Справа № 463/3372/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.
Провадження № 22-ц/783/4820/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія: 30
07 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючої судді - Копняк С.М.,
суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Юзефович Ю.І.,
з участю - представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -
Позивач в липні 2015 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Уточнивши позовні вимоги просив стягнути з відповідачів 69 868 грн. 00 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1, а також 64 000 грн. 00 коп. на відшкодування завданої моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру. У квартирі проживає разом з донькою, зятем та внуком. Відповідачі по справі є співвласниками квартири АДРЕСА_3. В липні 2012 року з вини відповідачів було затоплено його квартиру, про що він повідомив відповідача ОСОБА_3, який запевнив, що найближчим часом відшкодує завдану шкоду, однак свого зобов'язання так і не виконав. Згідно з актом обстеження від 09.07.2012 року, що складений комісією ЛКП «ДІМ», причиною затоплення було халатне відношення відповідачів до санітарно-технічних приладів у своїй квартирі, а саме: затоплення сталося внаслідок поганого з'єднання на трубі холодної води у ванній кімнаті квартири відповідачів. Вказує, що внаслідок затоплення у квартирі пошкоджено паркет у кімнаті, стелю у ванній і дитячій кімнаті, а також стіни у коридорі та кімнаті, у зв'язку з чим у квартирі стало неможливо проживати, зважаючи на мокроту, вологість та постійний запах сирості, що негативно впливає на стан його здоров'я та членів його родини. Згідно з Висновком експертизи вартість проведення ремонту в його квартирі становить 69 868 грн. 00 коп., які і просить стягнути солідарно з відповідачів на відшкодування матеріальної шкоди.
Також зазначає, що внаслідок затоплення квартири, йому завдано моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, загостренням відносин у сім'ї, порушення звичного способу та ритму життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. Вказує, що значну частину часу, особистих зусиль він потратив на розшук відповідачів в день затоплення квартири, вжиття заходів до припинення подачі води (виклики працівників ЛКП, аварійної служби) і лише після прибуття працівників ЛКП відповідачі допустили в свою квартиру для встановлення причини залиття. Крім залиття стін та стелі у квартирі, відповідно, були залиті і речі та меблі, що зумовило необхідність докласти значних зусиль для їх відновлення, приведення до попереднього стану. Разом з тим, найбільше моральних страждань йому було завдано внаслідок того, що він бачив як тяжко переживає спричинену шкоду його дружина, яка в той час важко хворіла. Ці переживання вкрай негативно відбивались на стані її здоров'я. Наголошує, що згідно з висновком спеціаліста - судового психолога матеріальний еквівалент заподіяної йому моральної шкоди становить 64000 грн. 00 коп., що включає компенсацію за перенесені моральні страждання, а також вартість коригувальних заходів, спрямованих на нормалізацію психічного стану, які він просить стягнути солідарно з відповідачів на відшкодування моральної шкоди.
Крім цього, просить стягнути з відповідачів на його користь витрати, які він поніс у зв'язку зі зверненням до суду, а саме 12 677 грн. 60 коп. - витрат на правову допомогу (з розрахунку 551 грн. 20 коп. за одну годину участі представника позивача у наданні правової допомоги, яких всього було затрачено 23 години), 2 457 грн. 60 коп. - витрат на оплату вартості призначеної судом експертизи, а також 1 860 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої, внаслідок залиття квартири - задоволено частково.
Ухвалено: стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 69 868 грн. 00 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1; стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 15000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди; в задоволенні решти вимог - відмовити; вирішено питання судових витрат.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року оскаржив відповідач ОСОБА_3, подавши апеляційну скаргу.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, ухвалене без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи та із неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що судом взято за основний доказ, що встановлює причинно-наслідковий зв'язок між затопленням і завданням в результаті цього шкоди, Акт комісії у складі майстрів ЛКП «Дім» від 09 липня 2012 року, в якому зазначено, що залиття відбулося внаслідок поганого з'єднання пластмаси на стояку холодної води у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_3. Однак, не взято до уваги того факту, що ніхто з відповідачів з таким Актом не ознайомлювався, а також те, що в квартиру заходив лише один член комісії ОСОБА_9, та з його слів бачив місце прориву, інші ж майстри підписали Акт зі слів останнього та самої труби не бачили, відтак достовірність підписаного підтвердити не можуть. Окрім того, судом не встановлено склад цивільного правопорушення відповідачів. Так, позов пред'явлено до чотирьох відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, однак ОСОБА_10 та ОСОБА_7 на момент залиття у квартирі не проживали, не користувалися нею, тому не могли спричинити зазначену шкоду.
