Справа № 460/2498/17
Провадження №2/460/541/18
23.02.2018 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області
в складі: головуючого -судді Карпин І.М.
з участю секретаря судового засідання Мельник Є.Є. ,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яворові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах та пені ,
позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь заборгованість по сплаті аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 11360 грн 78 коп та неустойку (пеню) за несплату аліментів в період з 25.03.2014 по 01.07.2015 в сумі 89 321 грн 06 коп.
В обґрунтування позову покликається на те, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 05.05.2014 з ОСОБА_3 в її користь на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 стягнуто аліменти в розмірі ? заробітку (доходу) але не менше як 30 відсотків прожиткового мінімуму для особи відповідного віку щомісячно, починаючи з 25.03.2014 по 01.07.2015. Проте до часу звернення до суду не отримала жодної копійки в зв'язку із злісним ухиленням відповідача в добровільному порядку виконувати обов'язки по сплаті аліментів. Згідно розрахунку заборгованості по аліментах від 08.10.2015 заборгованість складає 11360 грн 78 коп. Відповідно до проведеного розрахунку пеня за прострочення сплати аліментів з 25.03.2014 до теперішнього часу становить 89321 грн 06 коп. Просить у примусовому порядку стягнути заборгованість по аліментах та пеню за прострочення їх сплати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, давши пояснення аналогічні доводам викладеним у позовній заяві, просять позов задовольнити. ОСОБА_1 додатково пояснила, що її карткою користувалась дочка ОСОБА_4, а гроші за рішенням суду стягувались на її користь , а не дочки. Вказувала, що не зверталась в банк з приводу заблокування картки, яку передала дочці.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову категорично заперечив та пояснив, що аліменти сплачував щомісячно по 600 грн, потім по 800 грн, шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок дружини, про що подав квитанції. Водночас зазначив, що державний виконавець його не викликав, аліменти він сплачував добровільно щомісячно. Заборгованості по сплаті аліментів не має, тому просив в позові відмовити.
Третя особа ОСОБА_4, яка є дочкою сторін, в судовому засіданні 10.10.2017 пояснила, що її мати ОСОБА_1 віддала їй свою банківську картку, кошти від батька надходили щомісячно до липня 2015 року. Вона користувалась карткою та отримувала кошти, які батько перераховував на її утримання за рішенням суду. Повідомляла ОСОБА_1 про те, що кошти надходять на рахунок регулярно. Подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності.
Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 05.05.2014 з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 стягувались аліменти на утримання повнолітньої дитини - доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? заробітку (доходу), але не менше як 30 відсотків прожиткового мінімуму для особи відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 березня 2014 року і до 01 липня 2015 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України ( в редакцій чинній на момент звернення до суду) при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 196 СК України суд повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.
Згідно з розрахунку заборгованості по аліментах, проведеного старшим державним виконавцем Яворівського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5, заборгованість відповідача ОСОБА_3 за період з 25.03.2014 по 01.07.2015 становить 11360, 78 грн.
Як вбачається із поданих відповідачем ОСОБА_3 квитанцій він щомісячно сплачував аліменти, шляхом перерахування коштів на особовий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1, код банку отримувача 325796, зокрема у квітні 2014 року - 800 грн, у травні 2014 року - 800 грн, у червні 2014 року - 600 грн, у липні 2014 - 600 грн, у вересні 2014 року - 1200 грн, у жовтні 2014 року - 600 грн, у листопаді 2014 року - 600 грн, у грудні 2014 року - 600 грн, у січні 2015 року - 600 грн, у лютому 2015 року - 600 грн, у березні 2015 року- 600 грн, у квітні 2015 року - 600 грн, у травні 2015 року - 600 грн, у червні 2015 року - 600 грн, у липні 2015 року - 600 грн. Всього разом ОСОБА_3 перерахував на рахунок ОСОБА_1 за період з квітня 2014 року по липень 2015 року 10 000 гривень.
В судове засідання викликався державний виконавець ОСОБА_5. в якості свідка, однак в судові засідання не з'явився, надав копії матеріалів виконавчого провадження.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 10.07.2014 ОСОБА_1 звернулася із заявою про примусове виконання рішення суду про стягнення аліментів у ВДВС Яворівського РУЮ та подала виконавчий лист №460/875/14-ц від 22.05.2014. В заяві просила стягнуті кошти перераховувати на її особовий рахунок НОМЕР_1 в ОщадБанк, код банку 325796. 23.07.2014 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №460/875/14-ц від 22.05.2014. Долучено виклики боржника на 22.05.2015, 26.06.2015 та 11.09.2015, однак відомостей кому надсилались виклики та на яку адресу не зазначено. Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментах державним виконавцем було визначено розмір аліментів до сплати ОСОБА_3 з 25.03.2014 по грудень 2015 року в розмірі 650, 78 грн щомісячно, з 01.01.2015 по 01.07.2015 - в розмірі по 808,83 грн щомісячно. Будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_3 був обізнаний із розрахованим розміром аліментів суду не надано.
З пояснень відповідача ОСОБА_3, наданих в судовому засіданні, вбачається, що державний виконавець його не викликав та не повідомляв про конкретний розмір аліментів, розрахований в порядку примусового виконання до сплати, аліменти сплачував добровільно.
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_3 за рішенням суду від 05.05.2014 добровільно відповідно до отриманих доходів сплачував аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача ОСОБА_1, про що представив квитанції, в порядку примусового виконання державний виконавець боржника не викликав та не повідомляв розміру аліментів, розрахованого до сплати в порядку примусового виконання, позивачу було відомо про щомісячне надходження коштів на її рахунок, щодо розміру сплачуваних аліментів будь-яких претензій не пред'являла, а тому суд не вбачає вини відповідача в сплаті аліментів в меншому розмірі, ніж було визначено державним виконавцем.
Таким чином суд дійшов висновку, що в позові ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по сплаті аліментів та пені слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментах та пені відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М.Карпин