Справа № 464/3789/17
пр.№ 2-а/464/54/18
26.02.2018 року Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючого-судді Чорна С.З.
секретар судового засідання Довгун Л.А.
учасники справи:
представник позивача ОСОБА_1
представник відповідача ОСОБА_2
третя особа ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та скасування припису та постанови, відшкодування моральної шкоди, -
позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, протоколу про адміністративне правопорушення від 01.12.2016 року; акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.01.2017; протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2017, а також скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016; стягнути з відповідача на її користь відшкодування за завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
В обґрунтування позову покликається на те, що 04 серпня 2016 року заступником начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на підставі наказу Інспекції від 20 травня 2016 року № 23-К, заяви та скарги ОСОБА_5 щодо перевірки факту самочинного будівництва було видано направлення №119-пп для проведення позапланової перевірки будівельних робіт за адресою: м. Львів, вул. Єфремова, 80, з 04 серпня 2016 року по 10 серпня 2016 року. На підставі наведеного Направлення від 04.08.2016 головним спеціалістом відділу Інспекції було проведено відповідну позапланову перевірку та складено Акт від 04.08.2016. 25.08.2016 заступником начальника Інспекції ДАБК у м.Львові було видано направлення для ведення позапланової перевірки №157-пп в період з 29.08.2016 по 30.08.2016. Крім цього, 30 серпня 2016 року на підставі направлення від 25 серпня 2016 року на проведення перевірки строком дії з 29 серпня 2016 року по 30 серпня 2016 року, проведено повторну перевірку, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства, протокол про адміністративне правопорушення та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а 13 вересня 2016 року винесено постанову, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності. Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 19.04.2017 вищезазначені припис від 30.08.2016 та постанова від 19.09.2016 були скасовані, а дії посадових осіб Інспекції ДАБК у м.Львові визнані протиправними. Однак під час розгляду у суді даної справи, 01.12.2016 посадовими особами відповідача було проведено перевірку на предмет виконання припису від 30.08.2016, за результатами якої було складно акт перевірки дотримання вимог законодавства від 01.12.2016, протокол про адміністративне правопорушення 01.12.2016 та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 01.12.2016, а в подальшому, 11.01.2017 відповідачем на виконання оскаржуваного припису від 01.12.2016 було складено ще один акт перевірки дотримання вимог законодавства від 11.01.2017 та протокол про адміністративне правопорушення від 11.01.2017. Зазначила, що всі дії відповідача починаючи з грудня 2016 року відбувалися без її відома та будь-якого попередження, оскільки вона перебувала в той час на стаціонарному лікуванні, а крім того всі акти, приписи та протоколи від 01.12.2016 та 11.01.2017 були прийняті на виконання припису від 30.08.2016, який постановою суду скасований. Вважає такі дії відповідача протиправними, а винесений припис від 01.12.2016 таким, що підлягає скасуванню. Під час перевірки від 30.08.2016 року нею було надано інспектору рішення Личаківського районного суду м. Львова від 14 вересня 2006 року, яким встановлено, що будівництво та реконструкцію за адресою: м. Львів, вул. Єфремова, 80, проводила ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ТзОВ «Корект», яких було зобов'язано демонтувати самочинне будівництво та привести будівлі в попередній стан, в свою чергу, вона не тільки не приймала участі в будівництві, а навпаки ініціювала позов щодо знесення самочинного будівництва. Відповідно, вважає, що оскаржуваний припис, яким її зобов'язано зупинити проведення будівельних робіт, винесено неправомірно. Окрім цього, відповідачем не взято до увагу той факт, що вона фактично не може займатися реконструкцією, оскільки є інвалідом ІІ групи по зору, а також фінансової можливості та засобів для проведення такої реконструкції не має. Зазначила, що будівництво за адресою: м. Львів, вул. Єфремова, 80, розпочато ще в 1995 році і на момент зведення