Квартира не є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, а тому в цьому випадку не можна прирівнювати право володіння і користування квартирою до безумовної підстави для цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану через використання квартири. Судом також не взято до уваги і те, що в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_5 немає протиправності. Вони користувались квартирою відповідно до вимог Житлового кодексу України та не здійснювали жодних дій, які б могли спричинити шкоду сусідам. Окрім того, невірно встановлено й розмір та наявність збитків.
Просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Сторони у встановленому законом порядку, завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи. Представник відповідачів надала суду пояснення у судовому засіданні 03 жовтня 2017 року. Однак, після оголошення перерви в судовому засіданні ні відповідачі, ні їх представник, до суду не з'явилися і причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість закінчення розгляду справи за їх відсутності у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа судом апеляційної інстанції розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої, внаслідок залиття квартири виходив з того,що затоплення квартири АДРЕСА_1 відбулося саме з вини власників квартири АДРЕСА_3 і це підтверджується актом комісії у складі майстрів ЛКП «Дім» від 09.07.2012 року.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Позивач є співвласником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на квартиру (а.с. 229 т. 1).
З копії акта комісії у складі майстрів ЛКП «Дім» від 09.07.2012 року вбачається, що мешканці квартири АДРЕСА_3 залили квартиру АДРЕСА_1, внаслідок чого залито паркет у кімнаті (вітальні), стелю у ванній кімнаті і дитячій кімнаті, також стіни у коридорі у кімнаті. Затоплення сталося внаслідок поганого з'єднання пластмаси на стояк холодної води у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_3 (а.с. 4 т. 1).
Згідно висновку № 623 судової будівельно-технічної експертизи, проведеної на підставі ухвали суду від 04.11.2015 року, вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 мешканцями квартири АДРЕСА_3, становить 69 868 грн. 00 коп. (а.с. 48-59 т. 1).
Співвласниками квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомості щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 120-121 т. 1).
Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 177 ЖК України встановлено, що громадяни зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі винною особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Судом встановлено, сторонами не заперечується, що 09.07.2012 року з квартири АДРЕСА_3 а у м. Львові було затоплено квартиру АДРЕСА_1.
Позивачем, як доказ затоплення його квартири АДРЕСА_1 представлено Акт, складений майстрами ЛКП «Дім» в день затоплення, а саме 09.07.2012 року.
Акт житлово-експлуатаційної організації є письмовим документом, що фіксує певну ситуацію, що трапилась, в даному випадку, у зв'язку із залиттям квартири.
Суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу рішення даний Акт про залиття квартири, оскільки останній оформлений належним чином і містить зокрема дані про: місце його складення, місце залиття, причину залиття, склад комісії, що встановлювала причину залиття, перелік виявлених пошкоджень внутрішніх оздоблень квартири та правильно відхилив доводи представника відповідача про те, що такий складений без участі відповідачів. В спростування даного твердження вірно послався на показання допитаних в якості свідків - відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які пояснили, що після залиття у їхню квартиру прибули працівники з ЛКП, та показання свідка ОСОБА_9, який пояснив, що у 2012 році мало місце залиття квартири АДРЕСА_1 а у м.Львові, про що було складено відповідний акт, і в той час у квартирі АДРЕСА_3 була присутня відповідач ОСОБА_5, яка знала про складання акту та жодних зауважень з цього приводу не висловлювала.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що відсутність підпису відповідача в Акті складеного майстрами ЛКП «Дім» в день затоплення, а саме 09.07.2012 року, не є підставою для визнання даного акту неналежним доказом.
Частинами 4, 6 ст. 147 ЦПК України (чинної на час розгляду справи в суді першої інстанції) передбачено, що у висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків та що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу.
Стаття 212 ЦПК України (чинна на час розгляду справи в суді першої інстанції) зазначає, що жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно п.п. 1, 2, 5, 6, 7 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
Заперечуючи проти позову та в обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на відсутність їхньої вини у заподіянні шкоди, оскільки прорив труби, з його слів, стався на частині труби до запірного крана від стояка, тобто, в зоні відповідальності юридично особи, що обслуговує будинок. При цьому, як на доказ посилається на висновок експертного будівельно-технічного дослідження, виконаного судовим експертом ОСОБА_11 за його ОСОБА_3 заявою (а.с. 5-10 т. 2), згідно з яким на внутрішньому водопровідному стояку холодної води наявний зварний шов до першої забірної арматури у квартирі АДРЕСА_3.
