Справа № 132/228/18
Провадження № 2/132/240/18
Іменем України
23.02.2018 року
м. Калинівка
КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді СЄЛІНА Є.В.,
при секретарі - КУЛИК Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
19.01.2018 р. до суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2, де просить визнати останнього таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1. В обґрунтування цієї вимоги зазначив, що є власником житлового будинку АДРЕСА_1, в якому з 13.08.2013 р. був зареєстрований його онук ОСОБА_2, однак жодного дня за вказаною адресою не проживав, а тому втратив право на його користування.
Позивач в судове засідання не з'явився, у поданій письмовій заяві просив справу розглянути за його відсутності, на позовних вимогах наполягає.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
За наявності існуючих умов, передбачених в ч.1 ст.280 ЦПК України, які підтверджені наявними в справі доказами, суд ухвалив: провести заочний розгляд справи за відсутності сторін та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав:
Позивач ОСОБА_1 відповідно до Договору купівлі-продажу 12/25 частки житлового будинку, посвідченого 11.03.1976 року Калинівською державною нотаріальною конторою за реєстром № 633 та зареєстрованого в Вінницькому бюро технічної інвентаризації 19.03.1976року за № 1219, є власником будинку АДРЕСА_1.
Даний факт підтверджується і довідкою Виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області № 230 від 17.01.2018р.
Відповідно до Домової книги та довідки Виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області № 161 від 12.01.2018р., за адресою: АДРЕСА_1, в передбаченому законом порядку зареєстровані: позивач ОСОБА_1, 1949р. народження; ОСОБА_3, 1951р. народження у якості дружини; ОСОБА_4, 1980р. народження у якості сина; ОСОБА_2, 1997р. народження та ОСОБА_5, 2009р. народження у якості онуків господаря.
Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 з моменту реєстрації та на даний час за вказаною адресою підтверджується письмовим актом від 12.01.2018р., складеним та засвідченим секретарем Виконавчого комітету Калинівської міської ради Вінницької області Кузін Л.П.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Також права власника житлового приміщення визначені ст. 150 Житлового Кодексу Української РСР.
Зокрема, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно із ст. 156 Житлового Кодексу Української РСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Виходячи з норм діючого законодавства, враховуючи встановлені судом обставини, беручи до уваги той факт, що відповідач ОСОБА_2 добровільно покинув будинок АДРЕСА_1, виїхав до Російської Федерації, де фактично постійно проживає та працює, суд вважає, що останній втратив право на користування спірним житлом, оскільки не проживає в ньому без поважних причин понад один рік.
Відповідачем не надано доказів відносно створення позивачем перешкод для його законного користування спірним житлом. З позовами про усунення перешкод в користуванні житлом, про вселення чи з будь-яким іншим позовом, спрямованим на захист свого права, відповідач не звертався.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За таких підстав, заявлення вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом, є належним способом захисту прав позивача, а тому вона підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованою та такою, що ґрунтується на законі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 319, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 150, 156 ЖК України, ст.ст.12, 80, 81, 82, 200, 206, 211, 247, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_1, який на праві власності належить ОСОБА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя: