Справа № 522/4023/18
Провадження 1-кс/522/4771/18
10 березня 2018 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси - ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисників: ОСОБА_6 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кулевча Саратського району Одеської області, громадянин України, з вищою освітою, слідчий СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
- у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
До слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси, надійшло клопотання слідчого в 1 СВ управління РКП слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Одеської області ОСОБА_4 погодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , з наступних підстав.
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він будучи слідчим СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, тобто службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав для себе, неправомірну вигоду за вчинення та не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, поєднане з вимаганням, за наступних обставин.
Так, 02 березня 2018 року, приблизно о 17 годин, слідчий ОСОБА_5 знаходячись біля ТЦ "Афіна", при особистій зустрічі з підозрюваним ОСОБА_7 , виказав, що за вирішення питання, щодо перекваліфікації кримінального провадження з ч. 4 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 296 КК України ОСОБА_7 необхідно сплатити 15 000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США. Також, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_5 , що хоче змінити місце проживання на інше ніж те яке було вказане в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
03 березня 2018 року приблизно о 17 год., слідчий ОСОБА_5 знаходячись біля ТРЦ «Афіна» висунув підозрюваному ОСОБА_7 усну вимогу, що для зміни місця проживання на інше ніж те яке було вказане в ухвалі суду про йому необхідно передати у вигляді винагороди пістолет «ПМР-ВІЙ».
08 березня 2018 року приблизно о 17 год. 55 хв. ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_7 та повідомив, що останньому необхідно з'явитися у раніше обумовленому місці зустрічі, а саме біля ТРЦ «Афіна». Приблизно о 19 год. 10 хв., знаходячись у службовому кабінеті № 18 який розташований в будівлі Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 42, ОСОБА_7 написав власноручно заяву на ім'я ОСОБА_5 про зміну свого постійного місця проживання та про ознайомлення з правами та обов'язками. Після чого ОСОБА_5 , запитав у ОСОБА_7 , чи приніс він «основний документ» маючи на увазі раніше обумовлені грошові кошти у сумі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США на що ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_5 , що вказані грошові кошти при ньому.
Через деякий час ОСОБА_5 , знаходячись біля чорного входу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області відійшов на три метри від ОСОБА_7 при цьому, показав останньому на своєму телефоні напис, де було вказано, щоб ОСОБА_7 поклав біля урни грошові кошти, що останній і зробив та попрямував за ОСОБА_5 у напрямку виходу з Приморського ВП.
08.03.2018 о 19 годині 40 хвилин ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України на підставі ст. 208 КПК України.
09.03.2018 о 17 годині 49 хвилин ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Крім цього, через канцелярію Приморського районного суду м. Одеси захисник ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді в порядку ст. 206 КПК України із скаргою на незаконне затримання, ОСОБА_5 оскільки підстав вказаних у п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України були відсутні. Крім того, проведений огляд місця події був за відсутності адвоката, що спричинило порушення права на захист затриманого, захиснику та підозрюваному не наданий протокол затримання особи, з якого можна було б встановити час затримання, що є порушеннями ст. ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та ст. 55 Конституції України.
Прокурор та слідчий підтримали клопотання про застосування запобіжного заходу, вказавши на наявність відповідних ризиків, що ОСОБА_5 порушить покладені на нього процесуальні обов'язки. У задоволенні скарги на незаконне затримання просили відмовити, оскільки вона не відповідає дійсності, і факти викладені в ній є надуманими.
Підозрюваний заперечив проти клопотання підтримав думку захисника.
Захисник ОСОБА_6 вказав, на відсутність ризиків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутність обґрунтованої підозри, вказав на той факт, що відомості внесені до ЄРДР ще 18.11.2017 року.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчого, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходжу до висновку, про необхідність в рамках розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, здійснити розгляд скарги на незаконне затримання вирішення якої в даному випадку є нерозривно пов'язане із клопотанням сторони обвинувачення, та має важливі правові наслідки для розгляду клопотання по суті.
Так, у ст. 206 Кримінального процесуального Кодексу України вказані загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини, так у відповідності до ч. 1 вказаної статті кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Стаття 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
У відповідності до ч. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Крім цього, як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, згідно з пунктом 4 статті 5 Конвенції затримана чи взята під варту особа має право ініціювати провадження з метою перевірки судом процесуальних і матеріально-правових умов, які є неодмінними для забезпечення «законності» - у значенні пункту 1 статті 5 Конвенції - позбавлення її свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, та легітимність мети, з якою здійснювалися це затримання і подальше тримання під вартою (див. справу «Ґраусліс проти Литви» (Grauslys v. Lithuania), заява № 36743/97, пункти 51-55, від 10 жовтня 2000 року). 48. У пункті 4 статті 5 зазначено, що «суд без зволікання встановлює законність затримання». Ця вимога містить два аспекти: по-перше, можливість здійснення судового контролю має забезпечуватися невдовзі після взяття особи під варту і, в разі необхідності, з розумною періодичністю надалі. По-друге, таке провадження має здійснюватися з належною старанністю (див. справу «Худобін проти Росії» (Khudobin v. Russia), заява № 59696/00, п. 115).
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України, відповідальність за яке передбачена у вигляді позбавлення волі строком до 10 років.
Обов'язком слідчого судді на етапі пред'явлення повідомлення про підозру, є перевірка наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила правопорушення, і такі підстави можуть переконати стороннього спостерігача у цьому. Така позиція також відповідає і позиції Європейського суду з прав людини який в своєму рішенні у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства", зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має й тримання під вартою. Варто зазначити, що законодавець передбачив оскарження обґрунтованості підозри саме до слідчого судді, однак встановив певні вимоги для такого оскарження, не раніш ніж через місяць після пред'явлення підозри. Тому на даний час, вважаю підозру обґрунтованою достатньо для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Крім того, орган досудового розслідування на підтвердження свого клопотання вказує, що підозра обґрунтовується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, показами свідка ОСОБА_7 , протоколами додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 01.03.2018 року, 06.03.2018 року, 09.03.2018 року, протоколом огляду місця події від 08.03.2018 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 08.03.2018.
Згідно з ч. 1 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
Так, із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.02.2018 року, вбачається, що ОСОБА_7 звернувся до прокуратури Одеської області із повідомленням про те, що слідчий Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області вимагає неправомірну вигоду за не притягнення до кримінальної відповідальності його та ОСОБА_8 .
Із протоколу додаткового допиту свідка від 06.03.2018 року, вбачається, що ОСОБА_7 02.03.2018 року зателефонував слідчому ОСОБА_5 із проханням зміни місця цілодобового домашнього арешту. При особистій зустрічі ОСОБА_5 вимагав неправомірну вигоду в останнього у розмірі 15 000 доларів.
Аналіз вказаних документів, дає підстави стверджувати, що на момент затримання у правоохоронних органів справді існували обґрунтовані підозри вважати, що ОСОБА_5 було вчинено кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України, тому скарга захисника на незаконність затримання в цій частині є безпідставною.
Також, із протоколу огляду місця події від 08.03.2018 року, вбачається, що огляд проводився у присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за дозволом начальника Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 . Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає обов'язкової присутності захисника при проведенні огляду ( ст. 237 КПК України), однак при виконанні ухвали про дозвіл на проведення обшуку недопущення адвоката до участі в обшуку може бути визнаним істотним порушенням прав людини, такий факт підлягає доведенню в суді під час судового провадження (п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України).
Із протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 08.03.2018 року, вбачається, що із Центру безплатної вторинної правової допомоги був залучений адвокат ОСОБА_12 , від котрого затриманий відмовився, після чого приїхав адвокат ОСОБА_13 . Вказане свідчить, що в затриманого право на захист не було порушено, адже останній мав можливість залучити будь-якого захисника на свій вибір.
