"05" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 915/1325/17
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Аганіні В.Ю.
за участю представників сторін :
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №915/1325/17:
За позовом: Військової частини НОМЕР_1 ;
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гордієнко Корнелії Миколаївни;
про повернення майна із незаконного володіння, -
Військова частина НОМЕР_1 (далі - Позивач) звернулась до Фізичної особи-підприємця Гордієнко Корнелії Миколаївни (далі - Відповідач) із позовом про повернення майна із незаконного володіння з посиланням на неналежне виконання Відповідачем умов Договору № 1 про надання послуг по безоплатному зберіганню матеріальних засобів від 01.02.2017р., укладеного між сторонами у справі.
З посиланням на приписи ст.ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 626, 629, 936, 953 ЦК України та ст.ст. 173, 193 ГК України, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2017р. (суддя Фролов В.Д.) матеріали справи №915/1325/17 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до відповідача Фізичної особи-підприємця Гордієнко Корнелії Миколаївни про зобов'язання повернути спортивне майно та обладнання надіслано за підсудністю до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.12.2017р. порушено провадження у справі №915/1325/17 за позовом Військової частини НОМЕР_1 до відповідача Фізичної особи-підприємця Гордієнко Корнелії Миколаївни про повернення майна із незаконного володіння.
Ухвалою суду від 17.01.2018р. справу № 915/1325/17 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі з викликом сторін.
Відповідач в засідання суду не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи (поштові повідомлення повернуті без вручення з посиланням на закінчення терміну зберігання). Відзив на позов не надав.
За приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В засіданні суду 05 березня 2018 р. за правилами ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.
За ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
За ст. 74 цього ж кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За ст. 76 цього ж кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 цього кодексу передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 78 цього ж кодексу визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 79 цього ж кодексу визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стаття 80 цього кодексу передбачає подачу доказів учасників справи безпосередньо до суду.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 Цивільного Кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із приписами ст.525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1,2 ст.530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 Цивільного Кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як свідчить зміст позову, позивач просить зобов'язати відповідача повернути майно, передане останньому на безоплатне зберігання на умовах, визначених Договором № 1 про надання послуг по безоплатному зберіганню матеріальних засобів від 01.02.2017р.
З матеріалів справи вбачається, що 01 лютого 2017 року між стронами у справі укладено Договір № 1 про надання послуг по безоплатному зберіганню матеріальних засобів, за підпунктами 1.1.1, 1.1.2 пункту 1.1 якого, замовник (позивач) зобов'язується передати на відповідальне та безоплатне зберігання на умовах встановлених цим Договором виконавцю (відповідачеві) спортивне майно та обладнання, а саме: вироби спортивні (код 32.30.1 за ДК 016-2010) на суму 43950,00 грн. без ПДВ. Мотузки, канати, шпагат і сіткове полотно, крім відходів (код 13.94 за ДК 016-2010) на суму 2470,00 грн. (далі - товар), а виконавець - прийняти на відповідальне та безоплатне зберігання на умовах встановлених цим Договором.
Найменування (номенклатура, асортимент) та кількість майна зазначені в специфікації до Договору (додаток до Договору № 1), яка є його невід'ємною частиною.
Таким чином, на виконання умов вказаного договору, позивачем було передано відповідачеві на відповідальне та безоплатне зберігання спортивне майно та обладнання, яке визначено у специфікації (додатку № 1 до Договору).
Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Договору, замовник має право отримати згідно накладної майно вказане у Додатку 1 до Договору від Виконавця протягом 5 діб з моменту надання письмового запиту про повернення майна переданого на зберігання, частинами або повністю.
Згідно з пунктом 5.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за ним, але не більше ніж до 31.12.2017, а в частині здійснення повернення майна Замовнику - до повного його виконання.
Як зазначає Позивач та не спростовується матеріалами справи, жодних змін та доповнень до Договору не вносилося.
Наразі позивач зазначає, що він звернувся до відповідача із запитом 29 червня 2017р. № 25/8 про повернення майна. Проте, вказаний запит відповідачем без уваги, оскільки не був ним отриманий.
Крім цього позивач вказує, що спроби вийти на зв'язок з відповідачем не давали жодного результату, а претензія щодо повернення майна, направлена листом від 26.07.2017р., також відповідачем отримана не була та повернута позивачеві у зв'язку із спливом строків зберігання.
Як випливає з матеріалів справи, приведені позивачем обставини справи цілком підтверджуються наданими ним доказами.
Проаналізувавши вказані докази, суд приймає їх до уваги як такі що доводять правомірність вимог Позивача. Вказані докази сумніву у суду не викликають.
Зворотнього відповідаче, не доведено.
Підсумовуючи викладене, господарський суд вважає вимоги позивача законними, в цілому обґрунтованими, доведеними наявними у справі доказами і тому, підлягаючими задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 73,74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Гордієнко Корнелію Миколаївну ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) повернути Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) спортивне майно та обладання, отримане згідно специфікації до Договору № 1 про надання послуг по безоплатному зберіганню матеріальних засобів від 01.02.2017р., а саме:
- прапорці - 10 шт.
- захист корпуса та ключиці (жилет) двухстор PVC WTF BO-0030 - 2 шт.
- захист корпуса (жилет) одностор. PU ELAST BO-3951 - 2 шт.
- канат для перетягування (25м) - 1 шт.
- гімнастичний комплекс УТ 117 - 1 шт.
- гімнастичний комплекс УТ 118 - 1 шт.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гордієнко Корнелії Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 05.03.2018р.
Повний текст рішення складений та підписаний 12 березня 2018 р.
Суддя М.І. Никифорчук