Справа № 495/1611/18
Номер провадження 1-кп/495/224/2018
12 березня 2018 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - одноособово судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський кримінальне провадження внесеного до ЄРДР за № 42018161020000002 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Чуднів Житомирської області, не одруженого, осіб на утриманні не маючого, працюючого командиром взводу управління 2 батареї військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор військової прокуратури Білгород-Дністровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
Обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 407 КК України, при наступних обставинах:
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це час період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Таким чином, з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.
30 серпня 2016 року між командиром взводу управління командира гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1 молодшим лейтенантом обвинуваченим ОСОБА_3 та Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України генерала армії України ОСОБА_5 , укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на 2 (два) роки.
30 жовтня 2016 року командиром військової частини НОМЕР_1 виданий наказ № 110, відповідно до якого молодшого лейтенанта обвинуваченого ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
11 вересня 2017 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 190 молодший лейтенант обвинувачений ОСОБА_3 призначений на посаду командира взводу управління 2 гарматної артилерійської батареї військової частини НОМЕР_1
Обвинувачений ОСОБА_3 проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 зобов'язаний дотримуватися вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Закон України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року №548-ХІV визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги вищевказаного Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки :
- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
- беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
- постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
- знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
- дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;
- бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
- виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
- додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до Закону України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
- додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;
- виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
- поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно розпорядку робочого дня військової частини НОМЕР_1 початок робочого дня о 08 год. 00 хв., кінець робочого дня о 17 год. 00 хв.
На порушення вищенаведених вимог, молодший лейтенант обвинувачений ОСОБА_3 27 грудня 2017 року подав рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 про надання йому щорічної основної відпустки терміном на 10 діб.
Командир військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_6 , розглянувши рапорт молодшого лейтенанта обвинуваченого ОСОБА_3 поставив резолюцію відповідно до якої обвинуваченому ОСОБА_3 надано відпустку з 03.01.2018 терміном на 10 діб. Проте, молодший лейтенант обвинувачений ОСОБА_3 28 грудня 2017 року о 23.30 год., без наданого відповідного дозволу виїхав за межі гарнізону та направився до місця проживання своєї матері, а саме: АДРЕСА_2 .
Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 (крім строкової служби), 29 грудня 2017 року о 08 год. 00 хв., діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, не з'явився вчасно на службу до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 , без поважних причин та ухилявся від проходження військової служби до 10 січня 2018 року включно, тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 , скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 Кримінального кодексу України, а саме - нез'явленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Суд, з'ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз'яснив вимоги ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнає недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинуваченого ОСОБА_3 відносно фактичних обставин кримінальних правопорушень, оскільки вони ніким не оспорюються та дослідженням доказів, які характеризують особистість обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_3 в ході досудового слідства та судового розгляду свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 407 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.
Судом обвинуваченому ОСОБА_3 було роз'яснено зміст ст. 349 ч. 3 КПК України про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно 27.12.2017 року ним було подано рапорт на ім'я командира військової частини, де він проходить службу, на відпустку. Після чого він поїхав до своєї матері. На наступний день він дізнався, що командир погодив його рапорт, але з 03.01.2018 року. Він вирішив залишитися у матері до на всі свята та повернувся до частини 10.01.2018 року. У скоєному щиро розкаявся та просив суворо не карати його.
Оцінюючи докази у сукупності суд визнає винним обвинуваченого ОСОБА_3 у інкримінованому кримінальному правопорушенні та кваліфікує його дії за ст. 407 ч. 4 КК України - нез'явленні вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби), в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлені.
Стосовно призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд приходить до наступного:
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року ратифікованої законом України від 07.07.1997 №475/97-ВР - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти обвинуваченого ОСОБА_3 кримінального обвинувачення, суд вважає за необхідне вирішити питання про призначення покарання обвинуваченому.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку та характер скоєного ним кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, а також дані характеризуючи особу обвинуваченого, який за місцем проходження служби характеризується позитивно, є військовослужбовцем, не одружений, дітей на утриманні не має, раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, щиро розкаявся у скоєному.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у скоєному, вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проходження служби, суд вважає недоцільним відбування покарання у вигляді позбавлення волі та приходить до переконання про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України.
Речові докази та судові витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.
Цивільний позов не заявлений.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.
Керуючись ст.ст. 368,370, 374, 376, 392, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України та на підставі санкції вказаної статті призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.
Запобіжний захід відносно засудженого ОСОБА_3 на стадії досудового розслідування не обирався.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.
Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч.2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.
Копію вироку негайно видати обвинуваченому та прокурору.
Суддя : ОСОБА_1