Вказане вище дає слідчому судді право прийти до висновку, що на даний час підстав для задоволення скарги на незаконне затримання не вбачається. Варто звернути увагу і на те, що на гарячу лінію НП України ОСОБА_5 уже звернувся із скаргою на застосування насильства при затриманні, слідчий суддя в такому випадку не вбачає підстав для повторного звернення із такою заявою до НП України.
Так, згідно із ст. 177 КПК України, підставою для знаходження особи під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні нею суспільно-небезпечного діяння, а також наявність відповідних ризиків, що у разі не застосування запобіжного заходу особа може вчинити дії, які будуть перешкоджати ефективному кримінальному провадженню протягом розумного строку.
Таким чином, для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчинені ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на даний час, є всі підстави вважати, що осатнній з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєння тяжкого злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, на підтвердження якого вказує і той факт, що підозрюваний зареєстрований за однією адресою, фактично проживає за іншою, однак при зміні місця проживання особою, встановлений обов'язок його реєстрації, дане положення є обов'язковим, не тільки з точки зору формування соціальної політики в конкретній адміністративно-територіальній одиниці, а і з метою забезпечення дотримання вимог законності, збереження правопорядку, та забезпеченням належної роботи правоохоронної системи, розшуком злочинців, осіб, які ухиляються від виконання судових рішень, таким чином, відсутність зареєстрованого місця проживання свідчить про наявність ризику передбаченого п.1ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, слідчий суддя приходить до висновку, що діяння, яке ставиться у підозру ОСОБА_5 передбачає незаконне застосування своїх службових повноважень, та свідчить про наявність ризику передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості знищення, приховання чи спотворення будь-яких речей чи документів, які можуть мати істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Як вбачається із долучених до клопотання матеріалів, неправомірну винагороду підозрюваний ОСОБА_5 вимагав і для інших осіб, що на думку слідчого судді, може вказувати на можливість впливу на таких осіб, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Також, як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, суд признає, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення в крайньому випадку протягом деякого терміну.
Крім цього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, повинен бути застосований у разі, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
В нинішній час, одним із основних напрямів державної політики є захист суспільства від корупційних правопорушень, і понад усе, пов'язаних із вимаганням неправомірної вигоди у правоохоронних органах, виявлення та викорінення корупції в умовах євроінтеграції.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , котрий проходить службу в органах МВС з 2012 року, має корупційний характер, пов'язаний із вимаганням неправомірної вигоди, а тому суспільний інтерес в даному випадку нівелює принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, при наявності вище перелічених ризиків.
З урахуванням вище викладеного, приходжу до висновку про неможливість жодного із більш м'яких запобіжних заходів забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, тому застосування тримання під вартою, на даному етапі є виправданим. Таким чином, клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
При визначенні розміру застави у відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя звертає увагу на розмір неправомірної вигоди, що ставиться у підозру ОСОБА_5 , та його майновий стан. Слідчий суддя враховує винятковий характер справи, та вважає що розмір застави, встановлений виключно з урахуванням майнового стану підозрюваного (обвинуваченого), не є достатнім для забезпечення його явки у судове засідання, тому для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків покладених на нього законом слідчий суддя вважає з необхідне визначити розмір застави понад меж передбачених п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Керуючись ст.ст.132, 176, 177, 178, 183, 186, 187, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України,слідчий суддя -
Клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури області ОСОБА_4 , погодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб тобто 528 600 (п'ятсот двадцять вісім тисяч шістсот) гривень..
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за підозрюваного; справа № 522/4023/18 провадження по справі 1-кс/522/4771/18.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати до слідчого, прокурора за кожною вимогою у розумні строки;
2) не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
Роз'яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з моменту фактичного затримання особи, тобто з 08 березня 2018 року.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 06 травня 2018 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 на незаконне затримання - відмовити.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1
10.03.2018