12 березня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/241/18-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області, Державного казначейства України про визнання незаконними дії й бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області, Державного казначейства України про визнання незаконними дії й бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Позивач просить суд:
-визнати незаконними дії та бездіяльність посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області при розгляді його звернень у вигляді скарги від 25 жовтня 2017 року, 29 листопада 2017 року, 18 січня 2018 року та при складанні акта №000070 від 02 січня 2018 року;
-зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області вчинити дії, передбачені законом щодо розгляду його звернення від 25 жовтня 2017 року з приводу порушення його прав споживача, у повній відповідності з законом та додержанням його прав та законних інтересів та в межах наданих повноважень;
- стягнути з Державного казначейства України на його користь на відшкодування завданої йому неправомірними діями посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області моральної шкоди 5 тисяч гривень.
Відповідно пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Однак, всупереч указаній нормі, позивачем не надано обґрунтований розрахунок суми (моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн), яку просить стягнути з Державного казначейства України.
Згідно частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI.
Згідно статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Розміри ставок судового збору визначено статтею 4 Закону України "Про судовий збір". Зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762,00 гривень.
Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, зміст та характер заявлених вимог як немайновий, так і майновий.
Так, вимогою немайнового характеру даного позову є: 1) визнання незаконними дії та бездіяльність посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області при розгляді скарги позивача від 25 жовтня 2017 року та доповнення до неї від 29 листопада 2017 року; 2) визнання незаконними дії та бездіяльність посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області при розгляді скарги позивача від 18 січня 2018 року; 3) визнання незаконними дії та бездіяльність посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області при складанні акта №000070 від 02 січня 2018 року та зобов'язання вчинити дії.
Вимогою ж майнового характеру є стягнення з Державного казначейства України моральної шкоди в розмірі 5000,00 гривень.
Оскільки позовна заява містить три вимоги немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру, то судовий збір сплачується за кожну окремо.
Тому, при подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір за три вимоги немайнового характеру в розмірі 2114,40 грн (1762,00*0,4*3).
Стосовно ж розміру судового збору за позовну вимогу майнового характеру суд зазначає, що 1 відсоток ціни позову даного спору становить 50,00 грн ((5000,00)*1/100), тобто менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то розмір судового збору за подачу позову до суду становитиме 704,80 грн(1762,00*0,4).
Відтак, при подачі позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 2114,40 грн за позовну вимогу немайнового характеру та 704,80 грн за позовну вимогу майнового характеру, а всього 2819,20 грн.
Між тим, позивач у поданій позовній заяві просить суд звільнити її від сплати судового збору за звернення до суду із цим позовом.
В обгрунтування даного клопотання, зазначала, що є пенсіонеркою. Вказувала, що має проблеми зі здоров'ям, потребує лікування, на що потрібні значні кошти. Посилаючись на те, що розмір її пенсії складає 1764,70 грн, а інших доходів немає, просила звільнити її від сплати судового збору.
Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та перевіривши матеріали даного адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк
Згідно частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до частини другої указаної статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, указана норма містить вичерпний перелік підстав, які суду необхідно врахувати для вирішення питання, зокрема, про звільнення від сплати судового збору. До того ж, варто зазначити, що звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Судом встановлено, що в даному випадку відсутні підстави, наведені у частині першій статті 8 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку із якими суд може звільнити особу від сплати судового збору.
Крім цього, позивач, прохаючи суд звільнити від сплати судового збору, не надала суду належних доказів на підтвердження її посилань про скрутне матеріальне становище.
Надана позивачем довідка пенсійного органу від 16 лютого 2018 року не свідчить про скрутне матеріальне становище позивача. Даною довідкою визначено лише розмір щомісячної пенсії позивача. Разом із цим, указана довідка не підтверджує відсутність у заявника інших доходів, окрім пенсії.
Наданий позивачем витяг з медичної картки також не є належним доказом на підтвердження неможливості сплати судового збору за даний позов.
Відтак, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору є безпідставним та необгрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області, Державного казначейства України про визнання незаконними дії й бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк