Справа № 366/1135/17 Головуючий у І інстанції Корчков А. А.
Провадження № 22-ц/780/880/18 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І.
Категорія 46 13.03.2018
Іменем України
13 березня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Сліпченка О.І., Гуля В.В., Іванової І.В.,
за участю секретаря: Тимошевської С.І.,
учасники справи:
позивач - керівник Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство»,
відповідачі - Горностайпільська сільська рада Іванківського району Київської області, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною Першого заступника прокурора Київської областіна рішення Іванківського районного суду Київської області від 13 грудня 2017 року по справі за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Горностайпільської сільської ради Іванківського району Київської області, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Горностайпільської сільської ради Іванківського району Київської області, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-
встановила:
В квітні 2017 року позивач звернувся з вищенаведеним позовом, який обґрунтовував тим, що відповідачу в супереч вимог діючого законодавства надано спірну земельну ділянку.
Просив визнати недійсним рішення Горностайпільської сільської ради Іванківського району Київської області № У-40/399 від 19.03.2010 «Про затвердження проекту землеустрою», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1, за рахунок земель запасу Горностайпільської сільської ради, в частині передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,2 га. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 13.12.2010 на ім'я ОСОБА_4, зареєтрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094504290 від 13.12.2010. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство» земельну ділянку площею 0,2 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 та стягнути з відповідачів фактично понесені судові витрати.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 13 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, Перший заступник прокурора Київської області подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для її вирішення, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням 15 сесії 5 скликання Горностайпільської сільської ради Іванківського району Київської області № У-15/110 від 06.12.2007 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту відводу земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських спору" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель запасу Горностайпільської сільської ради ОСОБА_4.
Рішенням 40 сесії 5 скликання Горностайпільської сільської ради Іванківського району Київської області № У-40/399 від 19.03.2010 «Про затверджену проекту землеустрою» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлової будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1, за рахунок земель запасу Горностайпільської сільської ради, та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,2 га.
На підставі вказаного рішення сесії Горностайпільської сільської ради, Іванківського району ОСОБА_4 отримала державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровим номер № НОМЕР_2.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту накладення земельної ділянки, належної на праві власності ОСОБА_4, на землі лісогосподарського призначення, що перебувають в користуванні ДП «Іванківське лісове господарство», а проект землеустрою був погоджений всіма установами, передбаченими законом, порушень законодавства при виготовленні такого проекту землеустрою не встановлено вказаними органами.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1)письмовими, речовими і електронними доказами;
2)висновками експертів
3)показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
З наявного в справі Фрагменту з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів Оранське лісництво ДП «Іванківський лісгосп» та межами земельних ділянок за даними лісовпорядкування 2014 року (а.с.19) вбачається, що під НОМЕР_3 розташована земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, власником якої є відповідач ОСОБА_5.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення вищевказаним письмовим доказам дав неправильну оцінку, що вбачається з наступного.
Відповідно до п. 1 Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 року № 848, Державний лісовий кадастр та облік лісів ведеться Державним агентством лісових ресурсів України за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.
Українське Державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання «Укрдержліспроект» засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 року за №119 та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.
Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО «Укрдержліспроект», окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.
Пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п.1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції регламентує процедуру їх виготовлення.
Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу УІІІ «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.
Тобто, право користування спірною земельною ділянкою посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування ДП «Іванківське лісове господарство», що відповідає правовому висновку Верховного Суду України, висловленому у справах № 6-224цс14 від 21.01.2015 року та № 6-50цс15 від 01.07.2015 року.
Таким чином інформація, надана ВО «Укрдержліспроект» щодо накладення спірної земельної ділянки на землі Оранського лісництва ДП «Іванківське лісове господарство» з доданим викопіюванням з публічної кадастрової карти, є допустимим доказом в розумінні ст. 76-77 ЦПК України, оскільки надана уповноваженим суб'єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.
Крім того в матеріалах справи знаходиться копія висновку експерта №15/17 за результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 14.08.2017 року (а.с.11-111 т.2), відповідно до якого земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 (частковою площею 0,1812 га) частково розташована в межах земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Іванківський лісгосп», що підтверджує факт накладення земельної ділянки, належної на праві власності відповідачу ОСОБА_4, на землі, що перебувають у користуванні ДП «Іванківське лісове господарство».
Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно зі ст. 3 ЗК України земельні відносини, які виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать Земельному кодексу України.
Водночас у п. 2 ст. 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.
Відтак застосування норм земельного і лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення повинно базуватись на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.
Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об'єктом земельних правовідносин, то суб'єктний склад і зміст таких правовідносин повинні визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.
Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано статтею 149 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, надані в постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Відповідно до ст.і 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 149 ЗК України до повноважень районних державних адміністрацій віднесено, у тому числі, вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.
З матеріалів справи вбачається, що ДП «Іванківський лісгосп», як землекористувач, погодження на вилучення спірної земельної ділянки для передачі її у власність відповідачу сільській раді не надавало.
