м. Черкаси
09 березня 2018 року справа № 823/2144/17
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України (пункт 33 протоколу №121 від 24.11.2017) про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової допомоги як інваліду 2 групи внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
-зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у відповідності до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 2 по 20 листопада 1986 року, як військовозобов'язаний призваний на спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві. Під час проходження служби отримав захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого 11.08.2016 отримав третю групу інвалідності, а в подальшому 29.05.2017 другу групу інвалідності та має статус інваліда війни.
В зв'язку із встановленням групи інвалідності позивач вважає, що набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Крім того позивач вказав, що законодавчі норми пов'язують набуття права на отримання одноразової грошової допомоги з моментом настання підстав для отримання цієї допомоги - встановленням групи інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, а не з моментом звільнення з військової служби, як помилково стверджує відповідач.
Таке право виникає і в тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня звільнення особи зі служби, але внаслідок захворювання або одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
В ході судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримувала та наполягала на їх задоволенні.
Відповідач відзиву проти позову не подав, хоча копію ухвали про відкриття провадження у справі від 09.01.2018 та копію позовної заяви з додатками отримав 17.01.2018, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1803102666371.
Представник третьої особи в ході судового розгляду справи заперечував проти задоволення позову, посилаючись на ту обставину, що встановлення групи інвалідності мало місце після сплину трьохмісячного строку звільнення зі служби позивача, як військовозобов'язаного, а тому за п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому не передбачена виплата одноразової допомоги.
Також зазначив, що військовозобов'язаний, який отримав каліцтво і має право на одержання грошової допомоги відповідно до різних законів, за його вибором отримує лише один вид такої допомоги. Натомість, із поданих документів неможливо з'ясувати чи отримував позивач компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні, керуючись положеннями ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд постановив ухвалу від 12.02.2018 про подальший розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, позивач у період з 03.05.1976 проходив військову службу та 02.09.1983 звільнений у запас.
В подальшому у період з 02.11.1986 по 20.11.1986 направлявся на спеціальні збори в якості військовозобов'язаного Черкаським МВК для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно відомостей, які містяться в довідці до акту огляду спеціалізованої радіологічної МСЕК м. Черкаси серії 12 ААА №205444 від 11.08.2016 за наслідками проведення первинного огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності безтерміново, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Як вбачається з довідки до акту огляду обласної МСЕК №1 м. Черкаси серії 10 ААА №542157 від 29.05.2017 за наслідками проведення повторного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безтерміново, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви та документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене п.33 протоколу №121 від 24.11.2017 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Рішення мотивоване тим, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році після звільнення його з військової служби як військовозобов'язаний, призваний на збори, а не як військовослужбовець, тому згідно п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не має права на отримання допомоги після сплину трьох місяців після закінчення військових зборів.
Також у протоколі зазначено, що за поданими документами неможливо встановити, чи отримував ОСОБА_1 компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що визначення основних засад державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII в редакції, станом на час відмови позивачеві в призначенні допомоги).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 5 ч. 2 вказаної статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
В силу положень п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Із системного аналізу перелічених вимог Закону № 2011-XII слідує висновок, що цей Закон відрізняє умови виплати допомоги військовослужбовцям та військовозобов'язаним, які призвані на спеціальні збори.
Військовослужбовцям така допомога виплачується за умови отримання інвалідності, яка настала у період проходження служби, в тому числі зі сплином трьох місяців після звільнення зі служби.
В той же час, військовозобов'язаному, якого призвано на спеціальні збори допомога виплачується за умови настання інвалідності при виконанні обов'язків військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після закінчення спеціальних зборів. В разі сплину цього строку військовозобов'язаний не набуває права на отримання допомоги, оскільки це не передбачено Законом № 2011-XII.
Суд відхиляє посилання позивача на ту обставину, що він набув право на отримання допомоги з дня встановлення інвалідності, оскільки п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII обмежує виникнення такого права для військовозобов'язаних трьохмісячним строком після закінчення спеціальних зборів.
Враховуючи, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та призваний на спеціальні збори як військовозобов'язаний, а інвалідність позивачу встановлена понад трьохмісячний строк після закінчення таких зборів, тому він не набув права на отримання зазначеної допомоги відповідно до вимог Закону № 2011-XII.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя В.В. Гаращенко