споруд, які відповідач вважає самочинним будівництвом, були наявні всі погодження та отримані необхідні дозволи на проведення будівництва та реконструкції за вищевказаною адресою. При цьому, рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 14.09.2006 визнано будівництво самочинним лише з тих підстав, що були порушені її права як співвласника, жодних порушень містобудівних норм не встановлено. Вважає безпідставним покликання відповідача на те, що на момент перевірки фактичне розташування споруд не відповідало технічному паспорту від 1995 року, оскільки в силу вищевказаного судового рішення будівельні роботи не були завершені і не могли бути остаточно узаконені, а тому і зміни в технічний паспорт не могли бути внесені. Відповідач не встановлював, які будівлі і споруди вже були збудовані до того, як суд визнав будівництво самочинним, оскільки до цього були чинні дозволи на проведення будівельних робіт, після ухвалення судового рішення мало місце лише приведення в попередній стан складових частин кв. 2 будинковолодіння № 80 по вул. Єфремова в м.Львові, тобто виконання рішення суду, на що для відновлення попередньо існуючих споруд додаткових дозволів не передбачено. Вважає, що своїми діями відповідач фактично зобов'язав зупинити проведення будівельних робіт, чим унеможливив виконання рішення суду від 14 вересня 2006 року. У зв»язку з протиправними діями відповідача, починаючи з серпня 2016 року, вона перебуває у постійному стані нервового стресу, внаслідок чого значно погіршився стан її здоров»я, зокрема за останні пів року постійно трапляються гіпертонічні кризи, що змушує отримувати невідкладну швидку допомогу, проходити тривале лікування, а також спричинило загострення інших захворювань, що вимагало довготривалого лікування. Протиправні дії посадових осіб змушують її постійно писати скарги на останніх та вести переписку з контролюючими органами, що завдає великої шкоди її зору. За вищенаведених обставин просить позов задоволити.
Ухвалою суду від 30.05.2017 позов прийнято та відкрито провадження у справі.
12.07.2018 КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» надано відповідь на запит №650 від 06.07.2017 , а саме інформацію про виклики швидкої допомоги на адресу м.Львів, вул.Раковського,23/44 та м.Львів вул.Єфремова,80 для ОСОБА_4 в період з 01.08.2016 по 30.05.2017 із зазначенням виклику та встановленого діагнозу.
04.10.2017 позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, за змістом якої просить визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, протоколу про адміністративне правопорушення від 01.12.2016; припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.10.2016; постанови про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності від 25.01.2017 №0006-вих-451/30; акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.01.2017; протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2017 року, а також скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016; скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.10.2016; скасувати постанову про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності від 25.01.2017 №0006-вих-451/30 та стягнути з відповідача на її користь відшкодування за завдану моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
03.11.2017 представником відповідача інспекції ДАБК у м.Львові ОСОБА_2 подано заперечення на адміністративний позов ОСОБА_4, з яких вбачається, що відповідач вказаний позов вважає безпідставним та необґрунтованим, в задоволенні такого просить відмовити з наступних підстав. Оскільки під час проведення перевірки 04 серпня 2016 року за адресою: м.Львів, вул. Єфремова, 80, будівельні роботи не проводились, позивача та її доньки ОСОБА_3 на об'єкті не було, відтак, згідно з направленням №157-пп від 25 серпня 2016 року, виданим на підставі службової записки про продовження терміну позапланової перевірки, перевірку було продовжено до 30 серпня 2016 року. З текстом направлення позивач була ознайомлена, про що свідчить її особистий підпис. Так, проведеною 30 серпня 2016 року перевіркою встановлено факт здійснення реконструкції квартири №2 шляхом прибудови за адресою: Львів, вул. Єфремова, 80, без проектної та дозвільної документації, що є порушенням приписів ст. 376 ЦК України та ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», об'єкт є самочинним будівництвом, про що складено акт перевірки. Вказав, що під час проведення перевірки ОСОБА_4 повідомила, що будівельні роботи ведуться на виконання рішення Личаківського районного суду м.