міського суду Луганської області матеріали провадження щодо ОСОБА_3, вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши зміст судової постанови та співставивши викладені у ній обставини із наявними у матеріалах доказами, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає за такими підставами.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КпАП України суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а, також, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вищезазначені вимоги закону виконані судом у повному обсязі.
Як убачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 є суб'єктом, на якого поширюються вимоги ч.2 ст. 52 Закону України "Про запобігання корупції".
Так, розпорядженням в.о. Сєвєродонецького міського голови Пригеби Г.В. від 19.05.2016 за № 184 ОСОБА_3 було призначено на посаду директора комунального підприємства "Сєвєродонецьккомунсервіс", а на підставі розпорядження за № 199 від 14.04.2017 - звільнено на підставі п.8 ст. 36 КзПП України, за результатами розгляду листа НАЗК.
Зазначене підприємство внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України як юридична особа публічного права, відповідно до ч.2 ст. 81 ЦК України.
Під час перебуванняна цій посаді ОСОБА_3 придбав на підставі укладеного у регіональному центрі МВС у Луганській області договору купівлі-продажу від 03.03.2017 транспортний засіб -автомобіль НОМЕР_1 вартістю 217 767 грн, що перевищує 50 прожиткових мінімумів (80000 грн), встановлених для працездатних осіб на 01 січня 2017 року, відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України у 2017 році".
Відповідно до п.6 розділу 2 Порядку формування, ведення та оприлюднення інформації державного реєстру осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням НАЗК від 10.06.2016 за № 3, суб'єкти декларування письмово повідомляють НАЗК про суттєві зміни у своєму майновому стані відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України "Про запобігання корупції" шляхом подання електронного повідомлення до Реєстру через власний персональний електронний кабінет у 10-денний строк з моменту отримання доходу або придбання майна. Зазначене електронне повідомлення подається шляхом заповнення відповідної електронної форми на веб-сайті Реєстру відповідно до технічних вимог до форми.
Тобто, ОСОБА_3 на виконання зазначених вимог закону, повинен був внести такі відомості з 03.03.2017 по 12.03.2017, але зазначених дій не вчинив, що підтверджується відповідними відомостями, які вказані у публічній частині інформаційно-телекомунікативної системи Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Зазначені вище дані внесені фактично ОСОБА_8 напередодні надходження матеріалів провадження щодо нього до суду першої інстанції - 11 вересня 2017 року.
Вважаю, що суд належним чином, із посиланням на низку відповідних нормативних актів, умотивував та обґрунтував свої висновки щодо наявності у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КпАП України.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що протокол № 150 про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного із корупцією, (із викладенням у ньому, відповідно до вимог ст. 256 КпАП України, обставин скоєння ОСОБА_3 правопорушення та кваліфікацією його дій) складений старшим оперуповноваженим з ОВС УЗЕ у Луганській області Нагайцевим О.І. 12.09.2017 року - особою, уповноваженою на складання відповідних протоколів, тобто, документів, які у подальшому створюють за результатами їх розгляду правові наслідки для правопорушника.
Тобто, днем виявлення цього правопорушення є 12 вересня 2017 року, про що обґрунтовано зазначається у протоколі.
У цей же день протокол із додатками скерований до Сєвєродонецького міського суду Луганської області.
Прокурор, який приймав участь у розгляді справи, 10.10.2017 ( а.п.91) та 08.11.2017 звертався до суду із відповідними клопотаннями у порядку ст. 277 КпАП України, про зупинення строків розгляду цієї справи.
Постановами суду від 10.10.2017 (а.п. 93) строки розгляду справи зупинялись з 10.10. по 08.11.2017, та з 08.11.2017 по 06.12.2017 ( а.п.108), з підстав неявки у судові засідання правопорушника та його захисника.
Таким чином, оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції у строки, передбачені у ст. 38 КпАП України.
Апеляційні доводи ОСОБА_3 не спростовують наведені в ухвалі обставини і не можуть бути визнані обґрунтованими.
Керуючись ст. 294 КпАП України, суддя
постановила:
Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 грудня 2017 року, якою ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-6 КпАП України, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя О.В.Рябчун