Справа № 522/1126/18
Провадження № 2-о/522/169/18
01 березня 2018 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бондар В.Я.
при секретарі - Грищук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса цивільну справу за заявою ОСОБА_1, за участі зацікавленої особи - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області про встановлення факту проживання на території України, -
23.01.2018 року ОСОБА_1 у особі представника, ОСОБА_2, звернувся з заявою до Приморського районного суду міста Одеси про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року.
З метою вирішення питання про дотримання правил підсудності під час відкриття провадження по справі був направлений запит про місце проживання заявника.
30 січня 2018 року до суду надійшла відповідь Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області про реєстрацію заявника за адресою, що не знаходиться в Приморському районі міста Одеси. Проте, представником ОСОБА_2 було подано клопотання, яким надано копію Договору оренди квартири, відповідно до якого адресою місця перебування заявника є АДРЕСА_1., тобто місцем перебування заявника є Приморський район міста Одеси.
У зв'язку з тим, що рішення по даній справі створить певні права та обов'язки суд залучив у якості зацікавленої особи Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
Ухвалою від 31 січня 2018 року було відкрито провадження по справі та призначено судове засідання о 10 годині 30 хвилин 01 березня 2018 року.
В судове засідання з'явився заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2. Представник зацікавленої особи ГУ ДМС України в Одеській області не з'явився. Належним чином повідомлявся, заяв про причини неявки та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 вимоги заяви підтримав, просив їх задовольнити, пояснивши, що встановлення даного факту необхідно йому для отримання Посвідки на постійне проживання в Україні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника та його представника, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_2 заявив клопотання про допит у якості свідка ОСОБА_1.
Так ОСОБА_1, допитаний за його згодою як свідок, пояснив, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в Садибі Веселовського району СХТ Неклиновського району Ростовської області СРСР. В 1980 році з батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 переїхав до міста Тореза, Донецька область, Україна, де вони разом проживали за адресою м. Торез,
АДРЕСА_2.
В 1983 році Заявник у віці шести років зарахований до загальноосвітньої школи І-ІІІ ступені, з поглибленим вивченням хімії, м. Тореза Донецької області, яку закінчив у 1993 році.
25 червня 1993 року після досягнення шістнадцятирічного віку Заявник отримав тимчасове посвідчення особи громадянина України № 544, видане начальником торезького ГО УМВС України в Донецькій області.
На даний час Заявник здійснює канонічну діяльність у Свято-Успенському чоловічому монастирі Одеської єпархії Української Православної Церкви.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Листом Верховного суду України від 01.01.2012 року про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення роз'яснено, що у порядку ч. 2 ст. 256 ЦПК України (після внесення змін Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 року ч.2 ст.315 ЦПК України) суди встановлюють факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України. Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень вказаної статті та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути зокрема, заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Отже, реалізація права на набуття громадянства України залежить від встановлення судом факту постійного проживання на території України станом на 24.08.1991 року, який має юридичне значення.
Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов'язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України ( 24 серпня 1991 року ) постійно проживали на території України. Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24.08.1991 року чи 13.11.1991 року.
Відповідно до п. 7 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР» відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 або 13.11.1991 року.
У п. 44 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень», затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.
Ст. 1 цього ж Закону дає чітке визначення поняття «безперервне проживання на території України» та «проживання на території України на законних підставах». Безперервне проживання на території України, проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних травах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік -180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, а6о мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.
Пунктом постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Наведений у ст. 315 ЦПК України перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в Садибі Веселовського району СХТ Неклиновського району Ростовської області СРСР, що підтверджується копією Тимчасового посвідчення особи громадянина України (а.с.9), та посвідкою на тимчасове проживання (а.с. 7).
Навчався в загальноосвітній школі І-ІІІ ступені, з поглибленим вивченням хімії, м. Тореза Донецької області, яку закінчив у 1993 році, що підтверджується копією Атестата про повну загальну середню освіту, з додатком (а.с. 11, 12).
Разом з тим, відповідно до пояснень ОСОБА_1, допитаного у якості свідка, дійсно проживав станом на 24 серпня 1991 року разом зі своїми батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_3.
Таким чином, враховуючи те, що без встановлення факту постійного проживання на території України заявник не може отримати Посвідку на постійне проживання в Україні, він в повному обсязі обґрунтував свої вимоги та підтвердив їх доказами, за приписами п.п.1, 2 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України», суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 1, 3, 9 Закону України «Про громадянство України», ст. 293, 294, 315, 319 ЦПК України , суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений 12 березня 2018 року.
Суддя: В.Я. Бондар
01.03.18