З висновку № 01/06-17я експертного будівельно-технічного дослідження від 06.06.2017 року, виконаного судовим експертом ОСОБА_11 вбачається, що експерт не бувпопереджений про відповідальність (обізнаний про кримінальну відповідальність) за завідомо неправдивий висновок
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не врахував даний висновок, оскільки такий і не спростовує наявності пошкоджень до першої забірної арматури у квартирі АДРЕСА_3.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначені терміни, які використовуються у ньому, а саме, визначено, що;
власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку;
внутрішньобудинкові системи - мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди;
точка розподілу - місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання;
Слід зазначити, що чинним законодавством проведено розподіл між поняттями «внутрішньобудинкові» та «внутрішньоквартирні» комунальні мережі.
Пунктом 22 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, точками розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця споживачеві у багатоквартирному будинку є: послуги з постачання холодної та гарячої води - після першої водозапірної арматури на відгалуження від стояка у квартирі споживача.
З Плану розташування внутрішньобудинкового стояка холодного водопостачання (долученого до висновку) вбачається, що стояк (Ст.В1-І) проходить вертикально із підвального приміщення по всій шахті комунікаційних інженерно технічних мереж до останнього поверху через 8 та 9 поверхи, яка межує з туалетом (а.с. 15-17 т 2).
З висновку ж вбачається, що «експертом встановлено, що з міжповерхового перекриття виходить стальна труба 1 дюйм. На відстані 2-3 см. від рівня підлоги, вона зварена з стальною трубою ? дюйма».
Як вбачається з акта комісії у складі майстрів ЛКП «Дім» від 09.07.2012 року затоплення квартири АДРЕСА_1 сталося внаслідок поганого з'єднання пластмаси на стояк холодної води у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_3.
Необхідно зазначити, що ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2016 року призначено по даній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.
На вирішення експерта було поставлено питання: яка технічна причина пошкоджень (прориву) інженерної мережі, а саме: водопровідної труби у квартирі АДРЕСА_3; у якому саме місці відбулось пошкодження (прорив) водопровідної труби до точки після першої водозапірної арматури на відгалуженні від стояка у квартирі споживача послуг у багатоквартирному будинку чи після неї?
З повідомлення судового експерта за № 3890 від 07.10.2016 року вбачається про неможливість дати висновок судово будівельно-технічної експертизм у зв'язку з ненаданням витребуваних експертом документів.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прорив стався безпосередньо у внутрішньоквартирній мережі, що знаходиться вже після відгалуження від загального стояка та після трійника (врізки) на трубі у квартирі відповідачів, за яку несуть відповідальність власники квартири.
За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Судом першої інстанції підставно встановлено, що мешканці квартири АДРЕСА_3 залили квартиру АДРЕСА_1, внаслідок чого залито паркет у кімнаті (вітальні), стелю у ванній кімнаті і дитячій кімнаті, також стіни у коридорі у кімнаті, чим завдали шкоду майну позивача.
Встановивши, що позивач довів завдану йому шкоду, протиправність дій відповідачів, які виражаються в їхньому недбалому ставленні до сантехнічного обладнання, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що завдані позивачу збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів з підстав, передбачених ст. ст. 22, 23, 1166 ЦК України.
За правилами ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З висновку № 623 судової будівельно-технічної експертизи, проведеної на підставі ухвали суду від 04.11.2015 року, вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 мешканцями квартири АДРЕСА_3, становить 69 868 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 48-59).
Доказів, які б свідчили про невідповідність матеріальної шкоди, яка визначена експертизою, відповідачі не надали, а тому необґрунтованими на думку колегії суддів, є і доводи апелянта про завищений розмір вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, необхідних для усунення пошкоджень, завданих залиттям квартири.
Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Отже, солідарне стягнення передбачено лише у разі винних сумісних дій відповідачів або у випадках, передбачених договором.
На підставі викладеного, колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції також вірно зазначив, що безпідставними є посилання представника відповідача ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є неналежними відповідачами у справі (перший вже тривалий час проживає за кордоном, де і працює, а другий - постійно проживає у Закарпатській області з сім'єю в іншій квартирі, яку має у власності), оскільки залиття відбулося внаслідок допущення відповідачами бездіяльності щодо утримання свого майна, а такий обов'язок лежить саме на власниках майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до роз'яснень, даних в пунктах №№ 3, 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб і відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків; відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору;розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд першої інстанції обґрунтовано визначив з урахуванням дійсних обставин справи та правильно виходив з того, що в результаті винних дій відповідачів, позивачу було завдано моральної шкоди, яка виразилася у негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливістю нормального користування ним, порушенні звичного способу життя, необхідністю докладання додаткових зусиль для його нормалізації. Суд зобов'язаний з'ясувати ступінь вини кожної сторони (у відсотковому виразі), а лише потім визначити повний розмір відшкодування.
