Справа № 522/22651/17
Провадження № 2-о/522/64/18
19 лютого 2018 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Бондар В.Я.
при секретарі - Грищук В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса цивільну справу за заявою ОСОБА_1, за участі зацікавленої особи - Одеська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім'єю, -
01 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даною заявою посилаючись на те, що у 2002 році познайомилась з ОСОБА_2. А з 2004 року вони стали проживати спільно у цивільному шлюбі в у АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_3 року її чоловік ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилась спадщина. Спадкоємців, які претендували б на спадщину після його смерті не має. Однак при зверненні до нотаріуса їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, та рекомендували звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім'єю. Оскільки довести факт проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю самостійно вона не може, а він породжує для неї правові наслідки, просить суд встановити даний факт у судовому порядку для подальшого оформлення спадкових прав.
Справа перебувала у судді Приморського районного суду м. Одеси Тарасова А.В. та ухвалою суд від 04 грудня 2017 року заяву ОСОБА_1 було залишено без руху в зв'язку з відсутністю у матеріалах доданих до заяви документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 320,00 грн.
13 грудня 2017 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла заява про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору на суму 320,00 грн.
У зв'язку з повторним перерозподілом на підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2018 року вказана цивільна справа передана судді Бондар В.Я. для розгляду по суті.
Ухвалою від 18.01.2018 року було призначено судове засідання на 11 годину 30 хвилин 08 лютого 2018 року.
05 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду с заявою про забезпечення доказів та просила допитати у якості свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.
У судове засідання 08 лютого 2018 року з'явились заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 Представник зацікавленої особи Одеської міської ради у судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про відкладення розгляду справ з метою надання додаткового часу для підготування правової позиції. Причини неявки представника зацікавленої особи визнані судом неповажними та продовжено розгляд справи. У судовому засіданні заявник та її представник заяву підтримали та дали пояснення, а також було допитано свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 З метою допиту відсутнього свідка ОСОБА_3 у судовому засіданні було оголошено перерву та призначено наступне судове засідання о 14 годині 15 хвилин на 19 лютого 2018 року.
19 лютого 2018 року до суду надійшли заяви від ОСОБА_1 про допит свідка ОСОБА_8 та про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
У судове засідання від 19 лютого 2018 року з'явились заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 Представник зацікавленої особи Одеської міської ради у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. У судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_3 та ОСОБА_8
Вислухавши пояснення заявник та її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку заяву задовольнити з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю.
У п. 21 вищевказаної Постанови зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Згідно вимог ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбу. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Відповідно до Хартії прав сім'ї, сім'я це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові і солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають один одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя. Альтернативою шлюбу є конкубінат, тобто фактичне спільне проживання жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу. Жінка та чоловік мають на це право і відповідно право на повагу до свого вибору з боку держави та суспільства.
Європейський суд з прав людини при розгляді справи Кичана зауважив, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатись сімейним життям.
У справі «Джонстон проти Ірландії» (справа номер ECH-1986-S-006) було встановлено, що заявники прожили спільно близько 15 років. На цій підставі Європейський суд зробив висновок, що вони складали сім'ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв'язок існує поза шлюбом.
Конституційне право на особисту свободу дає підстави для висновку про те, що людина має право сама вибирати форму організації свого сімейного життя. Закон не може їй цього диктувати, як і того, з ким людина має проживати однією сім'єю, за винятком лише певних обмежень, які сформульовані у статті 3 Сімейного Кодексу України.
В судовому засіданні встановлено, що дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2004 року і до смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.14, 24-26), проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, за час спільного проживання спільно ним користувалися, витрачаючи кошти на харчування, придбання одягу тощо, що підтверджується показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_8
Зокрема, свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердили що добре знають заявника ОСОБА_1 та знали покійного ОСОБА_2, оскільки часто ходили до них у гості та мали дружні відносини. Вказали, що заявник проживала із ОСОБА_2 однією сім'єю з 2004 року до дня смерті останнього, були пов'язані спільним побутом, мали спільний бюджет, між ними існували усталені відносини, що притаманні подружжю та після смерті здійснила його поховання.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що є онуком ОСОБА_1 Заявниця та ОСОБА_2 проживали разом як сім'я з 2004 року. Стосунки між ними були хороші, часто разом їздили відпочивати на дачу, усе купували разом. Одного разу ОСОБА_2 подарував бабусі полушубок.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що є сусідом по дачі ОСОБА_2, де і познайомився з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Вважав їх сім'єю, так як вони протягом 13-14 років постійно приїжджали разом на дачу, разом відпочивали та святкували дні народження.
Крім того ОСОБА_1 в повному обсязі оплатила за власний рахунок ритуальні послуги по похованню ОСОБА_2 (а.с. 12), регулярно сплачувала членські внески за ОСОБА_2 як члена садового товариства (а.с. 17-21).
З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним доказам у справі.
Факт про встановлення якого просить заявниця має для неї юридичне значення, оскільки дає право на спадкування після смерті ОСОБА_2
За наведеного вище, вимоги заявниці обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 315, 317 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1, за участі зацікавленої особи - Одеса міська рада, про встановлення факту проживання однією сім'єю задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2004 по ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений «01» березня 2018 року
Суддя В.Я. Бондар
19.02.18