Львова від 14.09.2006 шляхом приведення будинковолодіння до попереднього стану. На підставі вищевказаного акту перевірки 30 серпня 2016 року складено протокол про адміністративне правопорушення та видано припис, яким позивача зобов'язано зупинити проведення будь-яких будівельних робіт, усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та вчинити дії по приведенню об'єкта самовільного будівництва до вимог чинного законодавства. Зазначив, що позивачем не надано до перевірки документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій ведеться будівництво шляхом прибудови, що саме по собі є достатньою підставою для кваліфікації об'єкта як самочинне будівництво. Ствердив, що будівельні роботи не були проведені на виконання рішення суду, а виконувались нові, які виходили за рамки тих, що встановлені судовим рішенням. При цьому, розмежувати виконання нових будівельних робіт та тих, які стосуються виконання судового рішення, не може. В подальшому на підставі направлення від 30.11.2016 було проведено перевірку виконання вимог припису Інспекції від 30.08.2016, за результатами якої встановлено невиконання такого припису, відтак було складено протокол про адміністративне правопорушення від 01.12.2016 за невиконання припису інспекції від 30.08.2016 та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, яким зобов'язано ОСОБА_4 усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності через приведення об'єкту до попереднього стану шляхом знесення самочинно здійсненої прибудови в місячний термін. Зазначив, що подання адміністративного позову, а також відкриття провадження у справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються. Відтак станом на момент проведення перевірки 01.12.2016 рішення суду про протиправність дій інспекції та скасування припису не було, відтак відповідач цілком правомірно проводив перевірку 01.12.2016. Законодавством в сфері містобудівної діяльності не визначений обов'язок органу державного архітектурно-будівельного контролю про повідомлення суб'єкта містобудування про майбутню позапланову перевірку. 25.01.2017 відповідачем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення №0006-вих-451/30, якою визнано ОСОБА_4 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.188-42 КУпАП. Крім того, враховуючи те, що у акті про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій встановлюються лише обставини, за яких вчинено порушення, вважаємо, що такий не може вважатись рішенням суб'єкта владних управлінських функцій, оскільки не обмежує права та свободи особи, а відтак і не порушує їх, він не зобов'язує позивача до вчинення тих чи інших дій, а відтак і не підлягає оскарженню. Щодо стягнення моральної шкоди, то такі вимоги жодним чином не обґрунтовано, крім того вважає, що саме дії ОСОБА_4 призвели до того, що до останньої вживались заходи архітектурно-будівельного контролю, адже саме вона повідомила посадову особу Інспекції про те, що вона здійснює будівельні роботи. Враховуючи, що позивач ОСОБА_4 є особою похилого віку, а тому перебуває на лікуванні та має ряд захворювань непов'язаних із діями інспекції. Також вважає, що безпідставним є розмір моральної шкоди в розмірі 50 000 грн., адже в позовній заяві не наведено жодних розрахунків, не надано жодних доказів витрат понесених позивачем внаслідок дій посадових осіб Інспекції.
03.11.2017 за клопотанням представника відповідача до участі у справі залучено ОСОБА_3 в якості третьої особи.
06.12.2017 представником позивача ОСОБА_1 подано відзив на заперечення відповідача, з яких вбачається, що оскаржувані приписи від 01.12.2016 року, від 13.10.2016 року та постанова про стягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності від 25.01.2017 року №0006-вих-451/30 є похідними від припису від 30.08.2016 та постанови від 13.09.2016, які були скасовані судом. Вважає, що безпідставним є твердження відповідача, що відсутні докази заподіяння моральної шкоди, оскільки такі місяться в матеріалах справи, зокрема неодноразові виклики швидкої допомоги в часі проведення перевірок Інспекції ДАБК у м.Львові, які в подальшому такі перевірки були визнані незаконними.
