ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.03.2018Справа № 910/701/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Центрального госпіталю МВС України
до Дочірнього підприємства "Американський центр медичної допомоги у Києві" Приватної компанії з обмеженою відповідальності"
про стягнення 349 745,89 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Олицький Т.М. (довіреність)
Центральний госпіталь МВС України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Американський центр медичної допомоги у Києві" Приватна компанія з обмеженою відповідальності" (відповідач) про стягнення 349745,89 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору оренди №2476 нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.12.2005 та договору №69 про компенсацію витрат з надання комунальних послуг та земельного податку від 01.03.2010.
Приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, у відповідності до ст. ст. 12, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2018 за вищевказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/701/18 та призначено підготовче засідання у справі на 05.03.2018.
14.02.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що заборгованість за договором оренди №2476 нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.12.2005 та договором №69 про компенсацію витрат з надання комунальних послуг та земельного податку від 01.03.2010 погашена в повному обсязі відповідачем згідно із платіжними дорученнями, долученими до відзиву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/701/18 до судового розгляду по суті на 05.03.2018.
Представник позивача у судове засідання 05.03.2018 повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті заперечень, проти позову заперечив у повному обсязі.
Позивач про розгляд справи по суті був повідомлений ухвалою суду від 20.02.2018, направленою на адресу місцезнаходження позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 20.02.2018 вручена позивачу 23.02.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 46137675.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні 05.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
09.12.2005 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Американський центр медичної допомоги у Києві" Приватна компанія з обмеженою відповідальності" (орендар) укладено договір оренди №2476 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно) площею 474,3 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Бердичівська, 1 (окремо розташована двоповерхова будівля), що знаходиться на балансі Центрального госпіталю Міністерства внутрішніх справ України (далі - балансоутримувач), вартість якого за експертною оцінкою станом на 30.08.2005 становить 4160560,00 грн.
Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 09.12.2005 по 09.11.2006 включно.
Пунктом 10.5. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.
Оскільки, матеріали справи не містять доказів подання однією із сторін заяви про припинення чинності договору, то у відповідності до п. 10.5. договору, останній вважається продовженим на той самий строк.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць по якому є інформація про індекс інфляції) - листопад 2005р.: 28435,83 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
В пункті 3.2. договору оренди сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що перерахування здійснюється орендарем самостійно по 10 число місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50 % орендної плати перераховується орендарем до державного бюджету; 50 % орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.
Пунктом 5.2. договору оренди передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач в порушення взятого на себе зобов'язання за договором не здійснив сплати орендних платежів у період з вересня по листопад 2017 року, згідно із виставленими рахунками-фактурами №176 від 11.10.2017, №193 від 10.11.2017, №210 від 11.12.2017, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 317967,41 грн.
Також 01.03.2010 між позивачем (балансоутримувачем) та відповідачем (орендарем) укладено договір про №69 про компенсацію витрат з надання комунальних послуг та земельного податку (далі - договір про компенсацію витрат), відповідно до умов якого балансоутримувач зобов'язується надати орендареві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної, водовідведення та електропостачання нежитлового приміщення, вивозу побутового сміття за адресою м. Київ, вул. Бердичівська, 1 загальною площею - 474,3 кв.м., а орендар зобов'язується своєчасно компенсувати балансоутримувачу надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором, а також компенсувати витрати балансоутримувача пов'язані з сплатою земельного податку із розрахунку вказаного у додатку №1.
Тарифи і об'єми наданих послуг та розмір компенсації земельного податку визначаються щомісячно згідно розрахункових документів виставлених енерго, водо- та тепло постачальниками. При наявності засобів обліку (лічильників) плата за надані послуги розраховується згідно їх показників (п. 2.1. договору про компенсацію витрат).
Згідно із п. 2.2. договору про компенсацію витрат, оплата за надані послуги та компенсація витрат проводиться в безготівковому порядку на поточний рахунок балансоутримувача.
Термін оплати рахунків за надані послуги - 15 календарних днів з дня їх отримання (п. 2.3. договору про компенсацію витрат).
За розрахунками позивача, заборгованість відповідача по договору про компенсацію витрат згідно із виставлених рахунків-фактури №374 від 25.09.2017, №455 від 28.11.2017, №522 від 21.12.2017, №523 від 21.12.2017 з оплати комунальних послуг за жовтень - листопад 2017 року становить 10954,91 грн. та з оплати земельного податку за третій квартал 2017 року - 20823,57 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
На відносини, пов'язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992.
Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
У відповідності до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Матеріалами справи підтверджено, що у період з вересня 2017 року по листопад 2017 року відповідач користувався державним нерухомим майном площею 474,3 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Бердичівська, 1 (окремо розташована двоповерхова будівля), що знаходиться на балансі Центрального госпіталю Міністерства внутрішніх справ України, переданим в оренду за договором №2476 нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.12.2005.
За розрахунком позивача за період з вересня по листопад 2017 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 317967,41 грн. зі сплати орендних платежів.
Також у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по договору №69 від 01.03.2010 за період за жовтень - листопад 2017 року з оплати комунальних послуг у сумі 10954,91 грн. та з оплати земельного податку за третій квартал 2017 року у сумі 20823,57 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 28.12.2017, 15.01.2018 та 22.01.2018, відповідач здійснив оплату заборгованості за договором №2476 нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.12.2005 у сумі 317967,41 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №G5074 від 28.12.2017 на суму 104832,21 грн., №G5148 від 15.01.2018 на суму 107045,01 грн., №В6659 від 22.01.2018 на суму 106090,19 грн.
Також як встановлено судом 05.12.2017, 28.12.2017 та 04.01.2018 відповідач здійснив оплату заборгованості по договору №69 від 01.03.2010 про компенсацію витрат з надання комунальних послуг та земельного податку у розмірі 10954,91 грн. та з оплати земельного податку за третій квартал 2017 року - 20823,57 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №G4912 від 05.12.2017 на суму 10954,91 грн., №G5009 від 28.12.2017на суму 5827,14 грн., №5010 від 28.12.2017 на суму 1899,00 грн., №В6639 від 04.01.2018 на суму 13097,43 грн.
При цьому, суд зазначає, що відсутність предмета спору, а отже, спірного матеріального правовідношення між сторонами, до відкриття провадження у справі тягне за собою відмову в позові.
Оскільки, заборгованість у розмірі 349745,89 грн. по договору оренди №2476 нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.12.2005 та по договору №69 про компенсацію витрат з надання комунальних послуг та земельного податку від 01.03.2010 сплачена відповідачем до відкриття провадження у справі, то позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Доказів в спростування факту сплати відповідачем заборгованості по договору оренди №2476 нерухомого майна, що належить до державної власності від 09.12.2005 та по договору №69 про компенсацію витрат з надання комунальних послуг та земельного податку від 01.03.2010 в загальному розмірі 349745,89 грн. позивачем не надано.
Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Центрального госпіталю МВС України.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Відмовити в позові повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Повний текст рішення складено та підписано: 12.03.2018.
Суддя О.В. Гулевець