______________________________________________________________________________________________________________ Справа № 520/2529/18
Провадження № 2-о/520/234/18
09.03.2018 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Єгорової Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою
ОСОБА_1,
заінтересована особа - Одеський міський відділ державної реєстрації актів
цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області,
про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,
05.03.2018 року до Київського районного суду міста ОСОБА_2 надійшла заява ОСОБА_1, заінтересована особа: РАГС Київського району міста Одеси, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, в якій заявник просить суд встановити факт смерті 06 лютого 2018 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в м. Донецьк, Калінівський район, що є тимчасово окупованою територією України.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу справу за вказаною заявою було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 06.03.2018 року вказану заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано заявникові строк терміном в п'ять днів з дня отримання копії ухвали суду для виправлення недоліків поданої заяви.
07.03.2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо виправлення недоліків заяви, до якої заявником надано уточнену заяву про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території Українита відмову Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області за вих. №1586/51-47 від 07.03.2018 року у проведенні державної реєстрації смерті.
В уточненій заяві ОСОБА_1 змінено та визначено заінтересовану особу - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Заявниця в обґрунтування заяви посилається на те, що вона ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3. ЇЇ батько у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території міста Донецька, був вимушений переїхати до міста ОСОБА_2, де мешкав за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою №0000264708 від 13.07.2017 року про взяття особи на облік внутрішнього переміщення. У лютому 2018 року, заявниця дізналась, що її батько - ОСОБА_3 06.02.2018 року помер в м. Донецьку, Калінівського району, у зв'язку з раком верхньої долі правого легеня з багаточленними метастазами. Заявниця стверджує, що отримати свідоцтво про смерть вона не має можливості, оскільки отримані нею документи не підтверджують факт смерті особи на території України так як не відповідають вимогам законодавства України з оформлення свідоцтва про смерть. Заявникові необхідно встановити факт смерті ОСОБА_3, померлого 06.02.2018 року, для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, для подальшого отримання спадщини після смерті її батька.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 09.03.2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
У судове засідання заявниця не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, у заяві зазначила, що вимогу про встановлення факту підтримує, просить суд задовольнити, розгляд справи провести за її відсутності.
Представник Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає заяву підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 23 липня 1970 року народилась ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-НО №275750, видане 17 вересня 1970 року Кутейнівською селищною радою Амвросіївського бюро ЗАГС, Донецької області, актовий запис №63 від ІНФОРМАЦІЯ_2, в якому в графі відомості про батька зазначено - ОСОБА_3, в графі про матір - ОСОБА_5.
02 вересня 1995 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Калінівським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Донецька зареєстровано шлюб, актовий запис №429 від 02 вересня 1995 року, у зв'язку з чим ОСОБА_4 змінила прізвище на «Кульшенко», що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ-ГО №331750.
У зв'язку з чим, судом встановлено, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3.
Згідно з копією паспорта громадянина України серії ВК 927084, виданого 20 серпня 2012 року Амвросіївським РСГУДМС України в Донецькій області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3.
Згідно з довідкою від 13 липня 2017 року №0000264708, ОСОБА_3 перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2.
Таким чином, судовим розглядом вставлено, що ОСОБА_3 здійснив переїзд з Донецької області до міста ОСОБА_2.
Заявниця зазначила, що її батько періодично виїжджав до м. Донецьку.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у віці 66 років помер 06 лютого 2018 року в Калінінському районі міста Донецьку в результаті: інтоксикації; раку верхньої долі правового легеня з багато численними метастазами.
Єдиними наявними документами, що підтверджують факт смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території непідконтрольній державній владі України, що відповідно до Постанови Верховної ради України від 17.03.2015 року № 254-УІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» одночасно є тимчасово окупованою територією України, є:
- лікарське свідоцтво про смерть №32, видане 07 лютого 2018 року лікарем Республіканської клінічної туберкульозної лікарні Міністерства охорони здоров'я Донецької народної республіки;
- свідоцтво про смерть видане 09 лютого 2018 року Металістовською сільською адміністрацією Амвросієвського району Донецької народної республіки, актовий запис №4 від 06 лютого 2018 року;
- фотокопії з місця захоронення.
Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_3, померлого 06 лютого 2018 року, ОСОБА_1 звернулась до Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області для державної реєстрації смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, , однак листом від 07 .03.2018 року за вих. №1586/51-47 Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області відмовив у проведенні державної реєстрації смерті, оскільки надане свідоцтво про смерть не відповідає умовам діючого законодавства та не створює правових наслідків, так як видане на тимчасово окупованій території України. Відповідно до частини другої, частини третій статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: «2. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. 3. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків».
У зв'язку з чим, заявниця була вимушена звернутись до суду з відповідною заявою.
Зі змісту ст. 4 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з п.5 ч.3 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
У абзаці першому п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015року за №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», вказаною територією, зокрема являється і м. Донецьк, Калинівський район.
Таким чином, судом встановлено, що відповідно до положень розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015року за №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», місце смерті ОСОБА_3, а саме : Калинівський район м. Донецька , є територією, на якій здійснюється антитерористична операція.
17.03.2015 року Верховною Радою України прийнято постанову «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями».
Враховуючи, що Калинівський район м. Донецька відповідно до розпорядження №1275-р Кабінету Міністрів України від 02.12.2015року, являється територією на якій здійснюється антитерористична операція, тобто є територією, що непідконтрольна Україні, та приймаючи до уваги постанову Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015року, суд приходить до висновку, що до даних правовідносин підлягають застосування положення ст. 317 ЦПК України та Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Згідно з ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Статтею 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою.
За приписами п. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Мінюсту від 18.10.2000 № 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024.
Статтею 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено: «1. Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 2. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. 3. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків».
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Проведення державної реєстрації смерті батька заявниці, не видається за можливе навіть в будь-якому органі РАЦС на території, підконтрольній українській владі, оскільки відсутній належний документ, який, відповідно до законодавства, підтверджує факт смерті ОСОБА_3.
Пунктом 2 ч. 1ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті фізичної особи проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Заявникові необхідно встановити факт смерті ОСОБА_3, померлого 06 лютого 2018 року, для подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документу - свідоцтва про смерть, і подальшого отримання спадщини після смерті батька.
При викладених обставин, дослідивши надані до суду документи в їх сукупності, з метою захисту законних прав та інтересів заявника, суд приходить до висновку про задоволення заяви та вважає за можливе встановити факт смерті особи - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, померлого в Калінівському районі міста Донецьку (тимчасово окупована територія України) 06 лютого 2018 року в результаті: інтоксикації; раку верхньої долі правового легеня з багато численними метастазами.
Відповідно до ч.4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 76-80, 265, 259, 315-317, 319ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6), заінтересована особа - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (місцезнаходження: 65039, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 30-Б), про встановлення факту смерті особи - задовольнити.
Встановити факт смерті особи - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, померлого в Калінівському районі міста Донецьку (тимчасово окупована територія України) 06 лютого 2018 року в результаті: інтоксикації; раку верхньої долі правового легеня з багато численними метастазами.
Рішення підлягає до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Головуючий Калініченко Л. В.