19.02.2018 позивач ОСОБА_4 подала суду письмові пояснення, в яких вказані підстави зазначені у заяві про збільшення позовних вимог від 04.10.2017. Настоює на задоволенні позовних вимог повністю. А також додала відзив на заперечення відповідача, в якому зазначила, що в своїх запереченнях відповідач здійснює переоцінку доказів, які вже досліджувались судом раніше при винесенні постанови від 19.04.2017. Оскаржувані приписи від 01.12.2016, від 13.10.2016 та постанова про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності від 25.01.2017 №0006-вих-451/30 є похідними від припису від 30.08.2016 та постанови від 13.09.2016, які були скасовані Сихівським районним судом м.Львова та залишено в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду. Крім того, в постанові від 25.01.2017 вказано, що замовником будівництва є ОСОБА_4, що не відповідає дійсності, та жодних доказів на підтвердження такого відповідач не надав. В той час коли в Сихівському районному суді м.Львова тривав розгляд адміністративної справи по якій було винесено постанову від 19.04.2017 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017, то 01.12.2016 посадовими особами інспекції було проведено перевірку на предмет виконання припису від 30.08.2016, який був в цей час предметом розгляду адміністративного позову у суді. За результатами перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства від 01.12.2016, протокол про адміністративне правопорушення від 01.12.2016 та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 01.12.2016, які були винесені у її відсутності, що порушило її право на захист. Вважає дії відповідача неправомірними та такими, що здійсненні з грубим порушенням законодавства. Щодо обгрунтування моральної шкоди, додатково зазначила що є пенсінером вже 22 роки, інвалідом по зору, єдиний дохід це пенсія, якої не вистачає на прожиття та лікування, тобто отримавши постанову про накладення на неї стягнення у виді штрафу вона отримала стрес та моральні страждання, погіршення стану здоров'я і страх втратити житло на старість років. Вона вимушена ходити в різні інстанції скаржитися, писати скарги, ходити по судах, що також призводить до моральних страждань та шкодить здоров'ю.
19.02.2018 від третьої особи ОСОБА_7 надійшло пояснення на заперечення відповідача, з яких вбачається, що аргументи наведені в запереченнях відповідача жодним чином не спростовують доводи адміністративного позову та наявних в матеріалах справи доказів.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог підтримав, надав аналогічні за змістом пояснення. Просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_8 у судовому засіданні позов не визнав з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зазначив, що 01.12.2016 ІДАБК у м.Львові було проведено перевірку виконання вимог припису Інспекції від 30.08.2016. За результатами перевірки було встановлено не виконання припису від 30.08.2016, складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства від 01.12.2016; протокол про адміністративне правопорушення 01.12.2016 та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 01.12.2016. Наголосив, що на момент проведення перевірки 01.12.2016, попередній припис від 30.08.2016 скасовано не було, тому вважає таку перевірку правомірною. Також, заперечив щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, з мотивів не обґрунтованості таких вимог. Додатково пояснив, що в постанові про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності від 25.01.2017 №0006-вих-451/30 міститься опечатка, оскаржуваного припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.10.2016 не існує.
Третя особа ОСОБА_3 позов підтримала, просила задовольнити такий в повному обсязі з підстав викладених в позові та наданих нею письмових пояснень.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
На підставі п.5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30 серпня 2016 року головним спеціалістом відділу інспекційної роботи ОСОБА_9 відносно позивача ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення за проведення реконструкції квартири №2 шляхом прибудови за адресою: м. Львів, вул. Єфремова, 80, без проектної та дозвільної документації, що у відповідності до ст 376 ЦК України та ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є самочинним будівництвом, відповідальність за що передбачена ч. 7 ст. 96 КУпАП. Крім цього, ОСОБА_4 видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30 серпня 2016 року, яким її зобов'язано негайно зупинити проведення будь-яких будівельних робіт, усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та вчинити дії щодо приведення об'єкту самовільного будівництва до вимог чинного законодавства.
Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 19.04.2017 (справа №813/3019/16), визнано протиправними дії інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові щодо складення припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30 серпня 2016 року та щодо складання постанови №07-вих.17-11/54 від 13 вересня 2016 року. Скасовано припис інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові від 30 серпня 2016 року. Вказана постанова суду залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року.
01.12.2016 відповідачем було проведено перевірку виконання вимог припису Інспекції від 30.08.2016. За результатами перевірки було складено оскаржувані акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, протокол про адміністративне правопорушення від 01.12.2016; постанови про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності від 25.01.2017 №0006-вих-451/30.
