2-а/130/31/2018
130/417/18
"07" березня 2018 р.
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Верніка В.М.,
за участі - секретаря Буга Р.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Жмеринці адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника СРПП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області Павлишина Віталія Володимировича про оскарження рішення,
ОСОБА_1 21.02.2018 року звернувся з цим адміністративним позовом до Жмеринського міськрайонного суду із вимогами скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення від 13.02.2018 року БР №919275 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за порушення ч.2 ст.122 КУпАП (а.с.1-3). У адміністративному позові позивач ОСОБА_1 виклав наступну позицію. Постановою начальника СРПП Жмеринського ВП ГУНП України в Вінницькій області Павлишина В.В. серії БР №919275 від 13.02.2018 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Постанова мотивована тим, що керуючи транспортним засобом "OPEL ASTRA", державний номерний знак НОМЕР_1, 13.02.2018 року в м.Жмеринка на перехресті вул. Птахіна та вул.Кірова, водій ОСОБА_1 проїхав забороняючий сигнал світлофора, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Пояснив, що він у вказаний час керував власним автомобілем "OPEL ASTRA", державний номерний знак НОМЕР_1 та був зупинений працівником поліції, та на вимогу працівника поліції він пред'явив посвідчення водія і реєстраційні документи на свій автомобіль, після перевірки документів останній вказав йому, що він порушив вимоги Правил дорожнього руху, а саме проїхав на забороняючий сигнал світлофора, однак на вказане, він повідомив, що в той час коли він заїжджав на перехрестя на світлофорі горіло зелене світло світлофора, таким чином його дії не порушували вимоги Правил дорожнього руху, однак його пояснення працівник поліції залишив поза увагою та почав вносити його дані у постанову. Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, обґрунтовуючи це тим, що серед матеріалів про адміністративне правопорушення, яке він начебто скоїв, є лише протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам ст.256 КУпАП щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, а також описує неіснуюче адміністративне правопорушення, яке вчинене ним на перехресті вул. Кірова та вул. Птахіна, оскільки вул. Кірова в м.Жмеринка не існує. Вважає, що дії відповідача не відповідають вимогам ст.283 КУпАП, положення якої визначають зміст постанови про справі про адміністративне правопорушення. Працівником поліції у оскаржуваній постанові зазначено, що він начебто проїхав на забороняючий сигнал світлофора, але на яке саме не вказано та не зазначено який пункт Правил дорожнього руху було порушено. Тому висновок про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП України, працівник поліції зробив на підставі припущень, а не на підставі відповідних допустимих доказів, без повного з'ясування обставин справи, без належної оцінки усіх доказів, із грубим порушенням порядку винесення адміністративних матеріалів, а отже протиправно.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 22.02.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження із призначенням судового засідання на 07.03.2018 року (а.с.11).
Сторони за їх належним викликом в судове засідання не з'явилися, однак позивач подав попередньо до суду письмову заяву про розгляд даної справи без його участі на підставі наявних матеріалів, в якій підтримав заявлені вимоги та просив задоволити даний позов, а відповідач попередньо подав до суду письмовий відзив на позовну заяву по справі за позовом ОСОБА_1 до нього про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому пояснив, що в цьому позові ОСОБА_1 не мотивовано, з яких позивач вважає оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню, також не вказано чи були порушені посадовими особами права, свобод чи інтереси позивача, за захистом яких він не звернувся до суду, не вказано назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт закону, на підставі якого відповідно до позовних вимог суд мав би закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення. Окрім того, обставини, які викладені в даному позові про те, що позивач не вчиняв адміністративного правопорушення, не відповідають дійсним обставинам справи, а заперечення позивача стосовно скоєння правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП та невизнання вини є логічним, враховуючи суму штрафу, а також позивачем в підтвердження заявлених позовних вимог ані в позовній заяві, ані в додатках до неї не надано жодного доказу протиправності прийнятого рішення суб'єкта владних повноважень, а саме постанови серії БР №919275 від 13.02.2018 року. Вказав, що позивач ОСОБА_1 посилається на те, що постанова не відповідає дійсності, так як він не вчиняв даного порушення, проте під час розгляду адміністративного правопорушення, а саме проїзду на заборонений сигнал світлофора, останній будь-яких заперечень не мав, про перенесення розгляду справи клопотання не надавав, до керівництва Жмеринського ВП ГУНП не звертався, окрім того ОСОБА_1 вказує вказує на те, що вул. Кірова в м.Жмеринка не існує, однак будь-яких офіційних відомостей про перейменування вулиць у м.Жмеринка до Жмеринського ВП ГУНП не надходило, по вказаній вулиці на будинках адреса зазначена саме як вул. Кірова, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Згідно з ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд встановив таке.
ОСОБА_1 28.07.2011 року отримав право керування транспортними засобами з відкритою категорією "В" (а.с.8).
З копії постанови начальника СРПП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції Павлишина В.В. від 13.02.2018 року вбачається, що 13.02.2018 року об 17 годині 15 хвилин в м.Жмеринка на перехресті вул. Кірова та вул.Птахіна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "OPEL ASTRA", державний номерний знак НОМЕР_1 проїхав на заборонений сигнал світлофора, у зв'язку з чим на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП у виді штрафу в сумі 425 грн. (а.с.4).
Будь-які інші докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП не були надані відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу адміністративного впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, тощо.
Пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" містить роз'яснення, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до положень ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). А тому докази подані позивачем суд приймає як належні та допустимі і не вбачає підстав для їх відхилення.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, зміст оскаржуваної постанови серії БР №919275 від 13.02.2018 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП не відповідає вимогам ст.283, 284 КУпАП, оскільки у ній не наведено жодних доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення за відсутності вказівки, щодо певного положення (пункту) Правил дорожнього руху, який було порушено останнім та не зазначено на який саме колір сигнала світлофора проїхав перехрестя водій ОСОБА_1; за відсутності вказівки про безумовне визнання вини останнім не зазначено мотиви відхилення висловлених особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, доводів; а також у зв'язку з тим, що відносно обставин та доказів, на які посилається позивач у своєму позові, відповідач у своєму відзиві на даний позов ніяким чином не спростував фактів, викладених позивачем, відтак відповідач покладений на нього законом обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності власного рішення, яке є предметом оскарження, не виконав, за наслідком чого у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені права позивача, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись ст.7, 122, 255, 251, 252, 277-2, 278, 280, 285 КпАП України, ст.2, 5, 6, 9, 12, 14, 19, 20, 22, 32, 72, 77, 94, 121, 122, 139, 143, 192, 241-246 КАС України, суд -
Адміністративний позов задоволити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову начальника СРПП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції Павлишина Віталія Володимировича серії БР №919275 від 13.02.2018 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, а провадження у адміністратиній справі щодо нього - закрити.
Стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строків його оскарження, якщо не було подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, Вінницькому апеляційному адміністративному суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області.
Суддя Вернік В.М.