Колегія суддів приходить до переконання, що виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості загальний розмір компенсації моральної шкоди становить 15000,00 грн. Разом з тим, оскільки ступінь вини кожного з відповідачів є однаковим, то з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 необхідно стягнути моральну шкодуз кожного у рівних частинах, тобто по 3500,00 грн. Тому у цій частині рішення суду першої інстанції слід змінити, визначивши стягнення моральної шкоди не солідарно, а в рівних частинах з кожного із відповідачів.
Згідно з ч. 1, п. 13 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судових витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції), якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.
За змістом ст. 12 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) правова допомога надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 84 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції), витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Участь адвоката, який представляє інтереси позивача у справі, та факт надання ним правової допомоги підтверджено: ордером на надання правової допомоги (т. 1 а. с. 223), витягом з договору про надання адвокатський послуг в цивільному процесі (т. 1 а. с. 108), копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністі (т. 1 а.с. 224), Актом приймання-передачі виконаних робіт (т.1 а.с. 109, 208), квитанціями на суму 5000.00 грн. (т. 1, а.с. 213-222, т. 2, а.с. 19 а) та розрахунком гонорару (т. 1, а.с. 209 ).
Законом України «Про державний бюджет на 2016 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 2016 рік становлено в сумі 1378,00 грн., отже вартість 1 год. роботи адвоката на оплати складала 551 грн. 20 коп.
Згідно представленого розрахунку гонорару адвокатом було витрачено 23 години.
Колегія суддів вважає, що кількість годин, яка зазначена в розрахунку та витрачена адвокатом при здійсненні функцій захисникпоза судовим засіданням є адекватною та співмірною.
Отже, граничний розмір розмір компенсації витрат на правову допомогу у даній цивільній справі становить 12677,60 грн. (551 грн. 20 коп. х 23 год.).
На підставі викладеного колегія суддів приходить до переконання, що з відповідачів в користь ОСОБА_4необхідно стягнути проведені ним витрати на правову допомогу в сумі 2950,00 грн. (5000 х 59 %= 2950), яка розрахована пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України (в редакції чинній на час розгляду справи апеляційним судом), до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати за проведення судової експертизи.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 79 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції), до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати за проведення судових експертиз.
З матеріалів справи вбачається, що за проведення експертом Львівського НДІ судових експертиз судової будівельно-технічної експертизи № 623 від 17.03.2016 року по цивільній справі 463/3372/15-ц ОСОБА_4 було проведено оплату в сумі 2457 грн. 60 коп. (т. 1 а.с. 47, т. 2 а.с. 212).
На підставі викладеного колегія суддів приходить до переконання, що з відповідачів в користь ОСОБА_4необхідно стягнути понесені ним витрати за проведення судових експертиз на в сумі 1449,98 грн. (2457 грн. 60 коп. х 59% = 1449,98), яка розрахована пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення завданого матеріального збитку.
Відповідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1860,00 грн.
Проте судовий збір, який необхідно сплатити за розгляд справи в суді першої інстанції становить 2298,68 грн. (1600 + 698,68 = 2298,68 грн.).
Враховуючи, що позивачем сплачено 1860 грн. судового збору, з кожного з відповідачів в користь позивача необхідно стягнути сплачений позивачем судовий збір в сумі 229,39 грн., який розрахований пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (2298,68 х 59% = 1356,25 необхідно стягнути з відповідачів; 2298,68 - 1356,25 = 942,46 сплачується позивачем (41%); 1860 - 942,46 = 917.54 необхідно стягнути з відповідачів в користь позивача; 917.54 : 4= 229,39 - з кожного).
Крім того з відповідачів в користь держави необхідно стягнути по 109,67 грн. судового збору (2298,68 - 1860 = 438,68 не сплачено ; 438,68 : 4= 109,67).
На підставі викладеного з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 судові витрати необхідно стягнути порівну з кожного по 1329,38 грн. (2950 + 1449,98 + 917,54 = 5317,52 : 4 = 1329,38).
За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно положень п. 2 ст. 376 ЦПК України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню;порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення частково порушено норми матеріального права, зокрема в частині солідарного стягнення моральної шкоди, то в цій частині таке підлягає зміні.
В іншій частині, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів. А відтак, у решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07 червня 2017 року в частині стягнення моральної шкоди змінити, виклавши абзац третій резолютивної частині рішення в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 моральну шкодупорівну з кожного - по 3500.00 грн».
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 порівну з кожного в дохід держави судовий збір в сумі 109.67 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 09 березня 2018 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бойко С.М.
Ніткевич А.В.