Крім того, суд першої інстанції, розглядаючи справу, не звернув уваги і на той факт, що при передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_4 відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення на землі житлової та громадської забудови.
Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, проводиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулась із порушенням вимог вищенаведених правових норм - без отримання згоди на вилучення земельної ділянки у постійного користувача та без отримання висновку органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується той факт, що передача у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,20 га з кадастровим номером НОМЕР_2 відбулась з порушенням встановленого діючим законодавством порядку вилучення земельних ділянок та зміни цільового призначення земель, наслідком чого стало порушення прав держави, обґрунтованими є вимоги позивача про визнання недійсним та скасування рішення 40 сесії 5 скликання Горностайпільської сільської ради Іванківського району Київської області № У-40/399 від 19.03.2010 року про затвердження проекту землеустрою та передачу у приватну власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки та визнання недійсним виданого на підставі вищевказаного рішення державного акту серії НОМЕР_1.
Обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення є і вимога позивача про витребування від відповідача на користь держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство» земельної ділянки, оскільки ОСОБА_4 є набувачем земельної ділянки, яку отримала від держави безоплатно, тому, зважаючи на доведеність факту незаконного набуття ним цієї ділянки у власність та на підставі ст. 387 ЦК України, порушене право держави підлягає відновленню шляхом повернення цієї ділянки у її власність з витребуванням від набувача.
При цьому слід також зазначити, що ОСОБА_4, в силу зовнішніх, об»єктивних, явних і видимих, характерних для лісу (стаття 1 Лісового кодексу України) природних ознак (наявності лісової (деревної) рослинності) спірної земельної ділянки знала або, проявивши розумну обачність, могла знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить її добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.
Крім того, витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_4 на користь держави відповідає критерію законності: витребування з його власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм ст. 153 ЗК України, ст. 387 ЦК України у зв'язку із виявленням порушень вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності; офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.
Також варто зауважити, що Стокгольмська Декларація, прийнята у 1972 році на Конференції Організації Об'єднаних Націй з навколишнього довкілля сформулювала принцип про те, що «Людина [повинна мати] має основне право на свободу, рівність і сприятливі умови життя в довкіллі, якість якого дозволяє вести гідне і процвітаюче життя, вона несе головну відповідальність за охорону і поліпшення довкілля на благо нинішнього і майбутніх поколінь». «Збереження і покращення якості оточуючого людину середовища є важливою проблемою, яка впливає на добробут народів та економічний розвиток усіх держав світу; це - вираз волі народів усього світу і обов'язок урядів усіх держав».
Орхуська Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, була погоджена Європейською економічною комісією ООН у 1998 році. Конвенція ратифікована у 40 країнах та Євросоюзом. Цей міжнародний договір визнає право «кожної людини нинішнього та прийдешніх поколінь на життя в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров'я та добробуту».
Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950) не містить екологічних прав. Але рішення Європейського суду формують судову практику, відповідно до якої визнається, що забруднення навколишнього середовища є причиною порушення основних прав громадян, як право на життя, на повагу до приватного та сімейного життя.
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 року у справі «Хаммер проти Бельгії» суд вирішив, що не зважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов'язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.
Оскільки ліси є невід'ємним елементом екосистеми, незаконне відчуження земель лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.
За таких обставин у справі, яка переглядається, «суспільним», «публічним» інтересом звернення першого заступника прокурора Київської області до суду з вимогою витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_4 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок і лісів із державної та комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю та ліси, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі та лісів, що незаконно вибули з такої власності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.12.2015 року у справі №6-2510цс15, яка згідно вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що висновки суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог не відповідають обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування рішення суду про відмову в позові з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Згідно п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року за №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат згідно з правилами, передбаченими статтею 88 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню, а ним по справі понесені судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 15354,50 грн., що підтверджується документально (а.с.23 т.1, а/с 143 т.2), ці витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частинах, по 7677 грн. 25 коп. з кожного.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області - задовольнити.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 23 грудня 2017 року - скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позов Керівника Броварської місцевої прокуратури - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення 40 сесії 5 скликання Горностайпільської сільської ради Іванківського району Київської області № У-40/399 від 19.03.2010 «Про затверджену проекту землеустрою» та передачу у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0.2 га для будівництва і обслуговування житлової будинку і господарських споруд в АДРЕСА_1.
Визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,2 га, кадастровим номер № НОМЕР_2 на ім»я ОСОБА_4, зареєтрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011094504290 від 13.12.2010.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство» земельну ділянку площею 0,2 га, з кадастровим номером НОМЕР_2, нормативно-грошова оцінка якої становить 196 120 грн.
Стягнути з Горностайпільської сільської ради Іванківського району Київської області та ОСОБА_4 на користь прокуратури Київської області понесені по справі судові витрати в розмірі 15 354 грн. 50 коп., по 7 677 грн. 25 коп. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: