Справа № 2-1361/2010
20 жовтня 2009 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Кириченко П.Л.
при секретарі Осадченко С.В., представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, суд,-
15 липня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому вказав, що в листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся до нього з проханням позичити йому сто тридцять тисяч доларів США до 01.01.2009 року.
01 грудня 2008 року позивач позичив відповідачу суму еквівалентну 130000 доларів США зі строком повернення не пізніше 01 січня 2009 року, що підтверджується розпискою відповідача від 01 грудня 2008 року. На підтвердження гарантій повернення грошових коштів відповідач передав позивачу оригінали правовстановлюючих документів на майно, що належить йому. Проте у встановлений строк відповідач борг не повернув. У зв'язку з відсутністю грошей на той період часу, відповідач просив відстрочити повернення боргу, а в подальшому став ховатися від позивача.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позивача підтримав.
Відповідач позов не визнав, та в подальшому повторно не з'явився, був повідомлений належним чином, причини не явки вказані відповідачем, суд вважає не поважними. В заявах відповідач неодноразово просив розгляд справи перенести у зв'язку з хворобою (06.10.2009 р.) та відрядженням (20.10.2009 р.), але належних доказів поважності причин на час розгляду справи відповідач не надав.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов обгрунтований, а тому підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ч.2 ЦК України на підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Так судом встановлено, що 01 грудня 2008 року ОСОБА_2 позичив ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 суму еквівалентну 130000 доларів США зі строком повернення не пізніше 01 січня 2009 року, що підтверджується розпискою відповідача від 01 грудня 2008 року. На підтвердження гарантій повернення грошових коштів відповідач передав позивачу оригінали правовстановлюючих документів на майно, шо належить йому, тобто державний акт на право власності на 1/2 частину земельної ділянки серією ЯЕ №665012 від 20 вересня 2007 року загальною площею 0,2379 га. цільове призначення якої будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Приморська, 95 та свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.09.2006 року посвідчене державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, зареєстроване в реєстрі № 2354. дані обставини сторонами не оспорюються. Проте у встановлений строк відповідач борг не повернув.
Сума боргу складає 130000 х 7,6244=991172 гривні. Три процента річних складає: 991172:100x1,5=14867,58 гривень (з 01 січня 2009 року по 01 липня 2009 року - шість місяців), курс НБУ за станом 14 липня 2009 року складає 762,44 гривні =100 доларів США, розрахунок позивача складений вірно.
При поданні позову позивач сплатив державне мито у сумі 1700 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 252 гривні, що підтверджується квитанціями від 14.07.2009 року.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за можливе стягнути державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з відповідача.
Таким чином загальна сума заборгованості складає 1 007 991 грн. 58 коп.
(991 172 +14 867.58+1700 +250= 1 007 991.58)
Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що він частково погасив заборгованість у сумі 400 000 грн., посилаючись на пояснення свідка та звукозапис, але відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Але даних доказів позивач суду не надав, крім того суд звертає увагу, що предмет виконання грошових зобов'язань підтверджується тільки письмовими доказами.
Тому суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.10,60,88,208,209,213-215 ЦПК України, ст.ст.625,1046,1047 ч.2 ЦК г України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 борг у сумі 991 172 грн., три процента річних у сумі 14 867 грн. 58 коп. судові витрати у вигляді державного мита у сумі 1700 та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 250 грн., а всього 1 007 991 грн. 58 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційного суду, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: Кириченко П.Л.