Крім того, судом встановлено, що постанова про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності від 25.01.2017 №0006-вих-451/30 містить посилання на неіснуючий припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.10.2016, як на підставу винесення такої постанови. Дана обставина була підтверджена представником відповідача у судовому засіданні.
Таким чином, встановлено, що оскаржувані припис від 01.12.2016 та постанова про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності від 25.01.2017 є похідними від припису внесеного ІДАБК у м.Львові 30.08.2016, який судом скасований.
Виходячи з наведеного, слід визнати дії відповідача протиправними щодо складання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01 грудня 2016 року та щодо складання постанови №0006-вих. 451/30 від 25 січня 2017 року, а відповідні припис та постанову скасувати.
Інші доводи сторони позивача та третьої особи не впливають на вищевказані висновки суду та не можуть бути самостійною підставою для скасування оскаржуваних постанови від 25.01.2017 та припису від 01.12.2016.
Щодо скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 13.10.2016, позов не підлягає задоволенню, оскільки як було зазначено вище такого припису не існує і він не створює жодних правових наслідків для позивача.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання дій відповідача в частині складання акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01.12.2016, протоколу про адміністративне правопорушення від 01.12.2016; акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.01.2017; протоколу про адміністративне правопорушення від 11.01.2017, оскільки метою складання таких є фіксація факту правопорушення, останні не тягнуть за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків позивача, оскільки передують прийняттю акту індивідуальної дії (постанови у справі про адміністративне правопорушення, припису), який породжує певні правові наслідки та підлягає оскарженню у встановленому процесуальним законодавством порядку.
Так, відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 7 ст.96 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такій декларації, вчинені щодо об'єктів ІІ категорії складності.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП визначено докази в справі про адміністративне правопорушення, якими є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 цього Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
В силу ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., то така підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України вбачається, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Вирішуючи питання про розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд виходить з того, що в результаті протиправних дій відповідача позивачу ОСОБА_4 було завдано моральну шкоду, яка виразилася у стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із необхідністю звернення до медичного закладу та потребувою у проходженні лікування, оскільки позивач є людиною похилого віку, інвалідом по зору ІІ групи, що підтверджується довідкою серії ЛВА-1 №005486, з огляду на наявність в матеріалах справи виписок з медичної картки хворої - ОСОБА_4 за періоди з 08.08.2016 по 18.08.2016, з 29.11.2016 по 08.12.2016. Так, зокрема з виписки №27-І Комунальної 4-ої міської поліклініки м.Львова від 07.02.2017 вбачається, що ОСОБА_4 знаходиться у диспансерному обліку у даній поліклініці, хвора постійно лікується амбулаторно, 2-3 рази на рік лікується в умовах стаціонару, останній раз на стаціонарному лікуванні знаходилась з 29.11.2016 по 08.12.2016, а з 09.12.2016 по даний час отримувала лікування вдома методом «стаціонар вдома», враховуючи відповідь КЗ ЛОР «Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №650 від 06.07.2017, з якої вбачається що в період з 01.08.2016 по 30.05.2017 на станцію екстреної медичної допомоги Львів зафіксовано 12 виїздів швидкої медичної допомоги за адресою АДРЕСА_1 для надання невідкладної медичної допомоги ОСОБА_4, а також з огляду на глибину таких фізичних та душевних страждань позивача, інших обставин справи та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 2 500 грн. завданої моральної шкоди.
За таких обставин, позовні вимоги необхідно задоволити частково.
Крім цього, у відповідності до положень ст. 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові в користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», статтями 9, 73-74, 77, 90, 139, 229, 242, 244-246, 250, 255 КАС України, суд, -
позов ОСОБА_4 до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та скасування припису та постанови, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові щодо складання припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01 грудня 2016 року та щодо складання постанови №0006-вих. 451/30 від 25 січня 2017 року.
Скасувати припис інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові від 01 грудня 2016 року.
Скасувати постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові №0006-вих. 451/30 від 25 січня 2017 року.
Стягнути з інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові в користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. відшкодування моральної шкоди.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові в користь держави судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана в порядку визначеному КАС України протягом 30 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07.03.2018 року
Суддя: Чорна С.З.