ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.03.2018Справа № 910/955/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Чаплигіної А.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"
про стягнення 3 778, 40 грн.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (далі-відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 35 413, 46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору № 2348622-02-10-01 добровільного страхування наземного транспорту «Наше Каско» від 23.09.2015, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання у справі № 910/955/18 для розгляду справи по суті призначено на 20.02.2018.
12.02.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідачем було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 9 555, 28 грн. саме з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та з вирахуванням франшизи у сумі 510, 00 грн.
14.02.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на судовий запит від 01.02.2018 № 01-37.1/165/18.
19.02.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав відповідь на відзив, в якому зазначає, що у матеріалах справи міститься висновок суб'єкта оціночної діяльності, складений у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідно до якого розмір матеріального збитку складає 16 667, 34 грн., а тому недоплата відповідачем є безпідставною.
Крім того, представник позивача подав клопотання про виправлення описки у позовній заяві, в якому зазначає, що позивачем у прохальній частині позову було допущено описку у зазначенні суми стягнення, оскільки відповідно до описової та мотивувальної частини позовної заяви просить стягнути 3 778, 40 грн. страхового відшкодування, а тому просить суд прохальну частину позовної заяви вважати вірною у наступному вигляді: стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» суму страхового відшкодування у розмірі 3 778, 40 грн.
У судовому засіданні 20.02.2018 представник позивача підтримав подане клопотання про виправлення описки у позовній заяві.
Розглянувши подане позивачем клопотання, враховуючи, що з тексту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути суму страхового відшкодування у розмірі 3 778, 40 грн., суд прийняв до розгляду клопотання про виправлення описки та розглядає справу виходячи з ціни позову - 3 778, 40 грн.
Також, у судовому засіданні 20.02.2018 оголошено перерву до 06.03.2018.
У дане судове засідання представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви, зокрема через відділ автоматизованого документообігу суду представник позивача подав клопотання, в якому просить суд розглядати справу за відсутності представника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО».
Приймаючи до уваги, що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 06.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
23.09.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Наше КАСКО» № 2348622-02-10-01, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зокрема, «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1.
Строк дії договору з 24.09.2015 по 23.09.2024.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Як встановлено судом, 18.04.2017 по вул. Харківське шосе в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Renault Fluence», державний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_3
При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВУСО» автомобіль «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1.
Згідно постанови Дарницького районного суду міста Києва від 31.05.2017, ОСОБА_3 визнано винним у вчинені правопорушення, що сталося 18.04.2017 по вул. Харківське шосе в м. Києві за участю автомобіля «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Renault Fluence», державний номер НОМЕР_2.
Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 17/7/532/753962 від 23.07.2017, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1 становить 16 667, 34 грн. Згідно рахунку-фактури № 1049016_РФ_031356 від 30.04.2017, наданого ДП «Авто Інтернешнл», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1 складає 13 843, 68 грн.
04.05.2017 позивачем складено страховий акт № 3532-02, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 13 843, 68 грн.
Відповідно до зазначеного вище звіту, рахунку-фактури та страхового акту позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 13 843, 68 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 9193 від 04.05.2017.
Позивачем на адресу відповідача направлялась регресна вимога № 5106 від 04.07.2017, в якій Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» просило здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 13 843, 68 грн., шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача № 26506000000761 в ПАТ «Укрсоцбанк».
Листом від 16.08.2017 відповідачем надано відповідь на вищезазначену претензію позивача, в якому відповідач повідомив, що ним здійснено власний розрахунок відновлювального ремонту транспортного засобу «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1 відповідно до якого вартість відновлювального ремонту становить 10 065, 28 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, тож відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування з у розмірі 9 555, 28 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 510, 00 грн.).
Відповідачем виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 9 555, 28 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 22657 від 21.08.2017.
Обґрунтовуючи свої вимоги, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» зазначає, що у зв?язку з тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Renault Fluence», державний номер НОМЕР_2 застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" за полісом № АК/35870, а також з огляду на те, що водія автомобіля «Renault Fluence», державний номер НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, позивач просить стягнути з відповідача недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 3 778, 40 грн. (де 13 843, 68 грн. - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, 9 555, 28 грн. - виплачена відповідачем сума страхового відшкодування та 510, 00 грн. - франшиза за полісом № АК/35870).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як встановлено судом вище, позивачем на виконання зобов'язань за договором добровільного страхування наземного транспорту «Наше КАСКО» № 2348622-02-10-01 від 23.09.2015, предметом якого є страхування транспортного засобу «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь Страхувальника 13 843, 68 грн.
Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
Таким чином, суд зазначає, що до позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Renault Fluence», державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку постановою Дарницького районного суду м. Києва від 31.05.2017 у справі №753/7638/17, якою ОСОБА_3, водія транспортного засобу «Renault Fluence», державний номер НОМЕР_2, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Згідно ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «Renault Fluence», державний номер НОМЕР_2 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" за полісом № АК/35870.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Таким чином, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_3 автомобіля «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1, у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
Разом з тим, як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1 було сплачено Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» на підставі договору страхування.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України; а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 року у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 року у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 року у справі №910/25250/15, від 03.02.2016 року у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 року у справі №910/14599/15.
Таким чином, суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.
Стосовно заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що згідно пункту 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, фізичний знос КТЗ (його складників) - це утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Відповідно до пункту 7.38. Методики, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД і 7 років - для інших легкових КТЗ.
Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1 - 2014 року випуску, країна виробник - Японія, дорожньо-транспортна пригода сталася 18.04.2017, тобто строк експлуатації не перевищував 7 років.
Таким чином, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1 є таким що, дорівнює 0 (нулю), що також встановлено у звіті № 17/7/532/753962 про оцінку колісного транспортного засобу від 23.07.2017, наданого ФОП Прохоров К.Н. (свідоцтво НОМЕР_3 від 02.04.2003).
При цьому, суду не надано доказів, що автомобіль «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1 експлуатувався в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний) та складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації, а надані відповідачем роздруківки з Інтернет сторінок не приймаються судом як належний та допустимий доказ наявності пошкоджень у вигляді деформації автомобіля «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1.
Отже, враховуючи наведене, з огляду на те що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Маzda 6», державний номер НОМЕР_1, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля «Renault Fluence», державний номер НОМЕР_2 застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" за полісом № АК/35870, а також з огляду на те, що водія автомобіля «Renault Fluence», державний номер НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні правопорушення.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, корпус літ. В, ідентифікаційний код - 20448234) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, ідентифікаційний код - 31650052) 3 778 (три тисячі сімсот сімдесят вісім) грн. 40 коп. - страхового відшкодування та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 12.03.2018.
Суддя С.О. Щербаков