Справа № 426/1604/18
іменем України
23 лютого 2018 року Сватівський районний суд Луганської області
в складі: головуючого судді Половинки В.О.
за участі секретаря судового засідання Фурсової Н.В.
позивача ОСОБА_1
відповідача Гасеатулиної Г.О.
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського роти № 4 УПП в Луганській області, рядового поліції Гасеатулиної Ганни Олександрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 531513 від 10.01.2018 року у справі № 426/1604/18,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 531513 від 10.01.2018 року.
Ухвалою судді від 14 лютого 2018 року було відкрито провадження за вищевказаною позовною заявою і судове засідання призначено на 23.02.2018 на 15-00 годину, відповідачу направлено копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Сторони в судове засідання 23.02.2018 року не з'явилися, позивач надала до суду клопотання, в якому просила справу розглянути без її участі.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року (пп.22-29) право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Згідно ж усталеної прецедентної практики ЄСПЛ закон повинен бути прогнозованим для учасників провадження.
Відповідно до ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких приорітетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність справи або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Положеннями ч.4 ст.12 КАС України визначено коло справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Нормами ч.4 ст.257 КАС України визначено коло справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.
Параграфом 2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» КАСУ визначається, що розгляд справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (ст.286 КАС України) віднесено до категорії термінових адміністративних справ.
З огляду на предмет позову дана справа не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
На підставі викладеного судом прийнято рішення про те, що справа підлягає подальшому розгляду згідно КАС України в порядку спрощеного позовного провадження.
Сторони у справі були повідомлені належним чином відповідно до ст.268 КАСУ.
Позивач в судове засідання не з'явився, але звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягає.
Відповідач також в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив. Його неявка відповідно до ч.3 ст. 268 КАСУ не перешкоджає розгляду справи.
Суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, визнає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Враховуючи ті обставини, що позивачем відправлена позовна заява про оскарження постанови поштою 18 січня 2018 року, суд вважає, що позивачем не порушені строки оскарження цієї постанови.
Судом встановлено, що 10.01.2018 року, відповідачем по справі була винесена постанова серії АР № 531513, в якій вказано, що 10.01.2018 року о 14 годині в м. Рубіжне на вул.. Визволителів, 55, водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив п.п.3.4.8 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 с. 122 КУпАП, у зв'язку з чим ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та до неї застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. ( а.с.19)
Позивач не згоден з винесеною постановою, вважає її необґрунтованою та незаконною, про що зазначив у постанові.
У відповідності до ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган/посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган / посадова особа/ оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності , керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Більш того, ст. 73 КАС України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Із наявних у суду матеріалів, копії постанови про адміністративне правопорушення, не вбачається сукупності доказів, пояснень свідків, матеріалів фото-кінозйомки або відеозапису, тощо, передбачених ст. 251 КУпАП України, які б свідчили про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.
Тому з цих підстав обґрунтованості ухваленого рішення не вбачається.
Відповідачем по справі не враховані положення ст.62 Конституції України, а саме - обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину (також правопорушення).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо правомірності прийнятого рішення.
У зв'язку з тим, що відповідач не з'явився у судове засідання та не надав суду письмових заперечень проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються, суд згідно ч.5 ст. 77 КАС України вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечуються систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до ст. 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Відповідно до ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26 травня 2015 року Справа №1-11/201 п. 2.3. У частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. На даний час законодавець розширив коло випадків коли протокол не складається вказавши, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Оскільки вимоги статті 276 КУпАП передбачають альтернативний розгляд справи, то відповідачем в даному випадку повинен був складатися протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова пособа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:
1. чи належить до його компетенції розгляд даної справи;
2. чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;
3. чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;
4. чи витребувані необхідні додаткові матеріали;
5. чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвокатів. Але цих вимог закону відповідач не виконав.
Всупереч вимог законодавства, інспектором протокол не складався, в постанові зазначена тільки диспозиція статті 122 ч.1 КУпАП, не сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи про час і місце її розгляду, та виніс постанову на місці зупинки автомобілю, порушивши порядок, визначений ст..268,278, 279 КУпАП.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Але вимоги цієї статті також не виконані.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Але як вбачається з матеріалів, складених відповідачем, ці обставини не враховувались, постанову винесено без урахувань вимог ст.ст. 34-35 КУпАП. Тому з матеріалів справи не вбачається, з чого виходив відповідач, накладаючи адміністративний штраф у розмірі 255 грн.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову посадової особи про накладення адміністративного стягнення в районний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 293 КУпАП Орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За такими обставинами суд вважає, що позов підлягає задоволенню, постанова підлягає скасуванню, а справа підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 4 ст.288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,72-77, 241-246, 268, 286 КАС України, ст.ст.122ч.1, 278, 279,280, КУпАП, суд -
Позов ОСОБА_1 до поліцейського роти № 4 УПП в Луганській області, рядового поліції Гасеатулиної Ганни Олександрівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 531513 від 10.01.2018 року - задовольнити.
Cкасувати постанову у справі про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 531513 від 10.01.2018 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 225 грн., провадження у справі закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду або через Сватівський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Сватівського
районного суду В.О. Половинка